П’ять років тому тут з’явилося на світ перше немовля. Волинський перинатальний центр відзначає річницю

«12 вересня 2019 року о 15:30 в стінах Волинського обласного перинатального центру вперше заплакала дитина. Заплакала, бо з’явилася на світ, і таким чином усім про це повідомила», – пригадує генеральна директорка Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства Ірина Горавська.

Саме тому з цього дня, 12 вересня, перинатальний центр у Луцьку веде лік своєї діяльності. Із нагоди п’ятиріччя ми розпитали лікарів про те, що для них означають роки роботи в цьому закладі охорони здоров’я.

Про виклики, особисті та колективні перемоги, розвиток і амбітні плани – в матеріалі Волинських Новин.

Генеральна директорка Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства Ірина Горавська:

У цей день хотілося би розповісти всім волинянам, що таке п’ять років для перинатального центру. Його історія, напевно, розпочалася з того, що багато хто не міг вимовити його назву. Коли я викликала таксі й казала, що мені до перинатального центру, водії не орієнтувалися, куди я хочу поїхати. Мої знайомі не розуміли, де я працюю. А сьогодні всі знають про наш перинатальний центр – і не тільки на Волині, а й в усій Україні.

Волинський обласний перинатальний центр заявив про себе як про заклад, де надають допомогу діткам. До того ж, показники нашого закладу – одні з найкращих в Україні. Наші фахівці надають повний обсяг допомоги дітям від внутріутробного розвитку до 18-річчя.

Усі знають, що щастя – це про Волинський перинатальний центр. Ми надкластерний заклад, тому до нас скеровують найбільш важких пацієнтів зі всієї Волині. І хай як тяжко не було б, здорові батьки та здорові діти на виписці – це щастя.Читати ще: «Думаємо на 20 років наперед». Ірина Горавська про унікальність об’єднання, менеджмент, пошук родзинок і COVID-19 у немовлят. Інтерв’ю*

Що таке п’ять років? П’ять років життя взагалі? П’ять років для мене чи для вас? П’ять років для країни? П’ять років для закладу, який тільки-но розпочав свою роботу? Чи п’ять років для дитинки, яка народилася з вагою 420 грамів, а зараз ходить до дитсадка, розмовляє і бавиться з однолітками? У кожному випадку це різні п’ять років. Для нас це були важкі й водночас дуже цікаві п’ять років становлення, попри те, що це роки медичної реформи, роки ковіду і, на жаль, роки війни. Це приєднання дитячої лікарні, переформатування роботи, перша дитина, народжена в укритті, перша операція, проведена в укритті, та багато-багато інших викликів. Але заразом це дуже багато врятованих життів, дуже багато батьків, які щасливі покинули наш заклад, і дуже багато жінок, які залишилися живими тільки тому, що народжували у Волинському обласному перинатальному центрі. Звісно, все це – завдяки потужному колективу, висококласним професіоналам, якісному обладнанню та підтримці.

Що для мене означають ці п’ять років? Однозначно, це роки руху вперед, роки викликів і, звісно, роки перемог. Чесно, такої кількості викликів за всі роки своєї попередньої роботи я не мала.За п’ять років у нашому перинатальному центрі народилося близько 14 700 дітей, зокрема сім трієнь та 323 двійні. Було 1193 дочасні пологи. Із надзвичайно малою масою тіла, тобто вагою до півтора кілограма, народилося 342 немовляти. Серед врятованих діток – дівчинка вагою 420 грамів, хлопчик вагою 420 грамів і хлопчик вагою 470 грамів. Це найменші діти України, яким нині три-чотири роки, і вони цілком здорові.

Здоров’я дітей дуже важливе, як і життя мам. Насправді ми рятуємо життя. Серед останніх випадків – вагітна з вродженою тромбофілією. У неї не згорталася кров, кровотечу не можна було зупинити. До того ж, у неї рідкісна група крові. Це вагітна з тромбоемболією легеневої артерії. Шлях її порятунку був дуже важкий. Зараз вона вже доношує вагітність, за всіма показниками цілком здорова. Такі випадки унікальні в історії медицини – ведення тромбоемболії та вагітності…

Мене вражає наш колектив. Наприклад, коли я пишу, що потрібна група крові ІІ+, то всі працівники з такої групою приходять і утворюють чергу, телефонують своїм рідним, знайомим. Напевно, це єднання й гарантує успіх у таких складних випадках.Читати ще: «Перші два тижні навіть не їздила додому». Ірина Горавська – про те, чим живе під час війни Волинське медоб’єднання захисту материнства і дитинства

Щодо планів на наступні п’ять років, то дуже хочеться відкрити центр репродукції. Ми в цьому напрямку активно працюємо, навчаємо персонал. Це потрібно Україні, це необхідно для відновлення нації. Думаю, коли перинатальному центру буде десять років, у нас вже функціонуватиме відділення допоміжних репродуктивних технологій.

Ще – енергетична незалежність. Зараз, зокрема, розробляємо проєкт встановлення сонячних панелей, будуємо другу автономну газову котельню. Хочемо бути енергетично незалежними й менше коштів витрачати на енергоносії. Також хотілося б побудувати великий конференц-зал, де міг би збиратися увесь наш потужний колектив. Там ми могли би проводити тренінги та наради. Адже турбуватися потрібно не тільки про пацієнта – обов’язково турбуватися про кожного члена колективу. Коли кожен відчуватиме підтримку, то й позитивних результатів буде більше.

Медичний директор з неонатології Микола Гнатів:

Раніше я працював в обласній дитячій лікарні. З відкриттям перинатального центру Ірина Іванівна мені запропонувала перейти сюди. І я, знаючи, що це перспективний заклад, що майбутнє – за перинатальним центром, неонатологією та акушерством, звісно, погодився. За ці п’ять років моя мрія здійснилася, адже я мріяв працювати там, де народжуються діти. У дитячу лікарню переводили новонароджених, транспортували їх з інших закладів охорони здоров’я Луцька та районів. Тому час для надання допомоги втрачався. А коли діти народжуються й відразу, з перших секунд життя, можна надавати їм допомогу – це зовсім інша ситуація, контрольована. І ми бачимо кращі результати.Нині практично всі дочасно народжені діти, особливо малюки з критично низькою вагою, народжуються в нас. І результати набагато кращі. Адже ми уникаємо транспортування, готуємося до пологів, присутні на них і відразу переводимо діток у реанімацію. Таким чином уникаємо переохолодження та інших ускладнень.

Ще на етапі вагітності можемо діагностувати, наприклад, ваду серця в дитини. І відповідно плануємо родорозрішення та свою роботу. У випадку критичної вади серця в дитини, коли потрібне негайне оперативне втручання, яке можуть здійснити тільки кардіохірурги зі столиці, негайно транспортуємо новонародженого в Київ. У випадку, коли неможливо транспортувати дитину, заздалегідь викликаємо бригаду спеціалістів до нас і вони оперують на місці. Зазвичай це глибоко недоношені діти. У середньому на рік близько десяти немовлят із вродженими вадами серця транспортуємо до столиці.Читати ще: В перинатальному центрі у Луцьку вперше прооперували ваду серця дитині з вагою 1600 грамів

Із приємних випадків – наші трійні. Мені дуже подобаються дві трійні, де три хлопчики і три дівчинки. Хлопчики трохи старші. Думаю, в майбутньому потрібно познайомити цих хлопців і дівчат.

Що хотілося би бачити в перинатальному центрі через наступні п’ять років? Хірургію плоду. Це фантастика. Не кожна країна може собі таке дозволити. Але завжди треба мріяти масштабно і все здійсниться. Тому, вважаю, що з часом усе буде – 100%.

Завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених Тетяна Загребельна:

Я дуже рада, що маю можливість працювати в такому суперсучасному закладі. Насправді я побувала не в одному лікувальному закладі й мені є з чим порівняти. Перинатальний центр дає можливість розвиватися лікарям, і не тільки завдяки потужній матеріально-технічній базі, а й передусім завдяки колективу, який тебе підтримує. Один лікар не в змозі зробити все – потрібна спільна робота. Тому я вдячна, що в нас колектив однодумців.

За ці п’ять років ми провели надзвичайно велику кількість втручань у дітей. Впровадили неінвазивну вентиляцію, інтракорпоральні методи детоксикації в дітей з гострою нирковою недостатністю. Маємо можливість проводити перитонеальний діаліз, різні види респіраторної підтримки. Маємо успіхи у виходжуванні екстремально недоношених дітей, починаючи з 22 тижнів. Чотири роки тому в нас народилася дитина на гестаційному терміні в 22 тижні й з вагою 420 грамів. Це був виклик для усього перинатального центру. Нині наша дитина, яку ми спільно виходили, здорова. Це показник того, що ми все робимо правильно.Читати ще: Шляхом поспішайок: від реанімації – до здорового та щасливого дитинства

За п’ять років у нас було проліковано близько 700 дітей, із яких 450 – це діти, які народилися дочасно. Думаю, більше про нас, про те, хто ми, про нашу роботу, скажуть наші пацієнти. Вони бачать, із якими викликами ми стикаємося. Хочу, аби батьки не лякалися назви «відділення анестезіології та інтенсивної терапії». Це не страшно. Страшно було б, якби це відділення не функціонувало. Тому що без нього діти не мають шансів вижити й стати здоровими. Багато хто не знає про такі відділення й про те, що дочасно народжених діток так виходжують.

Ці п’ять років – це роки злетів, падінь, впровадження чогось нового і відкриттів. Вірю, що в подальшому на нас чекає все тільки краще. Ми вже перебуваємо на європейському рівні й маємо потужності, аби стати ще кращими. Наші діти варті гідної медичної допомоги.«Я сама раніше працювала в пологовому операційною медсестрою. Так сталося, що потрапила в перинатальний центр на 28 тижні по екстреному кесаревому розтину через відшарування плаценти. Спочатку було дуже важко: я побачила свою крихітку тільки на третій день, оскільки до цього ще не могла ходити. Як побачила, то емоції переповнили… Поспілкувавшись із Тетяною Миколаївною, почула правду, дізналася про наслідки. Через тиждень стан моєї дитини покращився. Ми готуємося до операції. Я вірю у свою дитину, вірю в цю чудову команду, тому що бачу, як усі стараються, як сильно хочуть допомогти, покращити стан дитини і дати їй здорове повноцінне майбутнє. До того ж, моя дівчинка народжена 24 серпня, тому я вірю, що в нас усе буде добре», – розповіла Катерина Нечипорук.

Медичний директор з акушерства і гінекології Роман Савка:

Я прийшов у перинатальний центр з управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації, де пропрацював 15 років. Там обіймав посаду головного спеціаліста з акушерства і гінекології. Тому для мене ці п’ять років – передусім період справжнього професійного задоволення. Я практичний лікар, люблю працювати і руками, і головою.

Ці п’ять років – це процес від становлення роботи через розвиток і до розквіту перинатального центру. За ці п’ять років було безліч різноманітних випадків, зокрема тяжких жінок, яких ми зуміли виходити. Пам’ятаю, в перший день великої війни в нас народилося близько двадцяти дітей. Напевно, найбільше за добу.

У перинатальному центрі народилися двоє моїх онуків, зокрема сьомий онук, якого назвали Романом.Нині ми можемо голосно заявити, що перинатальний центр – це заклад, на який рівняються більшість регіонів України. Про це свідчать постійні візити делегацій з інших областей, які хочуть подивитися, як ми працюємо, і перейняти наш досвід.

Читати ще: Посеред ночі здавали рідкісну кров: луцькі патрульні допомогли медикам перинатального врятувати життя породіллі

Як правило, всі думають, що жінки обирають умови перебування. Не тільки. Я вважаю, що на першому місці – ставлення до жінок, надання висококваліфікованої медичної допомоги і вагітним, і новонародженим. Тому на сьогодні альтернативи перинатальному центру у Волинській області й не тільки немає. До нас приїжджають вагітні й з інших регіонів, зокрема з сусідніх областей.

Завідувач гінекологічного відділення з малоінвазивними технологіями, ліжками медицини плоду та патології раннього терміну вагітності Микола Тригуб:

Це були п’ять років комфортної роботи, унікальних випадків, професійного задоволення, росту, виходу на новий рівень, ламання стереотипів, розширення кругозору – не тільки в галузі гінекології, а й акушерства. До роботи в перинатальному центрі я понад 20 років працював у гінекології. Акушерство має свої нюанси. А поєднання гінекології та акушерства насправді важке та ризиковане, але дає змогу здобути новий досвід і підвищити кваліфікацію. Іноді робота тебе емоційно висмоктує, але після успішних втручань розумієш, що все це недарма.Читати ще: Усі хлопчики: у Волинському перинатальному народилася трійня

Завдяки високому професіоналізму, досконалій техніці вагінальних операцій нам вдалося скоротити стаціонарне перебування пацієнток із гінекологічними захворюваннями. Жінки після надважких великих операцій, наприклад, видалення новоутворень чи видалення матки, на наступний день після втручання йдуть додому. Якщо раніше пацієнтка в стаціонарі перебувала 7-10 днів, то сьогодні вона поступає, оперується і завтра йде додому.

Вагінальним шляхом можна зробити практично будь-яку гінекологічну операцію. Але насправді цією методикою досконало володіють дуже мало лікарів в Україні. Так досконало, що сьогодні прооперовані жінки завтра йдуть додому і не повертаються. Це найкраще. Загалом на території нашого перинатального центру створені найліпші умови для гінекології в Луцьку. Плюс завдяки інтенсивності роботи ми можемо поконкурувати з приватними клініками: там ліжко-днів до виписки більше.

Завідувачка відділення сумісного перебування матері та дитини Ганна Хоронжук:

За ці п’ять років усі ми підросли та вдосконалилися. Ми отримали багато позитивних емоцій. У перинатальному центрі в наших лікарів і медичного персоналу народилися і діти, і онуки. Звісно, це радість. Коли ми виписуємо жінок із новонародженими дітками – це свято. Я радію кожній сім’ї, яка повертається додому з немовлям. Ми заряджаємося від них позитивом.Ми хочемо бачити щасливих українців із вірою в перемогу й процвітання нашої нації. Заради цього й працюємо.

Завідувач відділення ультразвукової діагностики Сергій Грибчук:

Робота-робота-робота – так я можу описати ці п’ять років у перинатальному центрі. Це робота на потужній машині, яка має назву Voluson E8BT21. Це найкращий на сьогодні УЗД-апарат з акушерської діагностики у світі, який дозволяє легко працювати і багато діагностувати, зокрема виявляти патологію. Наприклад, минулого тижня ми виявили ниркову патологію в плоду. Також виявляли відсутність верхніх кінцівок у плоду…Саме УЗД-діагностика допомагає гінекологам, акушерам і неонатологам коригувати стани при виявленні патології. Завдяки цьому лікарі розуміють, як вести вагітність, яку тактику напрацьовувати.

Хочу наголосити, що кожен лікар у перинатальному центрі віддається роботі на повну, адже знає, де працює і заради чого.

Завідувачка пологового відділення Вікторія Костюк:

Ці п’ять років я розцінюю як надбання, як маленьке будівництво. Ми прийшли сюди, коли вся апаратура, все обладнання ще стояло запакованим у ящиках. Ми всі хором працювали, все розносили, розставляли. Разом думали, як зробити так, щоб було затишно і персоналу, і пацієнтам. Думаю, нам це вдалося, адже за цей час у нас народилося близько 14 700 діток.Читати ще: Військового медика Мар'яну Мамонову з донькою виписали з Волинського перинатального центру. Фото

Наше відділення працює не просто заради того, щоб пологи відбулися, а щоб вони пройшли максимально природно. І щоб жінки при цьому почувалися комфортно й мали в подальшому можливість народжувати ще і ще нових українців. До слова, приблизно 40% жінок у нас народжують двійнят самостійно, а не шляхом кесаревого розтину. Це дуже гарний показник.Отож, я тішуся, що наш колектив гарно й дружно працює та робить усе можливе, щоб жінки залишалися задоволеними, щоб вони були впевнені в тому, що віддають себе в руки професіоналів. Будемо й надалі так працювати.

Завідувачка поліклінічного відділення Надія Щурук:

У перинатальному центрі ми всі, хоч і мали чималий досвід роботи, фактично починали з чистого аркуша. Певний час ми працювали без пацієнтів: формували базу, оснащували кабінети, розставляли меблі, підбирали світло і кольори, налаштовували апаратуру… Поліклініку відкрили 1 липня 2019 року, коли стаціонарні відділення перинатального центру ще не функціонували. І до нас почали приходити пацієнтки. Щодня їх ставало все більше і більше. Нині щодня маємо 200 відвідувань. Загалом за п’ять років прийняли близько десяти тисяч вагітних.Ми працюємо з пацієнтками, які мають складну екстрагенітальну патологію. У нас були вагітні жінки, які виношували трійню. Це складні вагітності, тому що в таких випадках дуже високий ризик дочасного народження діток. У нас були пацієнтки з оперованими серцями, з оперованими нирками, з проблемами крові, з бронхіальними астмами, ті, які виношують діток з вадами розвитку. Це пацієнтки, які часто приходять із відсутністю надії в очах. А ми збираємо консиліум, радимося, вирішуємо, як діяти… І ці дітки народжуються, і вони будуть повноцінними членами нашого суспільства.

Читати ще: Тиждень грудного вигодовування: у Волинському перинатальному центрі мами ділилися досвідом

Ми налагодили роботу так, що злагоджено працюють усі служби: і лабораторія, і ультразвукова діагностика, і функціональна діагностика… І ось уже почали думати, що можна було би ще зробити. І тут розпочалася повномасштабна війна. До нас стали приїжджати жінки з інших областей. За перші два місяці великої війни до нас звернулися близько 200 вагітних переселенок. Ми всіх взяли на облік. І якось ми зібралися всі разом у стінах нашого перинатального центру на зустріч, яку назвали «Ти – не одна». Ми хотіли підтримати цих жінок. Це була наша перша потужна конференція для вагітних. Потім були інші зустрічі, зокрема «Різдвяне диво в перинатальному», «Якщо серце наповнене любов’ю», «Той, хто дарує життя», «Здорова вагітність – здорова мама». Фактично кожного сезону ми організовуємо якісь пізнавальні заходи для наших пацієнток, наприклад, про грудне вигодовування, дерматологічні чи стоматологічні проблеми під час вагітності.Хочу ще розповісти, що в 2020 році я нарешті захистила дисертацію, яку писала десять років. Її тема – невиношування вагітності. Втрачена вагітність – це біль… І коли в перинатальний приїхала моя наукова керівниця, професорка Львівського національного медичного університету Віра Пирогова, Ірина Іванівна провела для неї екскурсію, а насамкінець сказала: «Я вас дуже попрошу: допоможіть Надії швидше захистити дисертацію». Я була щиро вражена, що моя керівниця турбується про мене, як про свою дитину. Пам’ятаю, як після захисту мене вітав колектив.

Завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком Іван Вороблевський:

Для мене п’ять років у Волинському обласному перинатальному центрі – це велике відкриття в акушерстві. Хоч мій стаж в акушерстві – майже 20 років, однак саме за останні п’ять років, відколи працюю на посаді завідувача відділення, я багато що пережив уперше. Зокрема, це пацієнтки з різноманітними ускладненнями під час чи після вагітності, як-от вагітна з тромбоемболією. Це дуже великий успіх, що вона пішла від нас своїми ногами, адже в таких випадках летальність сягає 80%.Читати ще: «Країна, яка відкриває пологові будинки, має майбутнє»: Волинський перинатальний центр святкує першу річницю

За ці п’ять років ми врятували дуже багато жінок з масивними акушерськими кровотечами, з різноманітними ускладненнями під час або після вагітності. Ми цим пишаємося. Ми як перинатальний центр для цього і створені.

У стінах цього закладу чотири роки тому народилася моя донька. Ірина Іванівна була хірургом у моєї дружини. На честь донечки я посадив дерево поблизу центру, в нашому «Сквері майбутнього». Загалом усі працівники довіряють народження своїх дітей і онуків саме нашому перинатальному центрі. Ми довіряємо один одному і цим пишаємося.

За п’ять років Ірина Іванівна збудувала кістяк, а ми сформували міцну структуру фахівців, які реально знаються на своїй справі і люблять свою роботу. Бувало, що посеред ночі тобі телефонують, ти приїжджаєш і п’ять-шість годин працюєш в операційній, аби врятувати людське життя. Ми знаємо, що потрібні і що за нас це ніхто не зробить. Такі випадки були, є і будуть. Ми для цього створені – щоб рятувати людські життя.До нас часто приїжджають працівники вищих навчальних закладів, професори, представники Міністерства охорони здоров’я та інші. В нас був Президент. І коли він оглянув наш центр, то сказав: «Цей заклад – приклад того, яким має бути кожен перинатальний центр в Україні». Волинський перинатальний центр – взірець, один з найкращих закладів охорони здоров’я України, подарунок нашим жінкам, які мають можливість отримати тут висококваліфіковану допомогу в повному обсязі й народити без болю.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---