«Думаємо на 20 років наперед». Ірина Горавська про унікальність об’єднання, менеджмент, пошук родзинок і COVID-19 у немовлят. Інтерв’ю*

«Про медоб’єднання я можу говорити довго», – відразу «попереджає» генеральна директорка КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства та дитинства», депутатка Волинської обласної ради Ірина Горавська.

Зізнається, що очолювати такий потужний заклад охорони здоров’я, який включає перинатальний центр, дитячу лікарню та санаторій для дітей з інвалідністю, напрочуд складно, але цікаво, адже об’єднанню всього рік, тож роботи дуже багато, а амбітних планів – ще більше.

«Коли дуже важко, я йду у стаціонарні відділення до пацієнтів і в колектив, який став для мене справжньою родиною. Я оперую, приймаю пологи, веду пацієнтів, тому що це – покликання, та віддушина, де ти отримуєш натхнення, стимул для подальшої роботи», – ділиться своїм секретом успіху Ірина Іванівна.

Можна впевнено сказати, що медичне об’єднання – унікальний заклад масштабу всієї країни, адже тут кваліфіковані фахівці надають повний об’єм допомоги дітям від внутрішньоутробного розвитку до 18-річчя. Завдяки високопрофесійному колективу в поєднанні з сучасним обладнанням медоб’єднання може вирішувати надскладні питання щодо збереження здоров’я маленьких пацієнтів.

«Про наш заклад говорять на рівні України, і ми будемо робити все, щоб про нього говорили й надалі – лише позитивне», – зазначає Ірина Горавська.

Додає, що і в депутати наважилася піти тільки заради дітей, аби відстоювати їхні інтереси й вирішувати їхні проблеми, адже діти самі за себе не скажуть і не попросять.

Про лікарське покликання, відкриття перинатального центру, створення медичного об’єднання захисту материнства та дитинства, амбітні плани, сучасні виклики і депутатство – в інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини.

Розкажіть про свій шлях у професію. Коли зрозуміли, що хочете стати лікарем?

Коли я закінчувала школу та обдумувала, ким хочу бути – це були 80-ті роки, – престиж професії лікаря був на дуже високому рівні. Всі діти обирали професії, як-от інженер, лікар чи вчитель. І серед них професія лікаря була мені найближчою – це те, що я хотіла реалізувати в собі.

Спершу я не вступила, бо в ті роки не було такої кількості вишів, як зараз, і конкурси були надзвичайно великі. Зараз у медінститути є недобори, тому що престиж професії різко впав, зарплати низькі й заманити навіть тих, хто має покликання, дуже важко, адже абітурієнт розуміє, що не зможе в майбутньому забезпечувати свою родину тією зарплатнею, яку буде отримувати. А в ті роки конкурси навпаки були дуже великі. Тому перед тим, як я вступила до вищого навчального закладу – це Тернопільський медичний інститут (зараз Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського, – ВН), – мені довелося попрацювати в Луцькому пологовому будинку молодшою медичною сестрою. І напевно, це було визначально: якби це було не моє, попрацювавши санітаркою, я обрала би щось інше.Закінчивши навчання, я прийшла в той самий пологовий будинок, де пропрацювала майже 30 років – до моменту, коли на мою долю випала можливість очолити й відкрити перинатальний центр. Заклади такого рівня навіть у масштабах усієї країни відкривають напрочуд рідко. І я дуже вдячна за довіру.

Це був дуже цікавий період у моєму житті – період становлення закладу, формування колективу. Це була потужна школа менеджменту. Перед цим я була завідувачкою пологового відділення, де працював невеликий колектив, а тут за пів року мені довелося набрати штат такого великого закладу, сформувати команду й розпочати роботу. Перинатальний центр безперебійно працює вже два роки і довів, що наш колектив спроможний надати повний об’єм кваліфікованої допомоги і діткам, і мамам.

Читати ще: Волинському перинатальному центру – рік: Ірина Горавська розповіла про те, як працює і чим живе «Будинок щастя»*

А починали ми з того, що все мили, розпаковували обладнання, монтували його, отримували дозволи, ліцензії, проходили акредитацію і вчились. Проводили тренінги, конференції, запрошували відомих спеціалістів, які нас консультували... Я неймовірно вдячна всім фахівцям, яких кликала і які повірили мені. Вони пішли з того місця, де в принципі у них усе склалося, перейшли в новий заклад і разом ми налагоджували роботу перинатального центру.Чи зараз, окрім управлінської роботи, знаходите час і на лікарську практику?

Коли дуже важко в цьому кріслі (киває у бік крісла за робочим столом, – ВН), то я йду у відділення до вагітних. Я досі оперую, приймаю пологи, веду пацієнтів, тому що це – покликання. Так, можливо, це суботи чи неділі, коли є час, бо рік тому до нас приєднали дитячу лікарню, об’єднання дуже велике і маємо надзвичайно багато різноманітних проблем: організаційних, із пацієнтами, з комунікацією між структурними підрозділами, між структурними підрозділами та керівними органами. Багато часу займає підготовка до реконструкції дитячої лікарні.Окрім того, ще є депутатська діяльність, я – голова комісії облради з питань соцзахисту та охорони здоров’я. Тому на лікарську роботу, на жаль, залишається обмаль часу, але це – та віддушина, де ти отримуєш натхнення, стимул для подальшої роботи. Момент істини – коли ти бачиш, як виписують здорових дітей, кульки, музика… Але іноді шлях до цієї миті надзвичайно тяжкий. Для цього і створено перинатальний центр, щоб цей шлях завершився тими кульками.

Коли ми освячували заклад перед відкриттям, Владика Михаїл побажав нам: «Нехай пацієнти, які приходять до вас збентежені, виходять щасливі». Тепер це наш девіз.

Чому вирішили балотуватися в депутати обласної ради?

Очолюючи таке об’єднання, де ми надаємо допомогу діткам від внутрішньоутробного розвитку до повноліття, я вирішила, що буду тим, хто представлятиме інтереси цих дітей в органах влади, допомагатиме їм розв'язувати їхні проблеми. Діти не можуть за себе постояти. А не маючи представництва, дуже важко відстоювати свої права, залучати якісь кошти, озвучувати наявні проблеми, адже, аби їх залагоджували, про них треба говорити. І маючи мандат депутата, говорити про ці проблеми набагато легше. Тому я й пішла в депутати.

Як оцінюєте перший рік своєї каденції? Що вдалося, а що – ні?

Якщо говорити лише про діяльність у ролі депутата обласної ради, то це – організація роботи постійної комісії з питань соцзахисту, охорони здоров’я, материнства та дитинства, розв'язання медичних питань області. Це – планомірна робота.Як депутату й керівнику закладу вдалося надзвичайно багато. Ми завершуємо ремонт неонатального корпусу, на який виділено понад 20 мільйонів гривень з обласного бюджету. Повністю оновлено систему лікувальних газів у закладі, відремонтовано відділення променевої діагностики дитячої лікарні, в якій, на жаль, досі не було ні сучасного рентгена, ні комп’ютерного томографа. Замінюємо ліфти, вартість яких – 5,6 мільйона гривень. Встановили альтернативне джерело живлення.

Із наступного року реалізовуватимемо глобальний проєкт у рамках «Великого будівництва» на майже 900 мільйонів гривень, у ході якого за три роки заплановано реконструкцію дитячої лікарні з добудовою операційних, реанімацій, паркінгу та вертолітного майданчика. Це буде сучасне медмістечко, аналогів якому, напевно, не буде, бо наше об’єднання перинатології та дитячої лікарні – єдине в Україні.

Ланцюг надання безперервної допомоги діткам від внутрішньоутробного розвитку до повноліття дає дуже великі переваги. Якщо в дитини є проблема, її розв'язують відразу, а потім ті ж спеціалісти супроводжують пацієнта до 18 років. Це дозволяє знизити кількість випадків захворювання, інвалідності, зменшити період перебування пацієнта на ліжку.

Із серпня організували відділення первинної допомоги – наш педіатр укладає декларації з дітками. Вважаю, що ця послуга є винятковою, адже таким чином мама з дитиною в одному місці може отримати первинну і високоспеціалізовану допомогу.

Унікальність нашого об’єднання було дуже високо оцінено на рівні України – 9 серпня підприємство нагороджено Орденом святого Пантелеймона як найкращий заклад охорони здоров’я країни. Про наш заклад говорять на рівні України, і ми будемо робити все, щоб про нього говорили й надалі – лише позитивне.Ви – голова постійної комісії з питань соцзахисту, охорони здоров’я, материнства та дитинства. Які питання найчастіше розглядаєте на засіданнях? Чи достатньо дбають про заклади охорони здоров’я на рівні області?

Як представник медоб’єднання та представник від дітей в органах влади хочу сказати, що насправді ми отримуємо величезну підтримку з боку обласної ради та облдержадміністрації. Хай що ти представляєш, хай що говориш, якщо не маєш підтримки, то нічого не вдасться. А якщо тебе чують, тоді налагоджується співпраця. Нас чують, наприклад, 2022-й оголошено Роком дитини на Волині.

Щодо інших закладів, того, які проблеми доводиться залагоджувати, то це – кадрові питання, зокрема призначення керівників цих установ. Це – питання, до яких треба дуже уважно підходити, адже роль керівника, його особистості ніхто не відміняв. Зараз постають питання створення об’єднань заради рентабельності закладів, покращення їх роботи.

Наше об’єднання було першим, можна сказати, пробним. Ніхто не знав, як воно запрацює. І коли ми пропрацювали в об’єднанні рік (він минув 23 вересня 2021-го), всі побачили, що бюджет закладу виріс майже вдвічі. Тобто наше об’єднання перспективне і рентабельне, бо більшу кількість послуг надає менше число штатних одиниць. Таким шляхом зараз іде багато лікувальних закладів України.

Ми пройшли цей шлях, тому розуміємо, як створювати об’єднання. Рентабельно, коли йдеться про одну територію. Недоцільно з’єднувати заклади, розташовані в різних місцях. Варто робити об’єднання, коли заклади надають схожі послуги, тоді менша кількість людей надаватиме більше послуг.Зараз триває перехідний період і відбувається процес обговорення створення мережі закладів на Волині. Думаю, оптимальний варіант буде знайдено. Наприклад, деякі лікарні, розташовані неподалік великих комунальних закладів, надають обмаль послуг. Чи рентабельно їх утримувати, чи доречно перепрофілювати під інші послуги, яких потребує багато людей і які не надає великий багатопрофільний заклад? Аби послуга не постраждала, необхідно все детально зважити.

Чи розуміють це волиняни?

Зараз ці процеси стримує пандемія, тому що багато закладів перепрофільовано для надання допомоги хворим на COVID-19. На жаль, таких пацієнтів дуже багато і їх лікування вимагає величезних зусиль медичних працівників. Тому ці заклади, зокрема колишні районні лікарні, затребувані й отримують фінансування. Але колись пандемія закінчиться – ми сподіваємося, що це відбудеться скоро, – і ці заклади не зможуть заробляти наданням інших послуг. А не маючи фінансування, заклад не може існувати. Тому йому потрібно негайно визначити пріоритетну послугу й розвивати саме її. Знову ж таки, багато залежить від особистостей. Наприклад, у якійсь районній лікарні є фахові ортопеди чи травматологи, до яких їдуть з усієї області. Розвивайте ці послуги, створіть комфортні умови, зробіть рекламу – до вас поїдуть і на цьому ви зможете заробляти. Або, наприклад, такий напрям, як реабілітація. Дуже багато людей після коронавірусу потребуватимуть тривалої реабілітації.

Кожен керівник має передбачити, як заклад працюватиме, коли закінчиться пандемія. Він мусить зняти рожеві окуляри й усвідомити, що так, як до COVID-19, уже не буде.

До вас як до депутата звертаються виборці. З якими питаннями, проблемами вони приходять?

Найчастіше звертаються люди з орфанними захворюваннями (вроджені або набуті захворювання, переважно генетично обумовлені; мають тяжкий хронічний перебіг, супроводжуються зниженням якості та скороченням тривалості життя пацієнта, наприклад, муковісцидоз, первинні імунодефіцити, спінальна м’язова атрофія, хвороба Гоше, хвороба Помпе, легенева артеріальна гіпертензія, бульозний епідермоліз, – ВН). Вони потребують дорогого постійного лікування, яке вартує мільйони гривень. Є державні програми, програма обласного рівня, але, на жаль, із кожним роком їх усе менше фінансують. Ці люди опиняються в плачевній ситуації: без лікування вони вмирають, грошей на лікування нема, а держава не може їх забезпечити.

Наприклад, на Волині для дітей з орфанними захворюваннями торік потрібно було близько 80 мільйонів гривень. А дорослих із такими захворюваннями набагато більше. Частково їх вдається забезпечувати грошима з держбюджету, але цих коштів украй недостатньо. Цим людям боляче дивитися в очі, бо ти розумієш: програма є, але це не розв'язує проблеми. Де взяти гроші, якщо на одну ін’єкцію потрібно 500 тисяч гривень? Раніше на орфанні захворювання виділяли п’ять-вісім мільйонів гривень, а торік – 500 тисяч гривень за потреби у 80 мільйонів. І це я говорю лише про дітей. Як їх лікувати?Щодо об’єднання перинатального центру й обласної дитячої лікарні було багато критики. Як згадали, створення нового закладу дозволило майже вдвічі збільшити бюджет. Що ще дало об’єднання на практиці?

Фінанси завжди дають можливості. Звичайно, ми провели оптимізацію штату. Немає потреби в такій кількості працівників, якщо йдеться про об’єднання. Ми зменшили кількість адміністративного, господарського, технічного персоналу, провели оптимізацію решти відділень.

Дитяча лікарня була розрахована на 320 ліжок, однак навіть у серпні, коли спостерігається найбільше навантаження, бо діти готуються до школи, проходять обстеження, у них виявляють якісь проблеми і всі оздоровлюються, нараховується 200-220 пацієнтів. А штат було передбачено на 320 ліжок. Зараз, коли реформа фінансує не штатний розпис, а кількість випадків, не потрібно утримувати таку кількість працівників для стількох пацієнтів. Ми рахували і роздумували над кожним працівником у відділенні. Вирішили, наприклад, що не потрібно, аби вночі у відділенні чергували дві-три молодші медсестри – вони сплять. А кожен, хто приходить на роботу, має працювати, щоб заробити гроші на свою зарплату і на ту послугу, яку надають пацієнту. Кошти, які ми отримуємо від Національної служби здоров’я України, включають і витрати на забезпечення пацієнтів, і гроші на заробітну плату медичного персоналу. Якщо ми все спрямуємо на зарплату, чим забезпечимо пацієнта? А базове лікування, відповідно до діагнозу, обстеження, ургентна допомога мають бути безплатні… Зрозуміло, люди, яких скоротили, залишилися незадоволені. Але іншого шляху в жодного керівника немає, інакше лікарня не зможе вижити.

Тому, не нашкодивши послузі, ми провели оптимізацію. Вона триває досі. Зокрема, обласна рада виділила 5,6 мільйона гривень на заміну ліфтів, адже нашим ліфтам – 37 років. Якби вони зупинилися, ми не змогли б надавати допомогу. Ми замінюємо чотири ліфти. 12 працівників обслуговували їх, вручну зачиняли двері. Зараз ми їх скорочуємо, адже нові ліфти автоматичні. Залишимо одного ліфтера, який проводитиме аудит роботи ліфтів і зв’язуватиметься з відповідними службами.Ми купуємо послугу прання і закрили власну пральню, бо вона не відповідала жодним стандартам, була небезпечна для працівників. Відповідно, скоротили тих, хто там працював. Купуємо послугу харчування, тому що харчоблок не підлягає жодній критиці, у таких умовах не можна було готувати їжу для дітей. Теж скоротили працівників. Таким чином багато структурних підрозділів узагалі ліквідували й зекономили на цьому. Із п’яти наявних лабораторій утворюємо єдиний лабораторний центр. Тобто цей процес триває. Усе за один рік зробити нереально; не можна рубати з плеча, тому що ідеться про хворих дітей, вагітних, породілей, пацієнтів із коронавірусом.

Ми облаштували розраховане на 25 ліжок відділення для жінок із COVID-19. Маємо також 10 ліжок для дітей, хворих на коронавірус. Провели систему лікувальних газів. Хворих дуже багато, тому, напевно, доведеться розширятися. Це стримує оптимізацію, бо для обслуговування пацієнтів із COVID-19 теж треба штат. Але всі зрозуміли, що оптимізація сприяє покращенню роботи, бо кожен знає, що він прийшов на роботу і має працювати, а за це отримувати достойну заробітну плату.Чим зараз живе заклад? Які нагальні виклики стоять перед об’єднанням, окрім уже згаданих? Що у планах?

Про об’єднання я можу говорити довго (усміхається, – ВН). У нас дуже амбітні плани.

У рамках «Великого будівництва» буде здійснено реконструкцію дитячої лікарні з добудовою приміщень, буде покращено умови для пацієнтів. Лікарня має стати такою ж безпечною, як перинатальний центр, де дотримано всіх принципів безпечного перебування пацієнта. Ми маємо не тільки якісно лікувати, а ще й забезпечувати пацієнтам захист.

Ідеться про сучасну вентиляцію, щоб у закладі не було внутрішньолікарняної інфекції, сучасну протипожежну сигналізацію. Вона має бути адресна, щоб у разі виникнення пожежі ми знали точне місце загоряння для швидкої евакуації та локалізації вогнища. Скрізь має бути система виклику персоналу, щоб дитина чи дорослий, що доглядає за нею, могли вчасно покликати на допомогу в разі погіршення стану. До того ж, заклад має бути доступним для пацієнтів з інвалідністю. Ми вже зробили пандуси, переробили старі вбиральні, аби ними могли користуватися люди з інвалідністю. Також облаштуємо сучасну стерилізаційну, де зможемо безпечно здійснювати обробку інструментів. Окрім того, добудуємо й оновимо операційно-реанімаційний блок.

Наша мрія – отримати сертифікацію JСI (стандарт безпеки та якості закладу охорони здоров’я, – ВН). Сертифікацію ISO щодо якості надання допомоги ми вже маємо. А коли матимемо міжнародну сертифікацію JСI, зможемо претендувати на те, щоб наше об’єднання внесли в реєстр закладів для міжнародного туризму.Читати ще: Мальви на стінах, відкрита реєстратура та восьминіжки для «поспішайок»: чим живе перинатальний центр у Луцьку

Будемо просувати хаби – передові напрямки, в рамках яких єдині в регіоні надаватимемо високоспеціалізовану допомогу пацієнту, наприклад, відділення нейрохірургії.

Знову ж таки, все прив’язано до особистості. Наш талановитий дитячий нейрохірург Михайло Ловга може надавати унікальну послугу. Він стажувався за кордоном, використовує у своїй практиці передові технології, залучає багато фахівців, зокрема з-за кордону.

На базі цього відділення ми створюємо центр Spina Bifida – лікування вродженої вади хребта в дітей. Такий центр може існувати лише в такому об’єднанні, як наше. До нас має приїхати вагітна жінка, дитина якої має вроджену проблему. Оперативне втручання має відбуватися відразу після пологів. Це робитиме мультидисциплінарна команда.

Напрямків, які будемо розвивати, є кілька. Наш уролог уже майже рік проходить стажування у Франції. Сподіваємося, коли він приїде, організуємо хаб, де буде представлено вузькопрофільний напрямок для всього регіону. Такі напрямки потрібно розвивати, бо загальні послуги є в кожній області, а унікальні – це родзинка закладу. І ми вишуковуємо такі родзинки.Коли закінчиться важкий для медичної системи період пандемії, будемо розвивати репродукцію. Це напрочуд важливо, адже дуже багато шлюбів (близько 20%) стикаються з проблемою безпліддя. Ми давно говоримо про репродукцію, медицину плода, але втрутився коронавірус і ми сконцентрувалися на наданні допомоги хворим на COVID-19. Тому зараз немає можливості відправити на навчання персонал чи закупити спеціальне обладнання, на що потрібно близько 50 мільйонів гривень. А завдяки такому обладнанню оперативні втручання можна здійснювати внутрішньоутробно, коли дитина ще перебуває в животі мами. В Україні фактично ці речі не практикують, але ми хочемо впроваджувати такі технології.

Створюємо унікальну лабораторію, яка буде оснащена системою чистих приміщень, коли повітря надходить тільки через систему фільтрів. Ми виграли грант, уклали договір із фінською стороною, зараз тривають торги і скоро нам поставлять усе необхідне обладнання. Таких лабораторій у країні поки немає.

Результат аналізу залежить від багатьох факторів, наприклад, від вчасно закритої пробірки. Тому аналізи мають робити в спеціалізованих приміщеннях, без контакту з зовнішнім середовищем. На жаль, таких приміщень у нас ніде немає, навіть у приватних лабораторіях.

Також у нас буде центр генетичних досліджень західного регіону, де обстежуватимемо зразки немовлят із усієї Західної України на 21 генетичне захворювання. Таких центрів в Україні нараховуватиметься всього чотири. Ми передбачимо необхідне приміщення в процесі реконструкції.А як щодо санаторію для дітей із батьками «Дачний»?

Коли створили медоб’єднання, ситуація з санаторієм була дуже плачевна. Він стояв зачиненим через пандемію та був припис через відсутність протипожежної сигналізації і ми не могли його відкрити. Цього року нам виділили кошти на протипожежну сигналізацію з обласного бюджету. Проведено необхідні роботи. Санаторій відчинив свої двері і ми стикнулися з тим, що він зовсім не отримує фінансування. Його не фінансує держава, як раніше, не фінансує НСЗУ, бо немає пакета послуг комплексної реабілітації. Обласний бюджет також не може взяти на себе фінансування санаторію «Дачний», бо не має таких грошей.

А санаторій унікальний тим, що надає комплексну реабілітацію. Там працюють вихователі-реабілітологи, фахівці різних напрямків реабілітації, але НСЗУ оплачує не комплексну реабілітацію, а, наприклад, реабілітацію нервової системи, опорно-рухового апарату… А для реабілітації в ході відновлення зламаної кінцівки допомоги жодного вихователя-реабілітолога, дефектолога, логопеда, психолога не потрібно – це кадри, які там є і які мають отримувати зарплату.

Місяць роботи санаторію обходиться медоб’єднанню в півтора мільйона гривень. Але розуміючи, що потреба в послузі є, адже дітей з інвалідністю дуже багато, заклад працює. Зараз відпрацьовуємо механізми, щоб санаторій заробляв гроші, бо весь час утримувати його за рахунок об’єднання ми не маємо змоги, інакше страждатиме послуга дитячої лікарні та перинатального центру.

Санаторій розрахований на 100 місць. У квітні ми уклали три пакети послуг на «Дачний». За один курс реабілітації ми можемо надати комплексну допомогу. Намагаємося заробити більше грошей у НСЗУ, аби за той час реабілітації дати дитині максимум. У принципі, цей процес налагоджується. Звичайно, санаторій ще не вийшов на собівартість, але вже вчиться заробляти.

До того ж, ми зареєструвалися у Фонді соціального захисту інвалідів і оздоровлюємо дітей відповідно до Постанови Кабміну №309 (Про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення реабілітації дітей з інвалідністю, – ВН). На один цикл реабілітації держава виділяє від 16 до 25 тисяч гривень. Загалом на область надійшло чотири мільйони гривень. На жаль, цих коштів не вистачає на всіх.Також надаємо в «Дачному» платні послуги. Якщо батьки використали всі можливості безплатної реабілітації, вони можуть докупити якісь послуги або придбати повний курс лікування. У нас немає ранньої реабілітації, але якщо, наприклад, мама дворічної дитини хоче, аби її дитя пройшло реабілітацію, вона може купити путівку. Саме для таких категорій ми розрахували цю послугу. Її собівартість мінімальна.

У планах – реконструкція наявної будівлі з добудовою лікувального корпусу з басейном. Ми вже здійснили аерофотознімання, зараз триває технічне обстеження споруди, робимо технічну документацію на землю і будемо розробляти проєкт реконструкції з добудовою. Можливо, наступного року зможемо отримати кошти з Державного фонду регіонального розвитку, адже область такого проєкту не витягне. Будемо стукати у всі двері. Коли стукаєш, то відчиняють.Санаторій «Дачний» може похвалитися багатьма прикладами успішної реабілітації. Там справді дітей ставлять на ноги, вчать говорити, виховують паралімпійців.

Потрібно змінювати ландшафт, організовувати теренкур, робити зупинки. Хочемо з наступного року заохочувати небайдужі громади облаштовувати на території санаторію куточки відпочинку для дітей з інвалідністю. Цього року при об’єднанні було створено наглядову раду, до складу якої увійшли народні депутати, міський голова, представники обласної ради та громадських організацій. Її очолив Ігор Петрович Палиця. Він завжди з розумінням ставиться до проблем закладу. Сподіваємося, що за підтримки наглядової ради нам вдасться вирішити всі проблемні питання санаторію для дітей із батьками «Дачний».Читати ще: «Країна, яка відкриває пологові будинки, має майбутнє»: Волинський перинатальний центр святкує першу річницю

Як працює медоб’єднання в умовах пандемії? Яка ситуація з захворюваністю серед вагітних і дітей?

Дітей із легкими, середніми формами хвороби бере на себе інфекційна лікарня. Наразі умов у дитячій лікарні немає і забрати всіх дітей з інфекційною патологією ми не можемо. В процесі реконструкції буде побудовано сучасний інфекційний блок із системою вентиляції, з окремими виходами, тоді ми зможемо забрати більше дітей.

Зараз приймаємо тільки дітей із важкою супутньою патологією, наприклад, хірургічна патологія і COVID-19, важка пневмонія, коли дитина потребує дихальної підтримки й високоспеціалізованої допомоги педіатрів, пульмонологів, інших фахівців, яких немає в інфекційній лікарні. Наразі в нас перебувають дві дитини з COVID-19.

Те, чого не було під час першої хвилі пандемії торік, – немовлята. До нас поступають немовлята на 10-ту, 14-ту, 16-ту добу після народження, тобто їх здоровими виписали після пологів, вони заразилися вдома від членів родини і поступають до нас із COVID-19. Немовлята переносять коронавірус гірше за старших дітей. Вони потребують більш тривалого лікування. Слава Богу, в нас не було якихось прикрих випадків. Усіх виходжуємо, але лікування тривале.

У вагітних стан імуносупресії (ослаблення імунітету з тої чи тої причини, – ВН) в нормі, тому перебіг захворювання дуже підступний, непередбачуваний і непростий. Хочу наголосити, що жодна вагітна, яка перебувала в нас із COVID-19, не була вакцинована.

Зараз у нас 16 жінок: сім із них – породіллі, які вже народили дітей, решта – вагітні. Ми організували відділення, надаємо дихальну підтримку, кисневу терапію.

Чи вистачає місць? Пригадую, у вересні було лише два бокси для пацієнток із коронавірусом.

Загалом у закладі спроєктовано два бокси. В них ми розгорнули операційні на випадок, якщо хворі на COVID-19 потребуватимуть оперативного лікування. На першому поверсі облаштували ізольоване відділення з окремим входом-виходом, із червоною, жовтою, зеленою зонами, з кімнатами відпочинку для персоналу. Встановили перегородки, провели кисень. Спрямували на це 512 тисяч гривень, які отримали від держави в рамках так званої субвенції на кисень. Це відділення розраховане на 25 ліжок.

Залучаємо фахового епідеміолога з Києва, який надає нам грамотні консультації.

Чи можна вакцинуватися вагітним?

Єдиний метод профілактики важкого перебігу захворювання – це вакцинація. Я про це постійно наголошую, тому що це – крик душі. Вагітним дозволено вакцинуватися. Але ті вагітні, хворі на коронавірус, які зараз перебувають у нас, мали можливість вакцинуватися ще до планування вагітності. Це цивілізований і правильний підхід – зробити щеплення і тоді вагітніти.

Жодна вакцина не має такого протипоказання, як вагітність. Тобто вагітним можна і потрібно вакцинуватися. Це збереже здоров’я вагітних жінок і їхніх дітей. І не тільки здоров’я, а й життя.Підсумовуючи нашу розмову, як оцінюєте, рішення про об’єднання перинатального центру і дитячої лікарні було доцільним?

Знаєте, Ігор Петрович Палиця зумів спрогнозувати всі плюси об’єднання перинатології з дитячою лікарнею, навіть не будучи медиком. Об’єднання – його ініціатива. Коли мені повідомили, що створюватимуть медоб’єднання, я зрозуміла, що це – перспективне рішення, водночас усвідомила, наскільки буде важко.Усе – заради дітей. У нас був випадок, коли після народження в дитини діагностували ваду серця (команда лікарів: неонатологи, кардіологи, УЗД). Відразу автомобілем невідкладної неонатальної допомоги новонароджену дитину транспортували в Київ і через чотири години її вже прооперували й живу-здорову перевели назад до нас. Якби ми не були об’єднанням, попри те, що дитяча лікарня – поряд, поки ми достукалися б до тих лікарів, поки поставили б діагноз, додзвонилися, дитини вже могло б не бути. Такі швидкі дії можливі лише в об’єднанні.

Лікування дітей із вродженими вадами також можливе тільки в об’єднанні. Якщо дитина внутрішньоутробно має проблему, наприклад, ваду серця, спинного мозку, рук чи ніг, ми разом із профільним спеціалістом дивимося УЗД, радимося, як і коли будемо розроджувати. Новонароджену дитину передаємо в надійні руки фахівців, які займаються її лікуванням.

Наше медоб’єднання – перше і поки єдине в Україні, але, думаю, таким шляхом підуть багато областей.

Так, було тяжко. Дитячій лікарні зароблених грошей не вистачало навіть на зарплату. Але колектив лікарні швидко включився у роботу. Оволоділи медичною інформаційною системою, стали вносити дані і у 2021 році ми заключили з НСЗУ 13 пакетів.

Напевно, є люди, які прогнозують на багато років наперед. Коли ми почали розробляти проєкт реконструкції дитячої лікарні, Ігор Петрович кілька разів наголосив: «Робіть на 20 років наперед, передбачайте все на 20 років наперед». Можливо, десь важко, бо інколи нас не розуміють: «Навіщо вам це?» А воно потрібно не зараз, а через кілька років. Найближчим часом ми не будемо повторно проводити реконструкцію, бо хто ще дасть такі гроші? Тому вже передбачаємо і вертолітний майданчик, і двоповерхові паркінги, і смарт-квартири для молодих спеціалістів, і суперсучасну стерилізаційну… Треба думати наперед.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА та з особистого архіву Ірини Горавської

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---