Профіль користувача

Yulia

Дата реєстрації: 25 Травня 2016 14:37

Коментарів: 0

Yulia: Доброго дня! Допоможіть, будь-ласка, вирішити наступну ситуацію. Медична сестра стаціонару лікарні була звільнена по мобілізації 18.03.2014 р. Фактично відпрацювала за січень-лютий 30 робочих днів (так як працює на посту.) Планова кількість робочих днів по установі - 40. Як правильно визначити середній заробіток для оплати днів мобілізації? Заздалегідь вдячна за відповідь. Перейти до питання

Відповідь юриста:

Доброго дня! Вам слід керуватись постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", згідно з пунктом 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати. Таким чином вираховуйте середньоденний такого працівника (поділивши отриману суму за два попередні календарні місяці до звільнення – січень і лютий 2014 року на кількість днів в цих місяцях, та множите її на кількість днів періоду, за який вираховуєте такі виплати).

Yulia: Доброго дня. Підкажіть, будь ласка, чи має право медичний заклад на запит страхової компанії надавати відомості, які стосуються лікарської таємниці (факт звернення пацієнта до закладу, наявність хронічних захворювань, перебування на обліку, встановлені діагнози і т.п.)? Пацієнт був застрахований за програмою добровільного страхування життя в 2010 році, помер в 2015 році, страхова компанія просить надати вищезазначені відомості за п'ять років включно. Разом з листом вони надіслали копію заяви пацієнта на приєднання до договору добровільного страхування, де пацієнт надає згоду на отримання Страховиком права на звернення до будь-яких фізичних або юридичних осіб з метою отримання інформації про його особу та стан здоров'я. Як діяти медичному закладу в такому випадку? До того ж пацієнт був ВІЛ-інфікований. А відомості про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю, медичним працівником можуть передаватися третім особам лише за рішенням суду в установлених законом випадках. Заздалегідь вдячні за відповідь. Перейти до питання

Відповідь юриста:

Доброго дня!

Відповідно до статті 32 Конституції України, вона гарантує конфіденційність особистої інформації про людину, статтею 286 Цивільного Кодексу України, гарантовано кожному право на право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при медичному обстеженні. Крім того, згідно зі ст. 7 Закону України "Про захист персональних даних" до обробки персональних даних про здоров'я людини пред'являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки, якщо це необхідно з метою охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я, на якого покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

Згідно зі ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров'я пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Поняття лікарської таємниці сформульовано в статті 40. Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Аредмет лікарської таємниці складають: стан здоров'я пацієнта; хвороби і діагноз; огляд і його результати; методи лікування; інтимна і сімейна сторони життя пацієнта; інші відомості, отримані при медичному обстеженні.

Проте в деяких випадках лікарська таємниця все ж може бути розкрита. Порядок розголошення лікарської таємниці:

Відповідно до частини другої статті 39 Основ законодавства про охорону здоров'я батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).

Тимчасовий доступ до документів, що містять лікарську таємницю, може надати слідчий суддя або суд в рамках розслідування кримінальної справи, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає (ч.6 ст. 163 КПК).

Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:

Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги; проведення досудового розслідування або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора і суду.

Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Тому у Вашому випадку можете не надавати страховій компанії відомості, які стосуються лікарської таємниці, зіставшись на неможливість ствердно прийняти за належним чином підтверджену згоду на розкриття лікарської таємниці копію заяви пацієнта на приєднання до договору добровільного страхування, де пацієнт надає згоду на отримання Страховиком права на звернення до будь-яких фізичних або юридичних осіб з метою отримання інформації про його особу та стан здоров'я з підстав неможливості на сьогоднішній день нелаженим чином перевірити об'єктивність такої заяви.

Yulia: Доброго дня! Надайте, будь ласка, відповідь на таке запитання. Чи може бюджетна установа (лікарня) прийняти на роботу за договором цивільно-правового характеру (договір про надання рентгенологічних послуг) лікаря-рентгенолога, оскільки в штаті лікарні наразі відсутній лікар-рентгенолог? Чи потрібно цьому лікарю-ретгенологу обов'язково бути зареєстрованому фізичною особою - підприємцем, та мати відповідну ліцензію в установленому законом порядку згідно ст.33 Основ законодавства України про охорону здоров'я? І якщо неможливо згідно чинного законодавства укласти подібний договір, то як медичний заклад комунальної форми власності може оформити консультаційні рентгенологічні послуги у даному випадку? Заздалегідь вдячна за відповідь. Перейти до питання

Відповідь юриста:

Доброго дня! Звістно, в даному випадку найоптимальнішим варіантом буде введення такої штатної посади як лікар-рентгенолог через рішення сесії міськради або виконкому, дивлячись який механізм з цього питання. В іншому випадку, такому лікарю-ренгенологу слід бути зареєстрованим як ФОП, мати відповідну ліцензію, як того вимагає ст. 33 Основ законодавства України про охорону здоров'я, для надання таких послуг на підставі цивільно-правового договору.

Новини

Різні очі, ямочка на підборідді: біологи назвали п’ять унікальних рис зовнішності
Сьогодні 00:34

Учені знайшли поле битви, де Македонський здобув першу перемогу над персами
Сьогодні 00:16

26 грудня: свята, події, факти. День подарунків, було відкрито елемент радій