«У СРСР не писали про воїнів». Вахтанг Кіпіані в Луцьку – про найбільший меморіал українських воїнів за кордоном
Як потрібно вшановувати полеглих захисників? Відповіддю на це питання і взірцевим прикладом може слугувати найбільше українське меморіальне кладовище в місті Саут-Баунд-Брук штату Нью-Джерсі США. Там поховані понад 1300 військовиків, серед яких – воїни Армії УНР, Української галицької армії, Січових стрільців, УПА, «Карпатської Січі».
Про цей цвинтар і похованих там українців ішлося на лекції «На щиті у вічність. Як вшановувати захисників України в діаспорі» історика та журналіста, сержанта 13-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія» Вахтанга Кіпіані. Вона відбулася 21 листопада у Волинському краєзнавчому музеї.
Як розповів історик, він разом зі своїми побратимами приїхав до Луцька насамперед із цілком практичною метою – згадати та вшанувати пам'ять активіста, кінолога, учасника російсько-української війни з 2014 року, головного сержанта 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія», лучанина Олександра (Капу) Ющенка, який загинув 23 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. Нині його побратими ініціюють ідею назвати одну з вулиць Луцька на честь Героя.«Ми маємо відповідальне зобов’язання – розповісти землякам про цього видатного чоловіка. Ми передали офіційне звернення Луцькій міській раді, щоб перейменувати одну з вулиць на честь Капи. Нас почули. Сказали, що це питання буде розглянуто. Разом стежитимемо за виконанням взятих зобов’язань. Ми передали місту і зараз я передаю краєзнавчому музею два портрети Олександра і прапор бригади «Хартія». Нехай вони будуть у фондах музею. В нашій бригаді є багато волинян. Наш нинішній головний сержант – волинянин на псевдо Волиняка. Ми знаємо про внесок ваших земляків у боротьбу. Прошу цю пам'ять зберігати», – звернувся до присутніх Вахтанг Кіпіані.Читати ще: На Тернопільщині освятили Всеукраїнський храм-пантеон в пам’ять про загиблих військових
Нині практично неможливо знайти в Україні село чи місто, де на цвинтарі немає могили воїна.
«Зараз навпомацки створюється нова культура вшанування війська, вшанування полеглих, вшанування живих. Потрібно розуміти, що дуже багато воїнів отримують поранення, контузії й повертаються до так званого мирного життя. Комунікація з ними, повага до них, залучення їх до певних справ – це нова історія, яку ми маємо прожити разом», – наголосив Кіпіані.До повномасштабної війни він мав намір видати книжку про місця поховань вояків українських армій за межами України. Багато років Вахтанг Кіпіані їздив на різноманітні цвинтарі в США, Канаді та інших країнах.
«Сьогодні я пропоную вам одну з історій про те, як виглядає культ героїв, культ воїнів на найбільшому українському цвинтарі за межами України. Він розташований у місті Саут-Баунд-Брук штату Нью-Джерсі. У багатьох країнах є цвинтарі, де поховані українські воїни, українські письменники, українські священники. Де ви не були би, можете знайти місце, де лежать українці, прийти до могили, принести квіти, згадати цих людей, які воювали за свою землю. Деяку інформацію можна знайти в діаспорній пресі. У СРСР не писали про воїнів. У СРСР писали тільки про буржуазних націоналістів, про зрадників Батьківщини, які начебто продалися польських панам, німецьким імперіалістам, американцям… Насправді це були люди різних поглядів, різних життєвих орієнтацій», – зазначив Вахтанг Кіпіані.Читати ще: «У 2014-му смерть воїна була трагедією, а зараз – статистика». Волинський капелан про пантеон героїв і повернення додому тіл військових
Найбільший український меморіал за кордоном – це кладовище Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Там спочивають більш як 1300 військових – від Січових стрільців до тих, хто загинув в американському війську в Афганістані, Іраку або Вʼєтнамі.
Також поховання українських воїнів є на кладовищах, як-от Вальдфрідгоф (Мюнхен), Проспект, Йорк, Парк Лоун (Торонто), Святого Володимира (Оквілл), Факс Чейз (Філадельфія), Ольшани (Прага), на Волі (Варшава), а ще в Лондоні, Парижі, Едмонтоні, Клівленді, Детройті, Відні...
Започаткував українське кладовище в Саут-Баунд-Бруку Степан Скрипник – племінник Симона Петлюри, хорунжий Армії УНР, згодом патріарх Київський і всієї України, предстоятель Української автокефальної православної церкви, Першоієрарх УАПЦ в США та діаспорі.
«Він зрозумів, що потрібно купити ділянку землі й на ній облаштувати всеамериканський український цвинтар. Бо інакше могили українців будуть розсіяні. Він кинув клич, люди зібрали кошти», – інформував Вахтанг Кіпіані.
Землю під кладовище, а саме 23 гектари, викупили в 1954 році.На цвинтарі облаштували церкву-монумент Святого Андрія Первозванного – на пам'ять про жертв Голодомору в Україні 30-х років. Перші могили робили навколо храму. На цвинтарі поховано багато видатних українців, зокрема дисидентів, політичних діячів, митців. Загалом там спочивають понад 10 тисяч людей.
«Важливо – пам’ятати і говорити про те, що відбувалося тоді й має відгомін у нашому сьогоденні. Ми так само шукаємо форму, як гідно вшановувати воїнів, як гідно про них говорити, як не боятися про них говорити. Пам'ять про воїна живе стільки, скільки його не забувають – і не подумки, а в публічному просторі у вигляді назв вулиць, книг, приурочених подій, змагань…» – резюмував історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про цей цвинтар і похованих там українців ішлося на лекції «На щиті у вічність. Як вшановувати захисників України в діаспорі» історика та журналіста, сержанта 13-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія» Вахтанга Кіпіані. Вона відбулася 21 листопада у Волинському краєзнавчому музеї.
Як розповів історик, він разом зі своїми побратимами приїхав до Луцька насамперед із цілком практичною метою – згадати та вшанувати пам'ять активіста, кінолога, учасника російсько-української війни з 2014 року, головного сержанта 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія», лучанина Олександра (Капу) Ющенка, який загинув 23 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання. Нині його побратими ініціюють ідею назвати одну з вулиць Луцька на честь Героя.«Ми маємо відповідальне зобов’язання – розповісти землякам про цього видатного чоловіка. Ми передали офіційне звернення Луцькій міській раді, щоб перейменувати одну з вулиць на честь Капи. Нас почули. Сказали, що це питання буде розглянуто. Разом стежитимемо за виконанням взятих зобов’язань. Ми передали місту і зараз я передаю краєзнавчому музею два портрети Олександра і прапор бригади «Хартія». Нехай вони будуть у фондах музею. В нашій бригаді є багато волинян. Наш нинішній головний сержант – волинянин на псевдо Волиняка. Ми знаємо про внесок ваших земляків у боротьбу. Прошу цю пам'ять зберігати», – звернувся до присутніх Вахтанг Кіпіані.Читати ще: На Тернопільщині освятили Всеукраїнський храм-пантеон в пам’ять про загиблих військових
Нині практично неможливо знайти в Україні село чи місто, де на цвинтарі немає могили воїна.
«Зараз навпомацки створюється нова культура вшанування війська, вшанування полеглих, вшанування живих. Потрібно розуміти, що дуже багато воїнів отримують поранення, контузії й повертаються до так званого мирного життя. Комунікація з ними, повага до них, залучення їх до певних справ – це нова історія, яку ми маємо прожити разом», – наголосив Кіпіані.До повномасштабної війни він мав намір видати книжку про місця поховань вояків українських армій за межами України. Багато років Вахтанг Кіпіані їздив на різноманітні цвинтарі в США, Канаді та інших країнах.
«Сьогодні я пропоную вам одну з історій про те, як виглядає культ героїв, культ воїнів на найбільшому українському цвинтарі за межами України. Він розташований у місті Саут-Баунд-Брук штату Нью-Джерсі. У багатьох країнах є цвинтарі, де поховані українські воїни, українські письменники, українські священники. Де ви не були би, можете знайти місце, де лежать українці, прийти до могили, принести квіти, згадати цих людей, які воювали за свою землю. Деяку інформацію можна знайти в діаспорній пресі. У СРСР не писали про воїнів. У СРСР писали тільки про буржуазних націоналістів, про зрадників Батьківщини, які начебто продалися польських панам, німецьким імперіалістам, американцям… Насправді це були люди різних поглядів, різних життєвих орієнтацій», – зазначив Вахтанг Кіпіані.Читати ще: «У 2014-му смерть воїна була трагедією, а зараз – статистика». Волинський капелан про пантеон героїв і повернення додому тіл військових
Найбільший український меморіал за кордоном – це кладовище Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Там спочивають більш як 1300 військових – від Січових стрільців до тих, хто загинув в американському війську в Афганістані, Іраку або Вʼєтнамі.
Також поховання українських воїнів є на кладовищах, як-от Вальдфрідгоф (Мюнхен), Проспект, Йорк, Парк Лоун (Торонто), Святого Володимира (Оквілл), Факс Чейз (Філадельфія), Ольшани (Прага), на Волі (Варшава), а ще в Лондоні, Парижі, Едмонтоні, Клівленді, Детройті, Відні...
Започаткував українське кладовище в Саут-Баунд-Бруку Степан Скрипник – племінник Симона Петлюри, хорунжий Армії УНР, згодом патріарх Київський і всієї України, предстоятель Української автокефальної православної церкви, Першоієрарх УАПЦ в США та діаспорі.
«Він зрозумів, що потрібно купити ділянку землі й на ній облаштувати всеамериканський український цвинтар. Бо інакше могили українців будуть розсіяні. Він кинув клич, люди зібрали кошти», – інформував Вахтанг Кіпіані.
Землю під кладовище, а саме 23 гектари, викупили в 1954 році.На цвинтарі облаштували церкву-монумент Святого Андрія Первозванного – на пам'ять про жертв Голодомору в Україні 30-х років. Перші могили робили навколо храму. На цвинтарі поховано багато видатних українців, зокрема дисидентів, політичних діячів, митців. Загалом там спочивають понад 10 тисяч людей.
«Важливо – пам’ятати і говорити про те, що відбувалося тоді й має відгомін у нашому сьогоденні. Ми так само шукаємо форму, як гідно вшановувати воїнів, як гідно про них говорити, як не боятися про них говорити. Пам'ять про воїна живе стільки, скільки його не забувають – і не подумки, а в публічному просторі у вигляді назв вулиць, книг, приурочених подій, змагань…» – резюмував історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 4
Анонім
Показати IP
21 Листопада 2024 20:56
Вояка....... Потім казатиме, що танки гриз, як барбарис.
Клава
Показати IP
21 Листопада 2024 21:00
Боже !!! ... Це на часі ???
Клава
Показати IP
22 Листопада 2024 00:37
Що за хрень ... Це на часі ??? А лиця, лиця ...
Скульптор
Показати IP
22 Листопада 2024 09:36
Шиба щобільше обличчям нагадує гітлера, додайте вусики та чубчик і викапаний Адольф
«Воду пив з річки, а їсти не було»: військовий з Волині, який втратив на війні руку й обидві ноги, 14 днів чекав на евакуацію
Сьогодні 19:31
Сьогодні 19:31
Один зі злочинів не визнали: у Луцьку двох чоловіків судять за шахрайство та крадіжку
Сьогодні 18:34
Сьогодні 18:34
Вогонь пошкодив речі: у Луцьку горіла квартира
Сьогодні 18:06
Сьогодні 18:06
Земельні реформи у селах Горохівщини 1920-1930-х років
Сьогодні 15:49
Сьогодні 15:49
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.