«Загинути, перепливаючи Тису, – ганебно». Після складного поранення воїн із Луцька хоче повернутися на фронт

Віктор-Микола Гаврилюк готувався до повномасштабної війни майже 10 років. У повній готовності місяцями чекав її початку на фронті, але застала вона його в Луцьку. У місті його знають передусім як пластуна й мандрівника, однак хлопець – із 2014-го військовослужбовець.

Про волинянина, який під звуки вибухів читає вірші в окопах, про його надважку травму і про нестримне бажання якнайшвидше стати на ноги, аби повернутися на фронт, – у сюжеті 12 каналу.

«Якщо ти хочеш ухилятися, то готуйся жити в окупації, готуйся, що твою жінку зґвалтують, а ти потім з’їси своїх дітей», – каже Віктор-Микола Гаврилюк.

Під час Революції Гідності він зрозумів, що великої війни не уникнути. У 2014-2015 роках воював у підрозділі «Гарпун». Великого наступу росіян чекав ще у жовтні 2021-го. Саме тому в цей час у повній бойовій готовності вже був на фронті. Однак повномасштабна війна розпочалася, коли чоловік саме відлучився з війська додому.

«Я очікував на прорив до кордонів Донецької, Луганської областей, прорив до Криму, провокації на Сумщині, Чернігівщині, Харківщині. Але я взагалі не очікував справжнього маршу на Київ, не уявляв ракети по всій Україні. Це було поза моєю уявою», – говорить Віктор-Микола Гаврилюк.

Читати ще: «Я цілий острів забезпечував усім – від БК до людей». Воїн з Луцька – про нагороду від Залужного, 500-кілограмові бомби і ситих свиней

На фронті він працює бойовим медиком. Окрім основної роботи – порятунку побратимів, волинянин разом з іншими нищить ворогів, їхню техніку, бази. Саме під час бойового завдання воїн отримав надважке поранення. Сталося це на межі Запорізької та Донецької областей.

«Ми йшли робити наліт на ворожий спостережний пункт, але нас виявили на підході й мене після артобстрілу було поранено скидом з дрону. Мені відірвало квадрицепс, тобто передню й бокову частину стегна. Там від м'язу залишилося 10-15%», – розповідає військовослужбовець.

Евакуація тривала півтори години. Увесь цей час його – притомного – буквально на собі несли побратими. Турнікет перенакладали щонайменше три рази.

«Я живий, нога на місці. Може, вдасться її відновити, працювати ще плюс-мінус буде нормально», – зазначає воїн.

Він пережив кілька серйозних операцій, два-три місяці був на лікарняному ліжку та два тижні на колісному кріслі. Не так давно крісло Віктор-Микола Гаврилюк змінив на милицю. Завдяки інтенсивній реабілітації тепер має шанс зберегти ногу.

Якщо ще місяць тому стояв вибір між ампутацією або заблокуванням коліна, себто, нога ніколи не згиналася би, то сьогодні є великі шанси на те, що Віктор-Микола ходитиме нормально. Це дуже тішить військового, бо поки триває війна, каже, треба воювати. Він планує повернутися на фронт.Читати ще: «У перемогу вірю, але й готуюся до вічної боротьби»: волинський пластун та бойовий медик Віктор-Микола Гаврилюк

Віктор-Микола Гаврилюк не розуміє тих людей, які за будь-яку ціну намагаються уникнути мобілізації. За його словами, те, як чоловіки пішки або вплав тікають з України, виглядає комічно й трагічно.

«Загинути під час перепливання Тиси – це просто ганебно. Є багато того, що можна робити у війську безпечно. Є багато тилових посад, починаючи від повара й закінчуючи оператором принтера, так би мовити», – відзначає воїн.

Ділиться і спостереженням: у війську є чимало людей, які свого часу не змогли заховатися від військкомату і зараз, неочікувано для самих себе, задоволені тим, що воюють. Ба більше, повертаючись із фронту, вони з гордістю розказують знайомим, що стоять на захисті України.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---