«У перемогу вірю, але й готуюся до вічної боротьби»: волинський пластун та бойовий медик Віктор-Микола Гаврилюк

Віктор-Микола Гаврилюк – волинський військовослужбовець, пластун та мандрівник. У війську чоловік служить на посаді бойового медика, проте виконує й багато інших функцій. Зараз волинянин проходить реабілітацію після складного поранення на фронті.

Свою історію Віктор-Микола Гаврилюк розповів у інтерв'ю Суспільному.

Як почуваєтеся під час реабілітації?

Загалом непогано. Я доволі скептично ставлюся до життя, не переймаюся цими факторами. Те, що сталось, воно вже сталося. У мене доволі складне поранення стегна. Питання, як його лікувати і що робити з ним, дуже складне. Поки що проводимо реабілітацію, розпрацьовуємо наявний стан. Пізніше будуть подальші хірургічні втручання, щоб якось це все поправити.

Чи вистачає всього на лікування? Може, доводиться за власні кошти щось купувати чи за процедури якісь платити?

Поки що за більш ніж три місяці в мене нічого такого не було.

Поранення було на межі Донецької та Запорізької областей через скид з дрона. Далі відбувалася піша евакуація. Мене півтори години тягнули побратими, плюс суміжні підрозділи, які нам траплялися на шляху, бо нас було небагато і мене тягнути було важко. Потім ще пів години евакуація була на броні й тоді вже перший стабілізаційний пункт.

Зараз у суспільстві багато говорять про дрони, які потрібні для підтримки ЗСУ. З вашого досвіду скажіть, наскільки це грізна зброя, зокрема коли ворог теж застосовував, важко було почути, побачити, зреагувати?

Не завжди встигаєш зреагувати, не завжди встигаєш помітити, особливо, якщо паралельно працює артилерія, триває бій. Днями загинув мій друг, так само від дронів – Тарас Давидюк із Рівного.У якому підрозділі служите, за яким фахом?

Підрозділ називати не буду. За фахом я бойовий медик. Тактична медицина – моя основна спеціалізація. Але часом доводиться виконувати багато різних функцій, у тому числі й оператора дрона, бути навігатором, штурмовиком: все, що завгодно.

Читати ще: «Війни вистачить на всіх. Аби нас вистачило», – націоналіст з Волині Богдан Бальбуза, який змінив чиновницьке крісло на форму ЗСУ. Інтерв’ю

У вас до повномасштабного вторгнення росіян вже був військовий досвід?

Воював у 2014-2015 році в підрозділі «Гарпун». У 2018 році був на стажуванні в добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри» й далі вже під час повномасштабки в лавах Збройних сил.

В одному з інтерв'ю ви розказували кумедну історію, що пробували в лави «Азова» вступити, але не вдалося. Пригадайте, будь ласка.

У 2014 році, на початку війни, коли ще були»"чорні чоловічки», вони себе так називали, я намагався вступити до «Азова». Мені було 18 років, а вигляд мав на 14, і мене не хотіли брати на фронт. Тому основний час я проводив на мобілізаційній базі підготовки. І коли зрозумів, що мене вже довго «морозять» і не беруть, вирішив повернутись додому й скласти сесію, далі шукати якісь інші підрозділи.Багато хто знає вас як пластуна, мандрівника. Ви світу трохи побачили. Мені запам'яталася одна з ваших подорожей, яка тривала 14 місяців. Ви тоді відвідали Південну Америку, Антарктиду. Казали, що брали з собою в поїздку, здається, 300 доларів, а ще траплялась ситуація, що вас грабували. Як вам вдавалося виживати в таких умовах?

Вирушаючи, мав квиток в один бік і десь 300 доларів. Після того як я витратив десь 60 доларів, мене пограбували, вкрали всі мої речі й заощадження. Мені друзі скинулися на відновлення документів, решта – це заробіток в подорожах: я фарбував паркани, працював за їжу, щось ремонтував, щось носив, робив пампухи й продавав їх. Один раз наробив пампухів, продаж яких забезпечив мені наступні два місяці подорожей.

Коли мене пограбували, я зупинився в місті Бразиліа – це столиця Бразилії. Там є осередок середньовічного бою. Загалом Україна в середньовічних боях одна із лідерів, у Бразилії цей спорт тільки зароджується. Мій посередній для України рівень для Південної Америки був досить непоганим.

Читати ще: «Із машинами – біда. Вони на фронті одноразові». Лучанин їздить на передову і ремонтує воїнам автомобілі

Ви навіть на змаганнях, здається, друге місце вибороли?

Командам суперників було не так цікаво перемогти команду, як завалити мене, оскільки це ж українець, він з найсильнішої команди, тому його треба завалити. В них була така ціль.Що є таке в Україні, в українців, чого немає в інших державах і в інших націй?

У нас є дуже багато цікавих речей, ми часто себе недооцінюємо, думаючи, що десь там в Європі є щось краще, ніж в нас. Але багато чого крутого робимо ми: та ж сама «Дія», «Монобанк», магазини працювали 24/7 до повномасштабного вторгнення.

Українці з початком повномасштабного вторгнення дуже сильно об'єдналися, показали себе як воїни, нащадки воїнів. Пригадайте, як ухвалювали рішення, коли вдруге ставали до лав оборонців України?

Це не вдруге. Я загалом був у чотирьох підрозділах: «Гарпун», «Госпітальєри» і ще перед повномасштабною війною був у батальйоні «Да Вінчі», тоді він називався перша окрема штурмова рота ДУК. З жовтня до січня вже відчувалося, що щось має бути. Я хотів зустріти повномасштабну війну на війні, будучи на місці з усіма. Але очікування війни трошки затягнулося, і я вирішив повернутися додому, бо мав ще певні справи.

Одна з них – пластовий табір, на якому я, власне, і застав війну. Там були діти зі всієї України. Зранку будять, кажуть: «Вставай, почалась війна». Продумали евакуацію, повідомили батьків. Тих дітей, чиї батьки не змогли приїхати, вивезли до Львова, там їх пізніше забрали.

Попередньо планував повертатись до «Да Вінчі», але їхати до Авдіївки було далеко. Події розвивалися дуже бурхливо, і розумів, що самостійно туди не дістануся. Долучився до руху опору в Київській області, а вже пізніше потрапив до свого підрозділу.

Як швидко вам доводилося вчитися, враховуючи масштаб війни й те, як нам з порівняно невеликими ресурсами доводилося оборонятись?

Я як медик, поки нема поранених, можу робити будь-що, так і доводилося. Працював з дронами. Вчився під час виконання бойових завдань. Був у підтримці іншого побратима, допомагав йому і поступово його заміняв у цьому напрямку.

Дуже багато з новими типами озброєння доводилося розбиратися просто на місці. Привезли, сказали: «Це міна, працює приблизно так, йдіть мінуйте». Доводилося все вивчати на місці.

Читати ще: «Не розумію тих, хто бігає в ТЦК. Країну треба захищати», – парамедик з Волині про службу на передовій

Говорили про те, що майже всі ваші знайомі зараз військовослужбовці, долучилися до оборони України, й згадували про націоналістичне середовище. Ви мали на увазі саме Пласт?

Пласт – одна з організацій, але є й інші: «Національний альянс, МНК, «Січ», «Азовський рух», просто локальні організації по Україні. Усі ці люди знаються між собою: одні заходи, їздять на вишколи одне до одного. Так само й війна: підрозділи, в які найчастіше йдуть націоналісти, – це єдині підрозділи «Азов», «Третя штурмова», «14-й полк», ДУК тощо. Як сто років тому зналися між собою бійці з ОУН, УПА.Якщо провести паралелі, що є схожого між Пластом та іншими націоналістичними рухами?

Ці організації мають певне парамілітарне походження, і їхня першочергова суть – підготовка до війни. Але що відрізняє їх від загального війська – це ідеологічна підготовка. Розуміння, чому і за що ми боремося та якесь бачення цієї України.

Як ви вважаєте, наскільки важливо надалі працювати з молоддю, щоб ці рухи розвивалися? Наскільки це важливо для майбутнього України?

Це пластир, який закриває рану в критичний момент. Націоналістичний рух завжди потрібний в критичні часи, щоб рятувати країну. Поки решта сірої маси думає, що робити, то націоналісти вже діють, працюють. Ми це бачимо по революції, по війні. У такі тяжкі часи це є просто необхідно.

Так само в більш стабільні часи потрібні люди патріотично налаштовувані. Не треба радикального націоналізму в спокійні часи, але потрібні ті, хто буде якісно розбудовувати державу і зміцнювати її.

Українець-націоналіст — який він? Можете дати основні характеристики?

Для мене ідеальний образ націоналіста – Роман Шухевич чи Євген Коновалець. Вони були доволі ідейними людьми, всебічно розвиненими.

Роман Шухевич мав багато досягнень у різних видах спорту, ставив рекорди свого часу зі скелелазіння, плавання, бігу. Окрім того, що вправний командир, він ще був і хорошим бізнесменом. Мав свою рекламну компанію, яку використовував для відмивання грошей на потреби ОУН. Роман Шухевич — це Джеймс Бонд свого часу. Інтелігентна, фізично розвинута людина, яка вміє мислити державницько, але й готова до боротьби.Ви є пластуном більш як 10 років, досі докладаєтесь до розвитку цього руху на Волині. Де знаходите час, як вам вдається все поєднувати, чому лишаєте місце Пласту у своєму житті?

Це організація, в якій я виріс, розумію її важливість, бачу зміни, які вона приносить. На фронті я постійно зустрічаю друзів-пластунів. Моя група наполовину складалася з пластунів. Так само в цивільному житті я бачу, скільки всього роблять пластуни як волонтери в різних організаціях і фондах. Я розумію, що ця організація просто необхідна, що можу якось допомогти, і це буде корисним та продуктивним.

Пласт працює через свою методу: життя в природі, виживання тощо, ці навички не лише про виживання, а вони й про життя в міських умовах також. Вміння вижити в лісі допоможе тобі вижити у бізнесі. Ти маєш стресостійкість, кризовий менеджмент. Знаючи, як діяти, коли твій човен тоне, ти можеш щось зробити, коли в тебе валиться проєкт. Тому багато різних і практичних, і м'яких навичок дає ця організація.

Читати ще: «Потрібно покласти багато людей, щоб контрнаступ був швидким», – доброволець з Волині про втрату ноги, образу на чоловіків у тилу та ціну контрнаступу. Інтерв’ю

В одному з інтерв’ю ви розповідали, що вірянин, християнин. На війні ви не втратили віру, не похитнулася вона?

Ні, мій християнський світогляд допомагає сприймати багато речей, у тому числі й смерть. Коли ти віриш в життя вічне, то набагато простіше сприймати смерть друзів, це допомагає. Загалом, у перемогу вірю, але так само готуюся до вічної боротьби.

Ви політолог за фахом. Ким себе бачите в майбутньому?

За день до повномасштабної війни мене взяли гідом у туристичну компанію. Але і я, і власник компанії вступили до лав ЗСУ. Мені цікаво розвиватися в напрямку туризму.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---