«Війна закінчиться, коли кожен українець цього захоче», – волинський воїн, який пережив дві клінічні смерті

Україна – не гуртожиток, говорить військовий із Володимира Ігор Скучинський. Бойовий командир нагороджений орденом за те, що на початку великої війни з побратимами розбили колону ворога. Попри важке поранення, тепер передає бойовий досвід новобранцям.

Близько року тому 36-річний Ігор Скучинський, офіцер із бойовим досвідом розвідника, став командиром запасної роти, йдеться в сюжеті «12 Каналу».

Ігор пішов у військо 2017 року. До того працював у податковій міліції. Пригадує, як вразила його картина, яку спостерігав у центрі Києва. Учасник АТО без ноги, опираючись на милиці, вмивався просто з фонтану.

«Молодий хлопчина стояв на милицях, а в мене тоді підростала дочка. Я розумів, що рано чи пізно зіштовхнусь з такою ситуацією, що діти, племінники чи онуки поставлять мені питання. А що я тоді їм відповім?»

П’ять років Ігор Скучинський захищав Україну на Луганському напрямку. Каже, що велику війну з побратимами передчували.

«Ми відчували, але не знали, що вона буде такого характеру, що під ранок почнуть обстрілювати житлові квартали».

Пізно увечері перед повномасштабним вторгненням хлопці з 14-ї бригади виїхали з рівненського полігону на Київщину. Це був наказ від командира роти.

«І розвідувальна група під покровом ночі висунулася на Київський напрямок», – говорить Ігор Скучинський.

Про успішні дії командира розвідувального взводу та його побратимів тоді писали українські медіа. Вони розбили колону ворога й не дали йому просунутися далі.

Читати ще: «Один український солдат може робити те, що не до снаги десятьом росіянам», – офіцер із Луцька. Інтерв’ю

Війну, на яку пішов у 2017 році, командир описує так: «Я не можу сказати, що був на війні у 2017-му. Це була легка прогулянка. Я говорю відверто. Я просто безкоштовно заробив статус учасника бойових дій. Ця війна – вже справжня війна, жорстока, кровопролитна, підступна».

Бойовий шлях чоловік вимірює областями: Київська, Житомирська, Кіровоградська, Херсонська та Миколаївська. В останній бій 23 березня 2022 року був важко поранений. Один із підрозділів бригади мав іти на штурм у напрямку на Снігурівку. Ворога в тих місцях мало не бути, але Ігор із підрозділом вирішили перевірити. Пройшли 60% шляху, запустили дрон і ворог посеред степу почав обстріл. Ігор лишився, щоб прикривати відхід групи.

«Було вирішено про негайний відхід групи, тому що лягли би всі. Про якусь евакуацію мене як командира мови не було, тому що я розумів, що вона ставиться під ризик: витягнути мене під таким шквальним вогнем було нереально. Плюс я ставив під ризик тих, хто живий. А так є можливість, що люди залишаться живими, що будуть далі виконувати накази з виконання завдань за призначеннями».

Той бій призвів до того, що Ігор Скучинський пережив дві клінічні смерті. Йому мусили ампутувати ногу. Далі були 11 місяців лікування, реабілітації.

За той бій військового нагородили Орденом імені Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Та має ще інші згадку – осколки в спині.

«Велику кількість уламків дістали, але зараз у тілі десь 18 уламків ще є. Вони капсулювалися. Ми з ними дружно живемо».Читати ще: «Я цілий острів забезпечував усім – від БК до людей». Воїн з Луцька – про нагороду від Залужного, 500-кілограмові бомби і ситих свиней

Зараз чоловік навчає воювати новобранців. Після ТЦК хлопців направляють до нього на індивідуальну військову підготовку. Каже, щоб успішно бити ворога, мотивацію знайти легко.

«Треба просто згадати історію таких міст, як Маріуполь, Буча, Ірпінь, Кривий Ріг, Запоріжжя, Харків, Дніпро, Одеса. Яку ще треба мотивацію для чоловіка, щоб він зрозумів, що його статева приналежність – не тільки спати з жінкою, а й захист», – наголошує Ігор Скучинський.

Він разом із дружиною виховують семирічну доньку Єву. Чи розповідає дитині про війну? Поки, відповідає, його інформація для донечки надто важка та передчасна.

«Що я їй розкажу? Про розірвані тіла і смерті своїх побратимів? Про зруйновані будинки, які люди десятками років будували? Для чого?»

Має військовий і відповідь на питання про час закінчення війни.

«Війна закінчиться, коли кожен українець цього захоче. Війна закінчиться тоді, коли цивільні люди перестануть ставити питання військовим чи справжнім волонтерам про те, коли закінчиться війна, і почнуть щось робити. Ми не гуртожиток. Наша Батьківщина – це не гуртожиток, де хтось – комендант, хтось – прибиральник, а хтось – житель. Ми тут усі – сини і дочки. І якщо, наприклад, люди із Заходу України не зрозуміють, на що схильний ворог, тому що не бачили тих жахіть, які відбувалися і відбуваються зараз у тих чи тих регіонах України, то вони глибоко помиляються, що це їх обійде стороною».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---