«Син подруги загинув, захищаючи сестричку». Харків’янка з донькою місяць звикали до тиші в Луцьку

Ольга Смірнова разом із донькою покинули Харків у середині березня, щойно розпочалися вибухи поблизу їхнього будинку. В місті залишилося багато родичів і друзів родини. Жінка зізнається: звикнути до тиші в Луцьку після Харкова, де постійно, навіть уночі, лунали вибухи й обстріли, було дуже тяжко.

Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Дуже страшно стало за дитину, тому ми поїхали. В Харкові залишилося багато наших родичів, друзів, навіть із дітками. Не знаю, чому вони досі не виїхали. Напевно, бояться або не хочуть покидати дім. Насправді все дуже трагічно. Наприклад, у моєї подруги загинув 12-річний син. Вона з вцілілою донькою переїхала до Львова», – розповідає жінка.

Усвідомити початок повномасштабної війни було складно, визнає жінка. 24 лютого Ольга навіть зібралася й пішла на роботу, звідки її відправили додому.

Читати ще: «Коли закінчиться війна, перше, що зроблю, – обійму чоловіка». Молода мама з Харківщини розповіла, як утікала від війни до Луцька

«Ніхто не вірив, що розпочалася війна. В перший день я навіть погуляла в парку. Люди гуляли, усміхалися, ніхто нічого не зрозумів. А потім, як виявилося, російські війська підійшли до кордону й розпочався справжній жах…

У мене багато родичів у Росії, які підтримують нас і переживають за нас. Просто їм не можна нічого говорити, тому що за це карають. Також ми маємо родичів у Криму. Я запитувала їх, як їм було в Україні і як нині в Росії. Вони відповідали, що зараз їм тяжко, але війна – страшніше… Надіюся, що Крим все-таки повернеться до складу України, але мирним шляхом», – говорить Ольга Смірнова.Переселенка впевнена, що в сучасному світі передових технологій діти повинні зростати в мирі, вони не мають чути вибухів: «Діти реагують по-різному. Моя донька реагувала більш-менш спокійно. Є такі діти, які пішли в підвал і сказали, що звідти нікуди не підуть. У перші дні їх довелося звідти вивозити. Ми ж майже місяць просиділи там».

Читати ще: «Ми тільки два дні пожили у власній квартирі», – харків’янка при надії два тижні провела в метро

Харків’янка зізналася: найстрашніше було, коли пролітав ворожий літак. «Снаряди наші бійці збивали, а от те, що падає з неба… Було дуже страшно, як падав російський літак. Слава Богу, він впав не на будинки. Але наш будинок стрепенуло. Ми навіть не знали, куди тікати. Спершу заховалися в коридор, але потім подумали, що, мабуть, краще вийти на вулицю, адже якщо він впаде на будинок, то нічого не залишиться. Ми вибігли. Потім стало відомо, що літак впав біля стадіону «Металіст». У мене там живе подруга і вона все це бачила крізь вікно».

Родичі Ольги Смірнової мешкають біля окружної дороги в Харкові. Їхній мікрорайон сильно зруйнували, там фактично нічого не вціліло. «Вони навіть не встигли нічого зібрати. Просто кинули все. Потім моя тітка дізналася, що до їхніх сусідів у квартиру залетів снаряд. Напевно, вона розуміє, що її квартири вже теж немає…»

Читати ще: «Ракета влучила в під’їзд», – харків’янка, рятуючись, приїхала до Луцька в чому була

Також жінка пригадує, що дуже тяжко переживала загибель сина подруги: «Йому було всього 12 років. Він загинув як герой. Він собою захистив свою маленьку сестричку. На неї потрапили уламки, але не ця хвиля… Вона вижила».

Щодня Ольга телефонує своїм рідним, які залишилися в Харкові. Наголошує: не розуміє, чому вони досі зостаються в місті.

«Не хочеться більше смертей, особливо дитячих. Зрозуміло, коли старші люди не хочуть нікуди їхати. А діткам ще потрібно рости, ставати дорослими. Вмирати в такому ранньому віці, в дитинстві – це трагедія», – зазначає переселенка.

Читати ще: Харків’янин налагодив на Волині виробництво військової амуніції

Як додає, нині нічого не планує, живе сьогоднішнім днем, адже невідомо, що буде завтра.

«Цей жах ніхто ніколи не забуде і не пробачить. У багатьох померли родичі, друзі. Ми віримо в наших захисників… Як закінчиться війна, ми все одно будемо жити в страху, переживаючи: а чи не розпочнеться все знову? Тепер узагалі не знаєш, чого можна очікувати від росіян. А вони ж наші сусіди.

Там якісь зазомбовані люди. Коли мені сказали, що це ми самі на себе нападаємо, я відповіла: якщо навіть ми самі на себе нападаємо, ми самостійно з усім розберемося, ваша допомога з танками нам ніколи не була потрібна. У випадку внутрішнього конфлікту країна повинна сама з усім розібратися. Сусідська допомога, ще й така, нам точно не потрібна. Від кого вони нас звільняють?» – звертає увагу Ольга Смірнова.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---