«Скількох своїх прадідів і прабабусь ви знаєте?» Політик з Волині – про дерево роду й цікаві знахідки у своїй родині

Народний депутат Ігор Гузь поділився власним досвідом дослідження та формування дерева роду. Про це він розповів на своєму YouTube-каналі. Політик сподівається, що його рекомендації допоможуть кожному зацікавленому в пошуках своїх коренів і родинних зв’язків, а також надихнуть зробити перший крок до збереження сімейної пам’яті.

Як пригадав нардеп, понад 10 років тому він вперше вирішив сформувати своє родинне дерево. На той час ще були живі його дідусь та бабуся з батькової сторони. Від початку він працював на платформі MyHeritage і зміг додати в базу близько двох сотень родичів. Ще деяку інформацію залишив у нотатках.

Повернувся до цієї справи Ігор Гузь уже після початку повномасштабного вторгнення.

«Підштовхнули мене до цього два фактори, що збіглися одночасно. Один із них – розповідь моєї знайомої з Маріуполя, яка зі сльозами на очах сказала, що, можливо, вже ніколи в житті не відвідає могили рідних. Другий – епізод із книги, де внук поїхав перебирати спадок щойно померлого діда. Коли він зайшов у квартиру та почав збирати дідові речі, то відкрив для себе величезний світ своєї родини, про яку ніколи не знав, бо спілкування з ним було суто формальним. У книзі було поставлене питання: скількох зі своїх прадідів та прабабусь ви знаєте – навіть не особисто, а в принципі?

Це мене мотивувало. На кілька місяців, правда, але таки мотивувало. А я, відповідно, мотивував десятки моїх близьких родичів. Наразі в моєму родинному дереві – 1119 осіб. І це я навіть не починав працювати з архівами. Близько 60% із цього списку мають фото та основні дані, крім прізвища та імені», – розповів Ігор Гузь.

Читати ще: «Любов мусить бути»: 77-річна волинянка вивчила свій родовід і пише мемуари

На його думку, кожен мав би як мінімум розпочати роботу в цьому напрямку. Цей процес, крім формування простої сімейної карти-схеми у відповідній програмі, занурює нас у минуле не лише нашої родини, але й країни загалом.

«Чому це важливо? Збереження родинної пам’яті – це наша історія та наша сила. Російська імперія, а згодом радянська система намагалися знищити наше коріння й історичну пам’ять, прагнули стерти зв’язок між нами й нашими предками. Їхньою метою було позбавити нас нашої ідентичності. Саме тому створення дерева роду – це не лише про інтерес до родинної історії, а й про відновлення нашої колективної пам’яті. Це спосіб не дозволити ворогам забрати те, що нам належить, і зберегти нашу спадщину для майбутніх поколінь», – наголосив Ігор Гузь.

Рідна сестра діда Ігоря Гузя Софія (1912 року народження) з сім’єю, яка виїхала до Аргентини

ІЗ ЧОГО ПОЧАТИ?

На думку політика, спершу варто сформувати сімейну групу, яка буде допомагати працювати над формуванням дерева роду, до неї мають увійти рідні і зі сторони мами, і зі сторони батька.

«Дуже багато роботи – це спілкування з вашими родичами. Більшість з них ви навіть не будете знати особисто, очевидно. Тому дуже важливо, щоб у вашій роботі були помічники… Відразу скажу, що, наприклад, тисячу родичів ви не зможете оформити за місяць. Це дуже довга, глибока, системна робота, яка, напевно, буде продовжуватися роками. Хоч основний базис за певний період часу ви можете зробити. Тому дуже важливо, щоб ви працювали не один чи не одна», – сказав Ігор Гузь.

Він додав: найпростіше формувати дерево роду, коли батьки – з одного міста чи села, як у випадку самого політика. Уся його родина – з села Смідин Ковельського району Волинської області.

Читати ще: Лучанин дослідив свій родовід до дев'ятого коліна

«Є два формати розбудови дерева роду. Можна послуговуватися ними паралельно або почати з якогось одного. Це формування вашого родинного дерева в глибину; це більш архівна історія. І в ширину. Ви можете до безкінечності формувати власне дерево роду в ширину, тобто в наявну систему долучати все нових і нових прямих родичів із дальніх колін.

Я майже не залучав архіви, тобто я більше працював у ширину для того, щоб охопити дуже багато колін нині живих моїх родичів. Наступний для мене етап – працювати з архівами, працювати в глибину», – поділився нардеп.Записуючи свій родовід він їздив і в Хмельницьку область, і в Рівне, і в Дубно, багато спілкувався з родичами телефоном, зокрема з рідними, які мешкають за кордоном. Щодо роботи в архівах, то на сайтах самих установ є докладні інструкції, як, наприклад, шукати інформацію чи подати звернення. Ігор Гузь віднайшов багато даних про своїх родичів в оцифрованих польських архівах.

«Також ви можете звернутися в РАЦСи: подати власне свідоцтво, довести причетність до тієї чи тієї людини і попросити документи, як-от копії свідоцтв про народження ваших родичів. Зараз я ще працюю з посольствами, тому що рідна сестра мого діда Павла переїхала в 30-х роках до Аргентини. Останній зв'язок з нею був десь наприкінці 50-х років, можливо на початку 60-х. Потім контакт був втрачений. Вона не приїжджала до України. Але є фотографії, навіть є адреса, де вони проживали на той час. І зараз я працюю з Посольством Аргентини в Україні й намагаюся віднайти якісь контакти. До речі, може навіть таке бути, що хтось з синів цієї сестри ще живий і має понад 80 років», – зауважив Ігор Гузь.

ФОТО І ДОКУМЕНТИ

Варто переглянути всі фотоальбоми своїх родичів, а також віднайти доступні документи, порадив нардеп.

«Програма, в якій ви будете створювати родовід, дозволяє публікувати фотографії. Це дуже цінно насправді. Я особисто, напевно, десятки фотоальбомів родичів зміг віднайти й пересканувати, перефотографувати. Якщо це родинна фотографія, наприклад, 1954 року, то там можуть бути десятки родичів, фото яких вам знадобляться. І, звичайно, документи різного характеру, які ви можете віднайти. Я так запалився пошуком інформації. У селі Смідин були, наприклад, дерев'яні хати, де вже приблизно 30 років ніхто не жив. Вони під замком, але я знайшов родичів, знайшов ключі. Ми потрапили в ці хати. Там нічого не було, крім одного, найбільш для мене цінного – це десятки старовинних фото в рамках, які висіли на стінах і нікому не були потрібні. Так були віднайдені найдавніші фотографії моїх родичів», – пригадав політик.

Читати ще: Як волиняни можуть дослідити свій родовід. Поради працівників архіву

Ще один момент – це відеоспогади. Ігор Гузь дуже шкодує, що не має відеозгадок про своїх дідуся та бабусю, які померли на початку 2000-х. Тому протягом останніх років він записував інтерв’ю зі своїми родичами, зокрема провів такі розмови з батьками, таким чином він фіксує історію для майбутніх нащадків. На його рахунку – вже близько 15 інтерв'ю.

Ігор Гузь також порекомендував до ознайомлення книгу Мирослави Кривдик «Івась: онук, син, батько, дідусь». Це книга-розповідь про життя п’яти поколінь родини Кривдиків на Галичині ХХ століття.ПРО ЦІКАВІ ЗНАХІДКИ

Сім’я Ігоря Гузя в родинному гнізді його батька в селі Смідин віднайшла родича на ім’я Барт.

«Таке ім'я не поширене в принципі в Україні і тим більше на Поліссі. Це мій непрямий родич… Як виявилося, Барт – це древньоєврейське ім'я Бартоломей або Варфоломей. І коли ми почали копати далі, то віднайшли і Мойсея, і Адама, і Єву, і Марію, тобто імена біблійних персонажів. І от розкрили таку прив'язку», – пригадав політик.

Наступна історія досить трагічна. У Клевані Рівненської області похований його прадід Остап Кондзюра, переселений з Холмщини після закінчення Другої світової війни.

«Я доглядаю за могилами прадіда і прабабусі. Але коли я віднайшов дані в архіві, власне в церковно-приходській книзі православної церкви на той час у селі Свірже на Холмщині, то побачив, що там записано, що він Стах, тобто Євстахій, а не Остап. Я думав, що це помилка, але підняли інші книги, де було зазначено про нього як про батька, як про хрещеного, і скрізь він зазначався як Стах. Ніхто з нашої родини не знав цієї теми, а виявилося все дуже просто. Коли оформляли документи під час депортації, енкаведисти примушували людей, залякували їх, аби вони переходили на якісь (умовно для них) більш українські імена. І, очевидно, прадіда змусили записатися Остапом. І навіть на могилі дійсно написано Остап», – розповів Ігор Гузь.Він пригадав і третю історію, яку йому вдалося пізнати під час дослідження свого родоводу: «В одного з родичів була дружина, з нею в нього були діти. Вона померла і він одружився з іншою. З другою дружиною в нього теж були діти. І так сталося, що він помер. Але оскільки в нього була велика різниця у віці з другою дружиною, то так сталося, що його син від першого шлюбу мав дитину від другої дружини свого батька. Вони з нею не мали жодних кровних зв'язків».

Під час формування свого дерева роду Ігор Гузь віднайшов кількох родичів, яких майже не знав. І як виявилося, вони теж досліджували свої корені. Одна жінка, яка не є його прямою родичкою, надала йому дуже багато різноманітної та цінної інформації.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---