Польський цвинтар і козацька могила. Краєзнавиця – про таємниці волинського села

Про історію сіл Скірче та Жуковець Торчинської громади колишня вчителька німецької мови Ольга Хмільовська може розповідати годинами. Вже на пенсії, попередньо попрацювавши в архівах, поспілкувавшись зі старожилами та очевидцями буремних подій, вона зібрала всі відомості в дві книжки. У них є все – від історій про походження назв сіл до розповідей про талановитих мешканців населених пунктів.

Збирає ці матеріали жінка з дитинства. Почалося все з розповідей її бабусі, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«Моя бабуся прожила 90 років. Вона 1880 року народження. Вона мені стільки розказала, що я мусила записати це в історію села», – говорить Ольга Хмільовська.

Окрім розповідей бабусі, вона зберегла і її речі, наприклад, хустку, якій 128 років. Навіть ця, здавалося б, звичайна річ має свою маленьку історію. «Бабці було 16 років, коли вона заробила на цю хустку. Вона лепеху для пана жала. Вона казала: «Брат поїхав на ринок і забув, не купив. То я так плакала, бо я ж заробила на ту хустку», – розповідає краєзнавиця.

Наймитувала її бабуся з восьми років. «У вісім років бабця була вже наймичкою у Фелінських, у воютинських панів. Їй було вісім років, а вона няньчила дитину трьох років», – каже Ольга Хмільовська.

Фелінські – це шляхетський рід, до якого належала відома польська поетеса Єва Фелінська, яка померла 1859 року. За переказами, вона похована на польському кладовищі в селі Скірче. Нібито вандали вкрали надгробні плити поетеси та членів її родини.

Читати ще: Господарів кинули в криницю: історія старої польської хати на Волині

«Підійшла до мене і каже: «Ви знаєте, що пам’ятника Фелінської вкрали?» Я не знала. Як у школі була, то дітей приводила, ми тут впорядковували могили. І в мене була фотографія, де було гарно написано: «Єва Фелінська», – пригадує краєзнавиця.

Де ж могила Єви Фелінської? Журналісти спробували разом із краєзнавицею пошукати надгробок у місці ймовірного захоронення. Проте під товстим шаром ґрунту, моху і трави знайшли надгробні плити інших поляків, які тут колись мешкали. До слова, старе кладовище розташоване поблизу місця, де колись був костел. У Другу світову його знищили.

«А от про костел відомості зібрав поляк Родзєвич. Поляки жили тут до війни. Українці жили в долині, а от усі землі, то там жили поляки. Було багато поляків, були євреї, були чехи», – зазначає Ольга Хмільовська.

Нині на місці, де був костел, – рештки фундамету і пам’ятний хрест. Гроші на його встановлення дали поляки. Реалізовувала це безпосередньо Ольга Хмільовська з сім’єю.

Окрім костелу, в ту війну не вистояла й інша культова споруда – православна церква. «Стара церква згоріла у війну. Там снайпер був на дзвіниці (невідомо, чи наш, чи німецький). Спалили тоді церкву і в селі Скірче, і в Мирному», – розповідає вчителька.

У 1991 в селі люди власноруч збудували нову церкву.Своєю чергою краєзнавиця хоче, аби поставили пам’ятний знак ще в одному місці – між Скрічем та селом Воютин, де розташована козацька могила. «Вона дійсно збереглася до сьогодні. Казали старі люди, що то козаки шапками насипали могилу», – говорить Ольга Хмільовська.

За її словами, цими землями проходило військо Богдана Хмельницького і саме тут у них був бій з поляками.

Читати ще: «Було багато євреїв і поляків»: на Волині зникає унікальне село

Були тут суто локальні історії, свої маленькі революції. Наприклад, страйк 1930 року, коли поміщик не заплатив людям за їхню працю. Або ж трагедія 1948 року, коли в сільському клубі розстріляли кількох чоловіків. Ці історії за переказами очевидців записала у своїй книзі Ольга Хмільовська. У її творі – сторінки, присвячені обдарованим людям села, наприклад, Остапу Мельничуку, який говорив віршами і кожному з односельчан, вдачу яких добре знав, міг скласти відповідного вірша.

Учителька хоче, щоб історія її села та його мешканців не стерлася і не загубилася в роках. Саме тому й написала книжку, щоб люди пам’ятали, через які випробовування пройшло їхнє село. Мріє, що знайдуться молодші ентузіасти, які продовжать її справу та створять сільський музей. Чимало експонатів для нього в Ольги Хмільовської вже є. За кожним – своя маленька, та не менш цікава історія, яка заслуговує не однієї книжки.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---