«Було багато євреїв і поляків»: на Волині зникає унікальне село

На Волині є унікальне село, історію якого по крупицях збирали селяни. Старий Опалин – це назва міста, яке започаткував понад 380 років тому Лукаш Опалинський із дозволу польського короля. Місто мало особливий статус і розвивалося завдяки магдебурзькому праву. У радянські часи населений пункт перейменували на Вишнівку. Таку назву село має дотепер.

Старожилкою цього села є Лідія Кузьмівна. Вона згадує, якою ця місцевість була ще до Другої світової війни: «Перед війною 111 дворів було, 20 магазинів, два парових млина, ринкова площа. В історії це все є. Перед війною тут було кілька тисяч людей. Багато-багато було євреїв, багато було поляків». Про це йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Зі слів жінки, тут були школа, бібліотека, церква. Був і величезний костел, від якого не залишилося навіть фундаменту. У 1944 році село спалили вщент.

«Пам’ятаю, як сказали, що війна почалася. Я ще маленька була. Але я вже пам’ятаю, як ми в ліс виїжджали. У 1944 році втікали в ліс, бо тут були німці і казали, що будуть палити, бо з нашого села були зв’язки з партизанами. Сказали, що село повністю спалять», – пригадує Лідія Кузьмівна.

До цих страшних подій село нараховувало кілька тисяч людей, які не ділили один одного за національністю. Згодом німці поляків вивезли до Польщі, а євреїв жорстоко вбили.

«Євреїв гітлерівці розстріляли. Тисячу євреїв розстріляли. Зробили тут гетто. Зганяли ще з інших сіл. Тут вони похоронені», – говорить довгожителька.

Після Другої світової війни українці почали повертатися до рідного села і відбудовувати його. Єдиний учитель збирав дітей у себе вдома на навчання.Читати ще: Село-привид на Волині: чому жителі покинули Барвінок

Сама Лідія Кузьмівна з 14 років працювала завідувачкою клубу, організовувала концерти. Потім працювала в бібліотеці. Тут і взялася досліджувати історію рідної землі. Подавала запити в архіви, записувала на аркуші те, що розповідали старші люди. Коли бібліотеку закрили, спеціально до хати добудували з чоловіком прибудову, куди перенесли всі книжки.

«Було багато читачів. Дітей повно було. Всі читали і любили читати. Взагалі наше село було читаюче», – наголошує довгожителька.

З 1971 до 1977 року вона працювала сільським головою. З гордістю розповідає, що була на обласній дошці пошани.

Читати ще: Храм луцьких євреїв на світлинах столітньої давнини

Для того, щоб історію села не забували, тут створили аматорський колектив «Опалинка». Зараз йому 54 роки і він ще запалює сцени Ковельщини. Лідія Кузьмівна знає всі пісні, що були в репертуарі. Також жінка пише вірші.

Нині 42 хати в селі пустують, у 26 ще вирує життя. З кожним роком людей тут меншає: повиїжджали і в більші міста, і за кордон. На все село залишилося майже 70 людей, із них 11 дітей.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---