«Луцьк, вулиця Перейменована»: історія вулиці Скоропадського

Вийшов другий випуск подкасту «Луцьк, вулиця Перейменована», присвячений історичним фактам про знакових діячів, на честь яких були перейменовані міські вулиці. Цього разу автори розповідають про вулицю Павла Скоропадського. Подкаст, який можна прослухати за посиланням, реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

Нагадаємо, перший випуск подкасту – про Віктора Єршова, який понад 50 років мав «свою» вулицю в Луцьку, та про легенду української сцени Назарія Яремчука, на честь якого цю вулицю перейменували.

Читати ще: «Луцьк, вулиця Перейменована»: з історії вулиці Єршова/Яремчука

Вулиця Павла Скоропадського паралельна з Набережною, заселена приватними будинками, тупикова. Із 1956-го до 2023-го мала назву Кольцова. Називаючи вулицю іменем Олексія Кольцова радянська влада намагалася ще більше популяризувати і возвеличувати саме російських культурних діячів. Противники перейменування апелювали до того, що російський поет Кольцов інколи писав українською мовою. Але вони упускали той факт, що перший вірш українською мовою, який Кольцов написав у ранній юності, називався ... «Малоросійська пісня». У таких деталях, як завжди, бачимо зневажливе ставлення до українців. Тому особливо важливо, що вулицю, названу іменем російського поета, перейменували на честь справді знакової постаті для української історії – Павла Скоропадського. Український державний, політичний та громадський діяч, Гетьман України, очолював українську державу з 29 квітня по 14 грудня 1918-го.

Що важливого вдалося йому запровадити – розповідає волинська дослідниця та історикиня Тетяна Яцечко-Блаженко: «Варто сказати, що за час короткий свого правління він зробив дуже багато: по-перше нашу країну визнавали близько 30-ти держав. Дуже багато було зроблено для розвитку освіти – зокрема в Україні відкривалися сотні українських гімназій, до навчальних програм ввели українську мову як обов’язковий предмет (чого не було раніше), в Україні були відкриті українські державні університети (в Києві, в Кам’янці-Подільському), також заснували Державний український архів, національну галерею мистецтв, український історичний музей, українську національну бібліотеку. Діяли також український театр драми, українська державна капела, український симфонічний оркестр. Варто сказати, що якраз в період Павла Скоропадського в країні була своя валюта, досить стабільна. Також була розроблена податкова система.

Павло Скоропадський виконував і приймав державний бюджет. Також тоді були створені державні і земельні банки. Відносно непогано тоді працювала залізниця, яка на той час була одним із головних засобів комунікації. За часи свого правління Павло Скоропадський прагнув також розширити українські кордони. І це йому вдалося за рахунок українських етнічних земель. Що важливо – в результаті економічної блокади Криму у серпні 1918 року цей півострів став частиною української держави і українською стала також частина чорноморського флоту».

Читати ще: Відхід від радянщини: скільки на Волині залишилося вулиць, які треба перейменувати

Звісно, у наш час дуже важливо більше розповідати саме про українських діячів і на їх честь називати вулиці. Але чи варто при цьому враховувати місцевий контекст?

Ось що каже краєзнавець, член комісії з перейменування, начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міськради Олександр Котис: «Питання про те, чи варто враховувати місцевий контекст при перейменуванні вулиць, тобто, щоб особистості мали прив’язку до міста, воно двояке. Тобто, звичайно, враховувати варто, але це правило не є залізобетонним, воно не повинно обов’язково в кожному випадку бути реалізованим. Тому що, з одного боку, це є добре, коли ми враховуємо місцевий контекст, і є люди і герої, які пов’язані з цим містом, з його історією, з його розвитком, а з іншого боку – місто перебуває в конкретній державі і загальнодержавні діячі так само мають право бути відображеними в назвах вулиць».

Читати ще: Книга дослідника Луцька Олександра Котиса започаткує серію книг про міста України

У випадку із Павлом Скоропадським – це постать, яка увійшла в загальноукраїнську історію, але все-таки має стосунок до наших земель.

«Він також пов’язаний з Волинню. Зокрема в роки Першої світової війни він воював на території Волині і знаходився поблизу села Угли біля Ковеля – саме звідти він писав свої листи для своєї коханої дружини Олександри Скоропадської. Згадував він в цих листах і місто Луцьк», – продовжує історикиня Тетяна Яцечко-Блаженко.

Павло Скоропадський – важлива постать в історії української державності. На жаль, йому не вдалося втілити всі задуми, адже його діяльність припала на буремні роки для всього українського. Менше з тим, він позиціонував себе як безкомпромісний супротивник більшовизму. І тепер – через понад сто років – можемо точно сказати, що він був правий. Адже на відміну від багатьох громадських та культурних діячів того часу, що наївно захоплювались та вірили ідеям більшовизму, Скоропадський відразу зрозумів його суть – зло, що прийшло нас знищити. Знищити нашу національну ідентичність, пам’ять, культуру й мову.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---