«Думали, що тупо на смерть нас відправляють». Командир-розвідник із Волині – про штурм 30 кілометрів на характері

Ісус-Назарій Коржов – командир розвідувальної роти 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Сам він родом із Волині, зі Старої Вижівки. Його бойовий шлях почався ще до повномасштабного вторгнення, а далі були бої в Кремінній, під Бахмутом та на Херсонщині.

Детальніше про тодішні бої, тактику вагнерівців та чому Ісус має таке особливе ім’я – на YouTube-каналі 24-ї бригади.

Ісус-Назарій – старший лейтенант, командир розвідувальної роти 24-ї бригади імені короля Данила.

Про ім’я

«Мій тато – особливо небезпечний рецидивіст у минулому. У батьків довгий час не було дітей. І тато дав клятву перед Богом: «Якщо першим народиться пацан, то назву не в честь дідів-прадідів, а назву в честь Бога – Ісусом». І через два тижні дзвонить мама, каже, що вагітна. Ну а пацан сказав – пацан зробив. Ось так я з’явився.

Друге ім’я Назарій дала львівська братва, можна так сказати. Є люди, які з релігійних міркувань не можуть так звертатися, тому назвали Назаром, тобто Ісус з Назарета. Ісус-Назарій», – розповідає про походження свого імені воїн.

Додає, що побратими часто жартують, мовляв, «на землі все так погано, що сам Ісус прийшов в армію служити».

Читати ще: «Із машинами – біда. Вони на фронті одноразові». Лучанин їздить на передову і ремонтує воїнам автомобілі

Про роботу на Донеччині

В армію Ісус-Назарій пішов служити в 2017-му. Згодом закінчив Військову академію в Одесі. Після випуску, з початком повномасштабної війни, потрапив у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади під Кремінну Луганської області. Там йому відразу в нагоді стали вміння літати на безпілотниках.

Після Кремінної були Дронівка, Сіверськ, Серебрянка та інші населені пункти Донеччини.

«У Дронівці машини йшли наповал. Вони їхали на БМП типу «Басурманин», «Бережок». Вони їх просто наповал кидали. І в плав пробували, і по переправах. Одна машина втонула, по ній проїхали і поїхали далі.

Ми стримували їх на цьому березі. Все шикарно було. А потім вони таку велику операцію провернули на Білогорівці. Село зрівняли з землею. Воно вже не існує. Навіть фундаментів немає… Ми просто були в шоці. Їде, секцію переправи змило, танк провалився, втонув, вони по ньому далі поїхали. Так тупо заїжджали технікою», – розповідає про методи ворога Ісус-Назарій.

Як додає, росіяни увірвалися на чужу землю, тож незрозуміло, чим вони керуються і які переслідують завдання.

«Є варіант, що людям просто по кайфу так. Вони настільки притрушені, що їм оце подобається, що їм цього хочеться. Ще один варіант – їм сказали «вперед і ні кроку назад», а позаду просто їде заградотряд. Тобто в них є тільки шлях вперед як можливість вижити або, як варіант, здатися в полон», – каже військовослужбовець.

Про штурм на Херсонщині

Далі були Вугледарський напрямок, Соледар, Бахмут та Херсонщина.

«Нас перекинули на Херсонський напрямок на наступальну операцію. Ми приїхали, почали готуватися, вивчати місцевість, аналізувати противника… І нам сказали, що ми маємо наступити і 30 кілометрів проламати. Ми такі: які 30 кілометрів, там же укріпрайони, оборона, до того ж, уздовж Дніпра? Думали, що тупо на смерть нас відправляють...

Ранній ранок. Уперед. Просто тупо, як кажуть, по піхотному вклинюємося в передній край. Ми перші. За нами наступний батальйон вводиться. Після нього ще один. І так блокпост, блокпост, блокування… По нас працювала артилерія. Все летіло. Але ми проламали передній край лише з одним трьохсотим. На характері.

Проламали передній край і все в них посипалося. Далі вже рубається рота, зачищає повністю російські окопи, а вони через поле тікають хто куди. Переодягаються, скидають усе з себе, кидають своїх трьохсотих, двохсотих», – пригадує Ісус-Назарій.

Згодом ворог залишив частину Херсонщини й перейшов на іншу сторону Дніпра.Про поранення і вагнерівців

На Херсонщині Ісус-Назарій отримав тяжке поранення, коли вирушив із побратимами, щоб забрати поранених і загиблих. Там вони потрапили на кероване мінне поле.

«Я випав на місяць узагалі. Я, можна сказати, не ходив. Забрали, привезли. Лікувався. Як і після першого поранення, думав: хлопці там, треба їхати. Просто рве дах – так хочеться назад. Тому одужав і повернувся у стрій. І якраз почалася Бахмутська кампанія. Ми були на Бахмутській кампанії, але зі сторони Слов’янська, зі сторони Соледара», – продовжує свою розповідь військовий.

Там українські воїни мали справу з вагнерівцями, які не жаліли людей, щоб просунутися хоч на одну позицію чи захопити хоч одну хату чи бліндаж.

«Знищували їх колосальну кількість. Їм усе одно. Приїжджає машина, висаджує наступну пачку», – наголошує Ісус-Назарій.

За його словами, на той момент у вагнерівців були тільки танки, однак вони виїжджали нечасто, та артилерія, ПТУРи.

Читати ще: «Я цілий острів забезпечував усім – від БК до людей». Воїн з Луцька – про нагороду від Залужного, 500-кілограмові бомби і ситих свиней

«Вони такими навалами йшли, що ти просто не можеш стягувати. Наші люди теж втомлюються. Ти один одного міняєш, але ти постійно ведеш вогонь. Ти постійно стріляєш, а вони лізуть і лізуть. Ти їх кладеш. А вони лізуть і лізуть. Стіна стала. То вони вже за цю стіну, за трупами своїх ховаються. Колосальна кількість», – пригадує королівський воїн.

Російські ув’язнені на відміну від найманців ПВК, каже Ісус-Назарій, були зовсім не навчені. Навіть не мали необхідного обмундирування чи форми. Їх ворог використовував як м’ясо.

Про техніку

Військовослужбовець зауважує, що після відкритого вторгнення в українських воїнів стало краще озброєння – і завдяки розвитку вітчизняної збройної промисловості, і завдяки поставкам від країн-партнерів, зокрема зі США.

«А у 2016-2017 роках нікому не було діла до нас. Ми воювали тим, що мали», – згадує старший лейтенант.

Розвивається, однак, і російська армія, каже він.

Про перший бойовий вихід у складі 24-ї бригади імені короля Данила

Після операцій на Херсонщині Ісус-Назарій перейшов до 24-ї бригади імені короля Данила на посаду помічника керівника розвідки. Згодом його призначили командиром розвідувальної роти.

Читати ще: Множать ворогів на нуль: як волинські воїни знищують техніку противника дронами. Відео

Військовий пригадує свій перший вихід на бойове завдання у складі 24-ї бригади: «Уперед. Скажу так, що відразу в нас вийшло зачистити 800 метрів без єдиного трьохсотого. Це ніби фарт, тому що при наступальних, штурмових діях втрати є завжди. Без втрат ніяк. Але тут була друга така практика після Херсона, що при штурмових діях немає втрат. Це або фарт, або правильно сплановані дії, коли люди знають, що їм робити в певній ситуації».

Про ротації

«Є ротації, але в якихось спецпідрозділах. А в звичайних механізованих… 2000 кілометрів фронту. Як ти їх поміняєш? У нас немає такого ресурсу, як в Росії, де 100 тисяч людей як м’ясо можуть привезти і сказати їм «уперед», а як ні – то просто розстрілюють.

Один полонений розказував. Були в них на полігоні навчання і один сказав, що не буде їхати на Авдіївський напрямок. Він просто дістає пістолет і стріляє йому в лоб прямо перед усім строєм, він падає, а інші йдуть, куди сказали. Розмова коротка… Як кажуть, у них немає варіантів. Для них можливість вижити – воювати, потрапити в полон. Якщо побіжуть назад, то їх свої розстріляють. Там стоять кадрові російські війська. Вони тримають усіх на прицілі», – говорить воїн.

Про безпілотники на війні

Дорогим задоволенням, яке дійсно працює, військовий називає FPV-дрони.

«Перевага – очі в небі. Як тільки очі в небі, ти все знаєш. Єдиний нюанс – погодні умови. Зараз уже звикли: якщо немає «пташок» у небі, то вже й не діємо. У русскіх такого немає: є завдання – вперед», – звертає увагу Ісус-Назарій.

Про мотивацію нести службу

«Я розумію, що це моя земля. Я не стільки за себе переживаю. Я знаю: якщо мене не буде тут, якщо я не буду воювати, то мою сім’ю, моїх знайомих це наздожене. Брати, сестри, які ще шкільного віку, не можуть приїхати і воювати. Я розумію: якщо тут просяде, то їм не поздоровиться теж, по них прилетить, будуть знищувати їх... Росіяни все зносять під нуль, потім заходять: «Ми звільнили».

Ми мусимо воювати, щоб зберегти своє майбутнє, своїх близьких. Мусимо тут бути, мусимо давати опір, мусимо знищувати противника», – впевнений старший лейтенант.

Про цивільних

Ісус-Назарій зауважує: багато людей забувають про те, що в країні триває війна.

«Ми можемо не виграти, якщо люди будуть так відноситися, не допомагати, забивати болт, знімати якісь відео заради хайпу. Як ми тут виграємо? Ти приходиш у відпустку, дивишся на це бл*дство… Приземліться. Там лінія підсовується-відсовується. Як вони під Дніпро стануть, що ви будете робити? Я потім хотів би подивитися, як у Львові чи на Волині, наприклад, будуть розказувати», – обурюється військовий.

Про те, що чекає росіян в Україні

«Ворога чекає тільки смерть. Хто з мечем до нас прийшов, той від меча і загине», – упевнений Ісус-Назарій.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---