«Дав Бог сили витримати», – зв’язківиця УПА з Волині про катування і заслання в Сибір
94-літня бабуся Онисія Макарук – живий свідок подій Другої світової війни та справжня патріотка, яка не зрадила українських повстанців.
«Вони боролися за Україну. Всі боронили своє рідне село», – наголошує зв’язківиця УПА Онисія Макарук, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
У селі Старий Загорів досі стоїть монастир, у якому переховувалися повстанці.
«У монастирі були партизани. Там теж билися. І вони пішли на села, але ніхто не видав їх. Наші люди розумні. Кілька таких виродків, які продали, було, але більшість старалася для партизанів, допомагала їм», – говорить Онисія Макарук.
Навіть після катувань 16-річна Онисія не видала сховку та імен воїнів УПА.
«Наскільки я розумію, то вони збирали, друкували агітлистівки, їздили по селах, святкували українські свята, переконували народ триматися України. Коли її арештували, їй було 16-17 років. Можливо, вона навіть не розуміла, що там творилося», – додає син Онисії Макарук Ростислав Макарук.
Читати ще: «Троє дітей лежать у мерзлоті»: волинянка, яка пережила 25 років заслання в Сибіру, в’яже шкарпетки для воїнів ЗСУ
«Будете вчитися – тільки скажіть за партизанів». Вони знали, що в монастирі були партизани. Де вони ще були, я знала, бо друкували афіші, але нічого не сказала, бо дав Бог сили мені витримати», – наголошує Онисія Макарук.
Спершу – заслання до Сибіру. У 1953 році, вже перед звільненням, Онисія Макарук була на каменоломні в Казахстані. Після повернення на Батьківщину створила сім’ю. В селі, де закінчувала школу, організувала швейну майстерню.
«Хороша жінка, зокрема як організатор, як керівник. Я в швейній майстерні працювала. Ми разом із нею працювали. Життя її трохи покусало. Такий час був тяжкий», – говорить односельчанка Онисії Макарук Олександра.
«Вона була керівницею швейної, а я була прибиральницею. Вона добра була», – додає Надія.
Читати ще: «Досі, проходячи повз, у мене болить душа». Репортаж із Луцького СІЗО
На столі в бабусі Онисії – ліки. Нещодавно в неї погіршився стан здоров’я. До Луцька її забирала швидка. Зі слів сина, ставлення до старших людей нині неналежне. Дарма, адже нам є що послухати і чому повчитися в цих свідків історичних подій.
«То дуже цікаво для молоді, щоб трималися так, як ми трималися. Тепер я не маю сили, а так хотілося би розказати все… Так серце болить, так хочеться знати, що робиться», – говорить Онисія Макарук.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
«Вони боролися за Україну. Всі боронили своє рідне село», – наголошує зв’язківиця УПА Онисія Макарук, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
У селі Старий Загорів досі стоїть монастир, у якому переховувалися повстанці.
«У монастирі були партизани. Там теж билися. І вони пішли на села, але ніхто не видав їх. Наші люди розумні. Кілька таких виродків, які продали, було, але більшість старалася для партизанів, допомагала їм», – говорить Онисія Макарук.
Навіть після катувань 16-річна Онисія не видала сховку та імен воїнів УПА.
«Наскільки я розумію, то вони збирали, друкували агітлистівки, їздили по селах, святкували українські свята, переконували народ триматися України. Коли її арештували, їй було 16-17 років. Можливо, вона навіть не розуміла, що там творилося», – додає син Онисії Макарук Ростислав Макарук.
Читати ще: «Троє дітей лежать у мерзлоті»: волинянка, яка пережила 25 років заслання в Сибіру, в’яже шкарпетки для воїнів ЗСУ
«Будете вчитися – тільки скажіть за партизанів». Вони знали, що в монастирі були партизани. Де вони ще були, я знала, бо друкували афіші, але нічого не сказала, бо дав Бог сили мені витримати», – наголошує Онисія Макарук.
Спершу – заслання до Сибіру. У 1953 році, вже перед звільненням, Онисія Макарук була на каменоломні в Казахстані. Після повернення на Батьківщину створила сім’ю. В селі, де закінчувала школу, організувала швейну майстерню.
«Хороша жінка, зокрема як організатор, як керівник. Я в швейній майстерні працювала. Ми разом із нею працювали. Життя її трохи покусало. Такий час був тяжкий», – говорить односельчанка Онисії Макарук Олександра.
«Вона була керівницею швейної, а я була прибиральницею. Вона добра була», – додає Надія.
Читати ще: «Досі, проходячи повз, у мене болить душа». Репортаж із Луцького СІЗО
На столі в бабусі Онисії – ліки. Нещодавно в неї погіршився стан здоров’я. До Луцька її забирала швидка. Зі слів сина, ставлення до старших людей нині неналежне. Дарма, адже нам є що послухати і чому повчитися в цих свідків історичних подій.
«То дуже цікаво для молоді, щоб трималися так, як ми трималися. Тепер я не маю сили, а так хотілося би розказати все… Так серце болить, так хочеться знати, що робиться», – говорить Онисія Макарук.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
«Приїжджаєш – і як не в своїй тарілці. Тягне назад до хлопців», – військовослужбовець волинської бригади
Сьогодні 08:10
Сьогодні 08:10
Майже тисяча пацієнтів на Волині цьогоріч отримали ліки проти розладів психіки та поведінки, епілепсії за програмою «Доступні ліки»
Сьогодні 06:12
Сьогодні 06:12
Вперше за 14 років: компанія, що володіє правами на порятунок «Титаніка», проведе експедицію
Сьогодні 00:32
Сьогодні 00:32
Люди, які лягають спати пізно, мають кращі когнітивні здібності, ніж «жайворонки», – дослідження
Сьогодні 00:14
Сьогодні 00:14
Людство почне вимирати вже у поточному столітті. Прогноз ООН
15 Липня 2024 23:46
15 Липня 2024 23:46
Вживає з 14-ти років: у Луцьку молоду одеситку можуть посадити через наркотики
15 Липня 2024 23:27
15 Липня 2024 23:27
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.