В кінці минулого тижня делегати VI з’їзду партії Народний Союз  «Наша Україна» обрали своїм Головою Віктора Ющенка. Це новий етап в розвитку партії, який впливатиме не лише на внутнішньо-партійні процеси, а й на суспільство та політику.
Перш за все, обрання Віктора Ющенка Головою нашої партії означає, що дійсний лідер політичної сили взяв на себе відповідальність за процеси які відбуваються в партії. Скажу відверто, це той вибір президента якого чекали члени НСНУ, адже для багатьох партійців питання – з ким президент? – лишалось відкритим.
Кілька партій позиціонували себе як пропрезидентські, і на відповідних гаслах будували свою тактику. Тепер ми отримали відповідь на своє запитання.
Звичайно,  абсолютно логічно було б припустити, що саме НСНУ стане тією політичною силою, навколо якої будуть гуртуватися партії національно-демократичного напрямку, для яких основною метою є відстоювання інтересів держави, які підтримують політику та ідеали діючого Президента України. Це, напевно, також буде стосуватися питань підготовки та участі у майбутніх виборах.
Крім того, я вважаю, що таке рішення значно знизить напруження в партійних лавах, тому що, на жаль, у певних амбітних людей виникали думки щодо боротьби за лідерство в партії. Тепер, мені здається, таких думок стане набагато менше. Загалом, на мою думку, обрання Президента України головою партії є вкрай важливим об’єднавчим фактором, який буде діяти на всіх рівнях партійної ієрархії. Це дає можливість сподіватися, що від політики дроблення, ми перейдемо до політики консолідації національно-демократичних сил.
В сучасній політиці є різного роду політичні діячі, які працюють не заради справи, а заради своїх політичних рейтингів. Політики, які звикли говорити те, що подобається людям і на популізмі, на настроях людей заробляють собі бали.
Про все це на з’їзді говорив Віктор Ющенко. Але головною думкою його виступу є те, що саме партія НСНУ лишається партією з чіткою стратегією, тобто такою, яка відстоює глобальні, фундаментальні інтереси держави: національна ідентичність народу, національна пам’ять, європейський вибір, європейські стандарти життя. За діями лідерів інших партій і фракцій ми бачимо, що їх риторика змінюється в залежності від того, де і в яких аудиторіях доводиться виступати. На сході говорять одне, на заході - інше.
Спочатку, наприклад, ідея приєднання до НАТО підтримується, але потім від неї відмовляються. У нашої політичної сили є своя стратегія,  і попри існуючий супротив ми її відстоюємо  досить успішно.
Скажімо, до того як почали говорити про євроатлантичну інтеграцію, відсоток прихильників вступу до НАТО становив 17%, а після того як була проведена певна роз’яснювальна компанія, в тому числі і нашою політичною силою, відсоток підтримки, за останніми опитуваннями Інституту стратегічних досліджень, вже становить 30%. Навіть ті речі, які, з першого погляду, здаються досить не популярними, при роз’ясненні дають позитивні результати.
Щодо сьогоднішньої ситуації в державі, я маю сподівання, що існуючі глобальні виклики примусять політиків України об’єднатися, але, як всі можуть бачити, сьогодні реального об’єднання, і навіть порозуміння, не існує.  Точиться боротьба за отримання політичних дивідендів, навіть під час прийняття антикризового законодавства. Якщо закон зареєстрований від політичної сили, то вона його підтримує, якщо від опонентів, то не голосує, хоча норми самого закону можуть бути цілком слушними.
Насправді, сьогодні відбуваються величезні фінансові вливання – стабілізаційний фонд складає 50 млрд. доларів. Треба також розуміти, що сьогодні «ціна» прем’єрського крісла, наприклад, є дуже високою, оскільки всі ці кошти фактично перебувають в режимі ручного управління.
Для того хто очолює уряд в ці часи,  зберігається можливість надавати певні преференції наближеним до цієї політичної сили фінансово-промисловим групам.  Навіть те, що стосується першого траншу МВФ, немає достатньої прозорості щодо розподілу цих коштів, а без цього не факт, що їх використають в інтересах держави. Крім того, багато є механізмів, які будуть регулюватися через постанови Кабінету Міністрів України. Тому і точиться така запекла боротьба і, на жаль, навіть фінансова криза не може об’єднати опонентів.
Саме зараз першочерговим є запровадження антикризових заходів. Тому, попри всі розбіжності,  наша політична сила, і цього також вимагає Президент, буде домагатися відновлення дієздатності парламенту і прийняття Державного бюджету України на 2009 рік та антикризового законодавства. Прикро, але немає повної довіри між політичними силами - колишніми союзниками по коаліції, однак, я думаю, що в умовах кризи політики повинні будуть домовитися, тому що проведення дострокових виборів не вигідне жодній політичній силі.
Разом з тим, згідно законодавства, за шість місяців до чергових виборів президента позачергові вибори парламенту не можуть бути призначені.
Стосовно створення коаліції, можу сказати, що «Наша Україна» через ідеологічні засади піти в коаліцію з ПР та КПУ не може. Щодо коаліції з БЮТ, то я не виключаю, що можливе створення ситуативної більшості і об’єднання навколо тих чи інших антикризових законів.
Ми не можемо довіряти партії, яка не дотримується політичних угод. БЮТ порушив саму суть угоди, але справа не тільки в тому. Адже угодою про створення коаліції було передбачено, наприклад, те, що коаліція має прийняти 245 законів, а прийнято з того переліку лише 11. Отже, довіри немає, але заради виведення країни з кризи, об’єднання в такому форматі можливе.