USD 41.90 42.30
  • USD 41.90 42.30
  • EUR 41.80 42.25
  • PLN 10.20 10.35
Профіль користувача
svitlana
Дата реєстрації: 12 Вересня 2017 16:39
Коментарів: 0
Відповідь юриста:
Доброго дня! В цьому випадку залежить у зв’язку із чим відбувається таке продовження перебування на посаді держслужбовця, який працює тимчасово, на період відсутності основного працівника, який перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю і пологами. Наприклад, якщо той працівник, який перебуває у відпустці у зв'язку із вагітністю та плогами пішов у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тоді з'явиться інша самостійна підстава для перебування держслужбовця на тимчасовій посаді, оскільки така посада буде тимчасово вакантною на період перебування основного працівника вже в іншій відпустці. І в цьому випадку слід буде оформлювати окремий наказ, і робити оремий запис в трудовій книжці, наприклад, про переведення із відповідної тимчасово вакантної посади на іншу тимчасово вакантну посаду. Відповідно з боку працівника, що перебуватиме на тимчасовій посаді, також слід буде написати заяву про переведення на іншу тимчасову посаду.

Якщо таке "продовження" пов'язане із іншими підставами - уточніть їх в окремому запитанні.
Відповідь юриста:
Доброго дня! Це не так просто. В статті 184 КЗпП, мовиться, що роботодавець має право звільнити вагітну або жінку з дитиною до 3 років по закінченню строкового трудового договору (тобто як в описаному випадку) тільки з обов'язковим працевлаштуванням на цьому ж або іншому підприємстві, в разі якщо працевлаштуватися неможливо - то роботодавець зобов'язаний виплачувати жінці середньо місячної заробіток протягом 3 місяців, при цьому подає відомості в центр зайнятості. Якщо роботодавець працевлаштовує жінку, то робота повинна відповідати кваліфікації та спеціальності, але це місце може бути теж тимчасовим і заробітна плата може бути менше, ніж була. Якщо жінка відмовляється від запропонованого місця, то її звільняють на загальних підставах.
Відповідь юриста:
Добрий день! Період відпустки для догляду за дитиною до 3-х років включається до страхового стажу для оплати тимчасової непрацездатності, як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV). Залежно від того, чи було за певний період перераховано до Пенсійного фонду страховий внесок (і яв якому розмірі), цей період або зараховуватимемо до страхового стажу, або ні. Коли людина працює, за неї обов’язково сплачують єдиний страховий внесок (ЄСВ). А частина ЄСВ, сплаченого за працівника, обов’язково йде на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності. Отже, головний чинник, що впливає на зарахування того чи того періоду до страхового стажу, - це факт сплати страхових внесків. Хоча є винятки, коли ЄСВ роботодавець не сплачує, а період - все одно зараховується. Так би мовити "автоматично". Приміром, працівник перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За цього працівника роботодавець ЄСВ не сплачує. Але згідно з Законом № 1105 період декретної відпустки ми зарахуємо до страхового стажу. Така собі соціальна преференція тим, хто виховує дошкільня.
Відповідь юриста:
Доброго дня! Можна. І доволі просто - якщо Вас приймають на роботу за сумісництвом, розраховуєте свій час, щоб все встигати, і працевлаштовуєйтесь! Інше - технічні дедалі, які кадровик запросто вирішить.
Відповідь юриста:
Доброго дня! Кошти в даному випадку мають бути стягнуті з особи, яка їх безпідставно отримала в більшому вигляді (якщо це робиться в межах строків позовної давності). Такий позов є підставний і підлягає задоволенню. Серед іншого це питання врегульовано ст. 1212 Цивільного кодексу. А ось особа службовець, яка допустила помилку в обрахунку, може понести майнову відповідальність в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

За загальним правилом відповідно до частини першої ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Однак змінами, унесеними до цієї норми згідно із Законом № 1255, передбачено, що це правило не поширюється на працівників, які є посадовими особами. А це, у свою чергу, суперечить п. 2 ст. 133 КЗпП. Разом із тим, частиною другою ст. 132 КЗпП передбачено, що матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, визначених законодавством. Оскільки законодавством не передбачено, що матеріальна відповідальність посадових осіб може становити понад середній місячний заробіток, є підстави вважати, що такі особи мають нести матеріальну відповідальність також у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Система Orphus