Захисник із Луцька після важких поранень продає власні картини, щоб допомогти побратимам

Продає картини, щоб допомогти своїм побратимам. Військовий із Луцька Руслан Кашаюк написав понад десяток картин, поки лежав у госпіталі. Чоловік став на захист України ще в 2014-му, а згодом і в 2022 році, хоч мав проблеми зі здоров'ям.

Мистецтво – те, що неодноразово рятувало лучанина Руслана Кашаюка, добровольця, учасника бойових дій і військового капелана. Чоловік ще у 2014 році пішов боронити країну від російського загарбника й тоді на Луганщині отримав серйозну контузію. Недолікувавшись, він поїхав на передову, але звідти повернувся із сильними головними болями. Через деякий час взагалі втратив можливість говорити. Жив із цією бідою вісім місяців. Допомогла відновити мовлення реабіліація, зокрема творчістю. Чоловік почав писати картини й навіть ікони, ідеться в сюжеті 12 каналу.

«Моя потреба лінзи брати і прикласти свої руки, а це все – дар. Я ніколи не малював, і це я вже роблю вісім-дев’ять років», – говорить Руслан Кашаюк.

Пензлі і фарба нині заспокоюють душу чоловіка, а ще допомагають правильно виплескувати емоції. Десяток картин він написав за два місяці, поки лежав у госпіталі.

«Я як вже взявся, то роблю. Мені неважливо: день чи ніч. Деколи й безсоння допомагає», – каже військовослужбовець.

Та нині малювати важче, бо погіршився зір, та й інші травми війни забирають сили. Попри важкі поранення, чоловік із початком масштабного вторгнення без роздумів пішов захищати Україну від ворога. Каже, що його тягнуло до своїх.

«По-простому: мене рвало, нерви здавали. Мої побратими, всі такі самі, як я, з пораненнями, пішли. І мене тягнуло до них. Мені важко було питати: живий, неживий, де ви там?»

Зараз у Руслана не вистачає здоров'я, аби боротися із ворогом на фронті, тому він допомагає робити це ефективніше своїм побратимам. Написані в госпіталі картини віддає за донат для ЗСУ.

«Мені хотілося би допомогти всім Збройним силам, але це неможливо», – зауважує Руслан Кашаюк.

Зараз він збирає гроші для бойових побратимів із 111-ї бригади луганської тероборони. Їм необхідні тепловізор і приціл нічного бачення.

Точної вартості, додає військовослужбовець, у картин немає. Бо завжди дарував їх або віддавав на благодійні аукціони.

Ця добірка, ділиться Руслан, не про нього, а про війну, людей та їхні переживання. Частина картин – із сакральним змістом. Чоловік переконаний, що без віри та Божої помочі нам не перемогти в цій війні.

Читати ще: Замість ялинки у волинському храмі виставили фото полеглих на фронті земляків

«Із Богом ми переможемо. Пацани не дадуть збрехати. Вони самі не знають, у який саме момент, як вони залишилися живими. То нереально було. Я це так само пережив», – зазначає воїн.Найважче, звісно, – втрачати побратимів: не лише на фронті, а й в тилу.

«Важко втрачати хлопців, яких тут війна забирає. І в багатьох немає розуміння: як це? Для мене це такі ж самі бойові втрати, якщо людина наклала на себе руки», – наголошує Руслан Кашаюк.

Він запевняє: не жаліє, що на його життя випали такі події й такі випробування. Головне – знайти своє місце у великій спільній справі, продовжувати боротьбу й ніколи не забувати про ціну сьогоднішнього життя.

Картини Руслана Кашаюка ще кілька днів перебуватимуть в Ууніверситеті імені Лесі України. Далі їх розмістять в іншому місці. Придбавши котрусь із них, ви можете допомогти нашим захисникам.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---