«Єдність православних принесе перемогу над ворогом», – священник із Луцька, який разом із вірянами перейшов до ПЦУ

Єднання людей у період війни, особливо релігійне, напрочуд важливе для перемоги, впевнений настоятель храму Святої Марії Магдалини в Луцьку, отець Олександр Колб.

Про перспективи об’єднання церков в Україні, роль у цьому священників і мирян він розповідає у програмі «12 Каналу».

Парафія Свято-Марії-Магдалинівського храму стала першою в Луцьку, де від московського патріархату відхрестилися і прихожани, і священник. Настоятель храму, протоієрей Олександр Колб – один із тих, хто в січні 2023 року першим підписався під листом із запитаннями до предстоятеля УПЦ, митрополита Онуфрія щодо повного розриву зв’язків із РПЦ та засудження її очільника Кіріла Гундяєва. А 1 жовтня минулого року парафія Свято-Марії-Магдалинівського храму вирішила вийти з УПЦ.

«Має прийти цар і все вирішити за нас»

«Це була необхідність», – наголошує отець Олександр, коментуючи рішення парафії покинути московський патріархат. Він додає: частина людей перестали ходити в храм, тоді ще УПЦ, у 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, частина відійшла у 2018-му, після об’єднавчого Собору, і ще частина – в 2022-му, після початку повномасштабного вторгнення.

За словами священника, серед вірян були такі, які хотіли вийти з московського патріархату, але не приєднуватися до Православної церкви України – залишитися нейтральними. На його думку, цих людей, найімовірніше, відлякували новини в ЗМІ про нібито захоплення храмів прихильниками ПЦУ.

«Якби можна було привести до діалогу настоятелів обох конфесій, то, напевно, таких протистоянь не було би. Але ні той, ні той не готові до розмови. 30 років пропаганди. Багато священників УПЦ переконані глибоко-глибоко, що вони тримаються істинної церкви. Чи не хочуть заглиблюватися, розбиратися, чи це фанатизм? І так настроюють людей. Чому нас гонять? Тому що ми правильні, канонічні. А в чому наша канонічність? А в тому, що ми зберігаємо єдність. Ну і так далі. Але в чому насправді та канонічність та правильність? У тому, що не можемо відірватися від МП? У кінцевому результаті ця істина вийде наверх. На мою думку, позиція настоятеля має велике значення для людей», – вважає отець Олександр Колб.

Читати ще: Життя в окупації, погрози колаборантів, ціна хліба. Історія волинянина, якого охрестили «бандьоровскім батюшкою»

Настоятель храму Святої Марії Магдалини в Луцьку наголошує: не можна залишати прихильників переходу в ПЦУ і вірян московського патріархату один на один, потрібно залучати для вирішення ситуації представників вищих духовних чинів, зокрема єпископів, щоб ті показали приклад єднання, порозуміння.

«Багато священників з радістю пішли би разом із єпископами і приєдналися б до ПЦУ, якби ініціаторами були єпископи, – каже священник. – Мабуть, існує таке (не побоюсь цього слова) рабське відношення: має прийти цар і все вирішити за нас. Люди не хочуть брати на себе відповідальність. Хай хтось вирішить, але вищий. Ми самі псуємо своїм відношенням своїх вищих керівників».

«Рабство глибоко сидить у кожній людині»

Олександр Колб нагадує: у грамоті патріарха Олексія ІІ 1990 року, на яку посилається Собор УПЦ у Свято-Пантелеймонівському жіночому монастирі (Феофанія), вказано, що «Українська православна церква самостійна в керуванні, але, простими словами, вихід на Всесвітнє православ’я звершується тільки через РПЦ, тобто вона не є самостійна, вона є в структурі РПЦ».

За словами священника, не потрібно звинувачувати УПЦ в тому, що та переказує кошти на Москву, але вона не самостійна, бо не може представляти себе у Всесвітньому православ’ї як окрема незалежна рівноправна церква.

Читати ще: Священник з Волині очолив «Софійське братство», створене для єднання українського православ’я

Відповідаючи на запитання, наскільки важливо для РПЦ утримувати УПЦ у своєму впливі, духівник зазначає: «Ми це бачимо з того, що відбувається на війні. Це очікування, підготовка людей, свідома і несвідома, до прийняття окупанта».

Також священник пригадав, що Мойсей 40 років вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті.

«Вони жили в рабстві єгипетському. Вони були рабами. І постійно нарікали на Бога, на Мойсея. Не одне чудо їх не вразумило: і манна небесна, і вода зі скелі… Вони залишалися рабами, а раби не могли увійти в обітовану землю. І за наказом Бога Мойсей веде назад їх у пустелю і 40 років вони ходять там для того, щоб переродилося покоління. Тільки нове покоління, яке виросло не в рабстві, увійшло в обітовану землю. Про це можна сказати, мабуть, і по відношенню до України.

Ми понад 30 років тому вийшли з рабства московського. Не знаю, чи ще 10 буде достатньо. Мойсея в нас немає, на жаль. І це рабство глибоко сидить у кожній людині. І не кожна людина готова собі в цьому признатися, осознати це і змінити себе. Я над собою працював. Хтось із класиків сказав: «Я по каплі витискав із себе раба». Це праця над собою», – розповідає Олександр Колб.

«Єдність православних принесе перемогу»

Священники мають бути готові почути один одного, іти на діалог, іти на розмову, тільки тоді вдасться порозумітися й вірянам, упевнений настоятель храму Святої Марії Магдалини в Луцьку.

«Люди слухають священників, єпископів. Немає одностайності – хитрість, перекручування, завуальованість. «Софійське братство» буде говорити правду. Для того воно організовується – говорити правду, доносити її людям і вчити людей слухати один одного. Перший крок – закликати до діалогу, щоб люди не боялися сісти і поговорити. Там, де є діалог, там є розуміння», – говорить отець Олександр.

І єпископів, і священників, і парафіян потрібно привести до спілкування, додає він, адже у правильному спілкуванні можна знайти відповіді на всі болючі питання. До того ж, за його словами, серед прихожан УПЦ – багато воїнів ЗСУ, а серед тамтешніх священників – волонтерів.«Якщо немає всередині миру, то важко досягти його ззовні. І думати, що перемога ПЦУ над УПЦ принесе перемогу України над Росією теж неправильно. Єдність православних принесе перемогу над ворогом – зовнішнім і внутрішнім. Усім зрозуміло, що внутрішня війна, тим паче релігійна, розхитує, не дає можливості зібратися, бути сильними, єдиними…

Люди мають знаходити в храмі оту саму підтримку, що й воїн від капелана на війні. Людина має чути від священника, що наша молитва потрібна – за Україну, за перемогу. Але ж не скрізь така молитва є, на жаль. Багато священників бояться промовити, що молимось за Богом бережену державу нашу Україну. Є такі слова на богослужінні, а от у служебниках УПЦ сформульовано, що молимося за «страну нашу». Я завжди казав: за яку «страну» ти молишся, що боїшся вставити туди слово «Україна». А це, на мою думку, має велике значення. Люди мають чути, що молитва йде за нашу державу Україну, тим більше у воєнний час. Релігійне єднання людей у часи війни дуже важливе для перемоги», – зауважує Олександр Колб.

Він підкреслює: попри те, що люди живуть в Україні, розмовляють українською мовою, є такі, хто не сприймає богослужіння українською. За його словами, певний відсоток людей покинули парафію Свято-Марії-Магдалинівського храму, коли почули Євангеліє українською мовою.

«Коли на службі треба почути… Навіть саме Євангеліє на українській мові заставляє тебе зібратися і слухати, що читається, то вже це неприємлімо. Гріх українською мовою молитися. Парадокс, – говорить священник. – Свою мову потрібно намолити. Вона ж гарна. Це ж наша мова. Вона багата».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---