«Я воюю за своїх рідних», – Солдат Джейн з Волині

Йордані 21 рік, і вона в ЗСУ з другого дня широкомасштабної війни – 25 лютого 2022 року. На той час дівчині було всього 19. Побратими зразу дали Йордані позивний Солдат Джейн, провівши паралель із героїнею відомого голлівудського фільму. Хоча часто називають просто на ім’я, яке є таким рідкісним, що саме по собі може бути позивним.

Історію військовослужбовці розповіли на сторінці Генштабу у Фейсбуці.

«Я з Волині, до широкомасштабки вчилася й паралельно працювала в Луцьку, – розповідає Йордана. – Багато моїх рідних пов’язані з армією – і тепер, і в минулому. Дідусь воював у Другій світовій і дійшов до Берліна, де отримав осколок, двоюрідний дідусь був кадровим військовим. Батько воював у АТО й з початком широкомасштабки теж пішов у ЗСУ. Але згодом звільнився за станом здоров’я».

Як тільки почалася велика війна, Йордана дочекалася рідного брата, який був у іншій області, і разом із ним пішла до ТЦК. Дівчина наполягла, щоб її мобілізували як добровольця, і спочатку служила при військкоматі. А потім перевелася в бойову частину – 128-му окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду.

«У ТЦК знали мою маму, – провадить Йордана. – Спитали, чи вона в курсі про моє рішення. Я відповіла – так, і мене взяли на службу. Мама насправді не знала, а коли дізналася, плакала. Але потім прийняла моє рішення – у нашій сім’ї так заведено».

Читати ще: «Хотіла бути корисною своїй країні», – військова медсестра з Волині

На перших порах дівчина служила стрільцем-санітаром у піхотному підрозділі. Разом із бригадою брала участь у визволенні Херсонщини й важкій обороні Бахмута. Жила на бойових позиціях, у траншеях і бліндажах.

«На Бахмутському напрямку ми тримали посадку біля соняшникового поля, – згадує Йордана. – Соняхи ніхто не прибирав через бойові дії, і з них у нашу посадку, але з іншого краю, вночі зайшли росіяни. Їхня СП-шка (спостережний пункт) стояла дуже близько – метрів за 70 від нашої, так що ми чули їхні розмови. Вночі людські голоси дуже добре чути, особливо взимку. Тоді довелося застосовувати стрілецьку зброю».

Читати ще: «Не міг залишатися вдома, коли донька – військова», – воїн з Камінь-Каширщини

Згодом дівчина перевелася в підрозділ БПЛА й відтоді працює з дронами. Виїздить із товаришами на позиції за три кілометри від росіян.

«Шукаємо ворожі цілі, наводимо арту й самі по них працюємо. Знищуємо колісну й броньовану техніку, склади з боєприпасами, мінометні розрахунки… Роботі часто заважає російський РЕБ (радіоелектронна боротьба), але вчимося обходити, мінімізувати перешкоди», – пояснює дівчина.

Читати ще: Мама полеглого воїна з Ратнівщини стала на захист України замість сина

Йордана не шкодує, що пішла в ЗСУ, і не розчарована своїм рішенням.

«Людина часто може розчаровуватися в житті, якщо не справджуються її очікування. Але є відома фраза – не потрібно зачаровуватися, тоді не буде розчарувань. Не варто вигадувати собі якісь сценарії, краще жити по факту, як воно є. Хай як важко в армії, мені немає про що шкодувати. Я зустріла тут багатьох цікавих людей, своїх товаришів, із якими воюємо й проживаємо життя. Найважче в армії втрачати людей. Дружиш із товаришем, потім він гине під час штурму, а ти жива. Це дуже важко… Усе інше можна пережити. За що воюю особисто я? За своїх рідних – батьків, братів, сестер, племінників. У мене велика родина, і я хочу для неї кращого майбутнього».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---