Війна і туризм. Чи можливі подорожі Волинню у час повітряних тривог

Воєнні реалії вплинули на всі сфери життя. Тепер туристичні маршрути розробляють так, щоб встигнути повернутися до початку комендантської години, а обов’язкова вимога – усі мають знати, де є укриття. Та й туристів, зважаючи на обставини, на Волині нині не так і багато.

«Кожному складно наважитися на те, щоб дозволити собі здійснити невелику подорож»

Торік історико-культурний заповідник «Старий Володимир» відвідало близько чотирьох тисяч екскурсантів. Цього ж року працівники на простої, екскурсій, крім якихось благодійних заходів, не проводять. А ще у січні в княжому місті було чимало планів.

Науковий співробітник заповідника «Старий Володимир» Орися Вознюк розповідає: цього року туристів тут не зустрічали.

«Наразі заповідник перебуває на простої, ми проводили лише екскурсії для внутрішньо переміщених осіб на безплатній основі. А як таких екскурсій взагалі немає, єдине, у мене буде благодійна екскурсія за донати на ЗСУ. На жаль, зі зрозумілих причин туристичні групи не приїжджають. А торік було багато роботи, в нас був якось бум сімейних екскурсій, коли приїжджало подружжя такого пенсійного віку і до нас приходили. Також багато екскурсій було зі Львова, особливо, коли закінчувався навчальний рік, сюди везли студентів, які навчалися готельно-ресторанної справи чи туристичного бізнесу, приїжджали великими групами. Було чимало людей, які опинилися в місті проїздом: чи чекали на пересадку, чи їхали на Шацькі озера. Загалом у нас торік було до чотирьох тисяч екскурсантів», – зазначає вона.Іронія долі: на 24 лютого міськрада анонсувала офіційне відкриття Центру туристичної інформації та послуг. Та всі плани зруйнувала війна, і тепер туристів тут немає. Раніше до Володимира часто привозили й шкільні екскурсії, з того ж таки Луцька. Цього ж року і закінчення навчального року було дистанційно, та й педагоги бояться везти, а батьки – відправляти дітей навіть відносно недалеко.

«З Луцька привозили до нас учнів початкових класів, то була моя улюблена група. Здавалося, вони мене водять містом, а не я їх», – пригадує Орися Вознюк.

Читати ще: Туристичний сезон: де на Волині чекають відпочивальників

Всі розуміють обставини, які змусили українців відмовитися від туристичних поїздок навіть на недалекі відстані. Повітряні тривоги, загрози ракетних ударів не надто сприяють подорожам. І туристи, і організатори мусять враховувати нові реалії, зауважує очільниця управління туризму і промоції Луцької міської ради Катерина Теліпська.

«Говорити про туризм під час війни – складно. Адже перш за все ми маємо думати про безпеку людей, тому навіть якщо туроператори й пропонують якісь подорожі, то вони тривають в межах світлового дня, до початку комендантської години. Екскурсоводи мають знати в своєму місті, де є бомбосховища на випадок тривоги. Не можна говорити, що в Луцьку туристів немає взагалі, вони є. Але це ті, хто приїжджає на день, на вихідні, щоб якось змінити обстановку. Хоча зараз кожному навіть з морально-етичної точки зору складно наважитися на те, щоб дозволити собі подумати про відпочинок чи здійснити невелику подорож. З весни ми свою роботу зорієнтували в тому числі на підтримку внутрішньо переміщених осіб, адже вони приїхали в нове місто, в новий життєвий простір, і ми їх знайомимо з містом, в яке вони потрапили, з історико-культурною, мистецькою спадщиною», – провадить вона.Цього року на Волині планували створити уніфікований календар подій, який можна було б подивитися на сайті Волинь унікальна. Але зараз подій не відбувається, зазначає консультант відділу з питань гуманітарної та соціально-культурної сфери Волинської обласної ради Станіслав Ольшевський, який курує питання туризму і промоції в області.

«Подієвий туризм цього сезону не на часі, і він в таких умовах відбуватися не може. Люди приїжджають, але їх мало, не так, як торік. Є й групи туристів, але це дуже поодинокі випадки. Я наприкінці весни моніторив ситуацію на ринку, львівські і київські туроператори пропонували тури на Волинь, але казали тоді, що запит мінімальний. Вони прогнозували, що за умови спокійної обстановки, може, щось буде в липні-серпні. Але напружена ситуація з кордоном впливає на туризм. Зокрема в Шацькому регіоні не всі підприємці працюють, не всі бази відкрились, у деяких місцях проживають внутрішньо переміщені особи. Є ті, хто приїхав на відпочинок, але їх не так багато, як хотіли б місцеві», – пояснює він.

Читати ще: «Люди дзвонять, відмовляються від заброньованих номерів». Як війна і близькість Білорусі впливає на туристичний сезон на Світязі

На Шацьких озерах з початку літа відвідувачів і справді негусто: спорожнілі пляжі, порожні бази відпочинку, а ще – посилена увага правоохоронців і військових до тих, хто приїжджає в регіон, який надто близько до Білорусі. Та й по гриби чи ягоди не скрізь сходиш, тож любителям екостежок чи зеленого туризму теж немає можливості тут погуляти.

Люди хочуть емоцій

Мало відвідувачів і в Замку Любарта. Директор історико-культурного-заповідника Павло Рудецький каже, що в них ситуація така ж, як і в усіх закладах, які обслуговують туристів.

«Раніше ми працювали зі школярами, студентами, з літніми таборами. Цього року нема дітей, студентів. Торік було багато приїжджих з інших міст України – Харкова, Вінниці, Одеси. До нас турагентства привозили групи, а зараз, зрозуміло, цього немає. Виходимо з внутрішньої можливості області. Спочатку були відвідувачі з числа внутрішьо переміщених осіб, ми працювали з ними, робили знижки. Зараз є ті, хто проїжджає, прямуючи за кордон. Але такого, як раніше, немає. Важко робити якісь прогнози, ніхто не знає, що буде завтра, але сподіваємось на краще, що ситуація стабілізується, що виженуть ворога. Дуже впливає на людей сигнал тривоги, під час них ми повідомляємо відвідувачів про те, що просимо вийти і пройти в укриття, найближче з них розташоване у підземеллях костелу Петра і Павла», – повідомив директор заповідника.А ось у Центрі туристичної інформації та послуг міста Луцька розповідають: попри все, люди таки цікавляться містом. Звичайно, не так, як у минулі роки, про це годі й говорити.

«Спочатку було більше людей, що для нас стало несподіванкою. Були дуже активні внутрішньо переміщені особи, ми організовували низку безплатних екскурсій, квестів, дозвілля. Так у нас побували люди з різних куточків України. Потім, коли вони вже влаштувалися на новому місці, то менше беруть участь. Але є й інші відвідувачі, навіть з-за кордону. Це зазвичай ті, хто привозить гуманітарну допомогу. Були в нас люди з Америки, Фінляндії, Литви. З сусідніх Рівненщини, Львівщини зараз мало, більше місцевих відвідувачів», – каже виконувачка обов’язків директора Центру туристичної інформації і послуг Луцька Ганна Діхтярук.

З її слів, багатьох сьогодні цікавить активний відпочинок.«Проста екскурсія вже нікого не вражає, хочуть всі емоцій, чогось нового, щоб можна було побачити, а не тільки почути. Цього року ми ввели сертифікати на сплави, і є багато охочих. Після них всі під враженнями, просто з погодою не завжди вгадаєш. Гастрономічна екскурсія популярна, люди можуть покуштувати страви, почути історію від власників. Ми проводили музичну екскурсію, вона зробила фурор. Мали змогу зайти в філармонію, побачити раритетні прилади для запису і відтворення звуку, в музичну школу сопілкарства. Нам виконали на сопілці різні хіти від «Доброго вечора, ми з України» до «Стефанії». Ми вмикали музику на різних локаціях, це була атмосферна екскурсія», – пригадує вона.

Водночас у Центр часто приходять по сувеніри, які відправляють за кордон, наприклад, тим, хто прийняв людей, які втекли від війни. Тут є прапори Волині і Луцька, патріотичні футболки. Ще популярність здобула сопілка, яку виготовив луцький майстер Дмитро Березюк з Лесиного ясена.«Люди приходять, цікавляться. Ми думали, буде гірша ситуація, але є інтерес, і це дуже тішить. Хтось каже: «Не на часі», але ми ж нікого не змушуємо. Це ініціатива і бажання кожного. Натомість всі отримують хороший настрій, і це психологічне перезавантаження, яке теж потрібне», – резюмує вона.

На цей рік було багато планів

Цього року в Луцьку для туристів планували чимало цікавого. Мав бути арт-променад, який торік зібрав чимало відвідувачів. Мало відбутися велике відкриття відреставрованих підземель у колегіумі єзуїтів. Створювали нові туристичні продукти. Деякі таки реалізували, але, звісно, не так масштабно, як хотілося, додає Катерина Теліпська. Наприклад, вже згадана музична екскурсія.

«Вона розповідає про мистецькі установи нашого міста. Починається екскурсія з філармонії. Чимало лучан навіть досі не усвідомлюють, де вона розташована, бо там немає свого концертного залу, хоча філармонія має відомі колективи, на чиї концерти лучани часто люблять ходити. Там розповідали історії пристроїв звукозапису, розповідали про колективи, які зародилися у Луцьку: ВІА «Світязь», тріо Мареничів, про Василя Зінкевича. На наше прохання дирекція філармонії відреставрувала той автобус, яким у минулому столітті артисти їздили на гастролі. Ним ми їхали в центр міста. В екскурсію ми включили першу музичну школу, розповіли про волинську школу сопілкарства, яка вже відома в світі, бо троє її учнів стали переможцями Євробачення. Там же відвідувачам розповідали про сопілку, її різні види: тилинка, флояра, окарина», – додає вона.Читати ще: Сопілка для «Стефанії». Хто навчав волинян з гурту Kalush Orchestra

У Луцьку проводили багато екскурсій для внутрішньо переміщених осіб. А ще, додає Катерина Теліпська, втілюють проєкт «Подаруй екскурсію солдату».

«Ми про нього мало анонсуємо і ніде не виставляємо фото, але ті солдати, хто тут на ротації чи на лікуванні, можуть такою екскурсією скористатися. Щоб якось їх розвантажити, проводять такі невеликі екскурсії містом», – додає керівниця управління туризму і промоції Луцької міськради.

Цьогоріч планують напрацювати туристичну мапу Луцької громади. На жаль, надрукувати її до кінця року не встигнуть. У Луцьку вже є така мапа міста, а оскільки громада розширила межі, то треба в туристичні маршрути включити музей-скансен у Рокинях, музей народної іграшки в Княгининку, Городише, Жидичинський монастир. Для того аби можна було відвідати і ці місця, створено маршрути «Луцьк +». За ними з Луцька можна поїхати в Жидичин, Олику, Прилуцьке, Рокині, Володимир.

Якщо ж хтось прагне виїхати за межі Луцька, в області у першу чергу радять скористатися обласним туристичним ресурсом – сайтом «Волинь унікальна».

«Ще в лютому ми його оновили, показали найкращі маршрути, зібрали докупи всі 3D-тури, які знімали», – розповідає Станіслав Ольшевський.

Так само починають потрохи відновлювати роботу музеї, хоч за умов воєнного стану вони мусять найцінніші експонати зберігати в фондах і сховищах.

«Функціонує туристичний центр у Луцьку, в кінці лютого мав відкриватися такий центр у Володимирі, який формально зараз працює. Також працює Олицький замок, там, до слова, є і укриття. Квиток можна придбати, зісканувавши QR-код при вході, а в Олиці живуть місцеві краєзнавці, які охоче розкажуть все і покажуть. Скоро там може відкритися мінімальний інфоцентр, щоб простіше можна було отримати послуги. Є кілька туристичних клубів, які надають послуги зі сплавів на відкритих ділянках водойм, де дозволено військово-цивільною адміністрацією», – додає він.У Володимирі також є на що подивитися, переконує працівниця заповідника «Старий Володимир» Орися Вознюк.

«У нас є екскурсія «Володимир Середньовічний», до маршруту входять Успенський собор, вали городища, Василівська церква, костел Якима і Анни, собор Різдва Христового. Це десь на півтори години екскурсія. Є екскурсія підземеллями собору Різдва Христового і костелу Якима і Анни. Є екскурсія цілим містом, ще нас просили часто завезти в Зимне. Є веломаршрути навколишніми селами, можна поїхати в урочище Вовчак, Зимне, в Устилуг у музей Ставінського», – розповідає вона.У кожному куточку Волині є багато унікальних історій

Але не Луцьком і Володимиром єдиними вимірюється туристичний потенціал Волині. У багатьох волинських селах можна знайти дуже цікаві історії чи об’єкти, наголошує автор проєкту «Екскурсії з істориком» Андрій Павляшик.

«Я не втомлюся повторювати, що Волинь – це земля, звідки пішло відсотків 70 аристократичних династій України. Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі, Четвертинські, Чорторийські, Киселі пішли саме з наших земель. От заїжджаєш в якесь село Сокіл чи Четвертня – і там знаходиш у кращому випадку церкву 1600 року, в якій є підземелля, де похована княгиня Четвертинська, що товаришувала з російською імператрицею. В іншому випадку ти знайдеш вали з часів, коли село було містечком. Може, ми не можемо все показати, але розповісти тут точно є що», – запевняє він.

Так, наприклад, багатьом до душі припала екскурсія Ковелем. Як виявилося. місто залізничників має в своїй історії чимало цікавинок.

«Там стільки історій! А коли копнув углиб, то виявив для себе сенсаційні речі. На кшталт: двоюрідний брат ковельського старости став королем Речі Посполитої, а його донька – дружиною французького короля. Маю на увазі Станілава Лещинського. Насправді ідея екскурсії у Ковелі виникла спонтанно, але на неї прийшло близько 30 людей, і всі були в захваті, яка, виявляється, цікава і чудова історія Ковеля. Звичайно, там менша можливість варіантів туристичних маршрутів, але і в Ковелі є про що розповісти», – додає він.

Загалом таких недооцінених туристичних місцин, вважає Андрій Павляшик, на Волині чимало. І не треба надто далеко їздити, аби торкнутися якоїсь давньої, глибокої історії, яка мала вплив не на одну людину.

«Недооцінені, наприклад, населені пункти в бік Колок: Маневичі, Четвертня. У селі Тростянець є гарна мурована церква-фортеця часів козацької доби і цікава ікона. Є інформація, що вона була пов’язана з Луцьким братством. У Чорторийську є бароковий костел, перебудований під православний монастир УПЦ МП, там прекрасна панорама, де був князівський палац. У селі Піддубці – храм авторства Павла Гіжицького, який будував луцький центральний собор на Театральному майдані. Кисилин і Новий Загорів нині вже більш відомі, але мають закинуті пам’ятки.Луків, колишній Мацеїв. Це містечко дало свою династію, і є цілі легенди про те, що там були тамплієри. Тамплієрів там, може, і не було, але пам’ять про костел є і палац, який свого часу віддали під диспансер чи лікарню. Я не здивуюсь, якщо в якомусь невеликому селі ми побачимо ікону, якій 500 років. У нас все впирається в те, що минуле Волині мало вивчене і мало відоме широкому загалу. Любешів, Новий Дольськ. Там купа церков і монастирів, які будувала Ганна Дольська, кохана Івана Мазепи, яка схилила його до війни проти Петра І. Низкиничі – церква Адама Киселя, ймовірне місце народження Добрині Микитича. Будятичі – ймовірне місце народження князя Володимира Великого. І таких історій сотні», – розповідає він.

Читати ще: Усипальниця княгині, подарунок російської імператриці і козацька церква: чим багата історія Четвертні на Волині

Таким чином, спершу коронавірус, а нині війна змусили уважніше приглянутися до місцевої, локальної історії. Андрій Павляшик розповідає, що в березні вирішив спробувати запросити на безплатну екскурсію Луцьком. І люди пішли. Було чимало й переселенців, які цікавилися містом. Потім інтерес дещо зменшився. Були спроби й організувати виїзд до Львова, але людей не набралося. Загалом на виїзні екскурсії не надто вдається назбирати людей, адже через зростання цін на пальне поїздки подорожчали. Але якщо все-таки вдається звозити десь за місто, всі дуже задоволені.

«Екскурсії були як елемент терапії і реабілітації. Люди дякували, казали: «Як добре, що ми вибралися і на кілька годин забули про війну». Потім я ризикнув, організував виїзну екскурсію, і народ поїхав, бо люди хотіли розвіятись, адже ніхто нікуди не виїжджав. Але все одно попит впав у рази. Відсотків 40 з екскурсій, які я анонсую, відміняю. Зголошується троє-п'ятеро людей, а треба принаймні щоб вісім поїхало. Та й питання фінансів, бо дороге пальне. І екскурсоводи, і водії заробітки врізали, але щоб перекрити паливо, треба піднімати вартість», – додає він.

До слова, нині популярні екскурсії за донати: люди самі вирішують, скільки хочуть і можуть заплатити.

Юлія МАЛЄЄВА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---