«Учителі – найбільш незахищена категорія учасників освітнього процесу». Головний освітянин Луцька про новий навчальний рік, реформи і зарплату педагогів

Відсутність нарікань із боку громадськості щодо розвитку освіти в школах якнайкраще свідчитиме про якісну роботу педагогів, переконаний директор департаменту освіти Луцької міської ради, депутат від фракції «ЗА Майбутнє» Віталій Бондар.

За його словами, завдання департаменту – координувати роботу закладів освіти, а не контролювати чи перевіряти їх.

Нагадаємо, Віталій Олексійович призначений на посаду директора департаменту освіти з липня 2021 року. До цього він працював директором Луцького ліцею №27.

Із головним освітянином громади нам випала нагода порозмовляти напередодні нового навчального року. Зустрічаємося в його робочому кабінеті. Тут кипить робота. Столи завалені паперами, а телефон розривається від дзвінків.

Про підготовку до нового навчального року, проведення урочистих лінійок, реформування закладів освіти, закриття шкіл, вакцинацію вчителів, учнівську форму, булінг, якість освіти, яку надають школи громади, та зарплату педагогів – в інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини.

Ви – історик і юрист за фахом. Чому надали перевагу роботі саме в освітній сфері?

Я захотів спробувати свої сили в юриспруденції у 2006 році, коли закінчив історичний. Поїхав на відпочинок в Одесу, заразом узяв документи, подав їх у юридичну академію і вступив. Вивчився на прокурорсько-слідчій спеціальності, але не побачив себе там. Мені цікаво було просто вивчити юриспруденцію, вміти застосовувати норми права в житті. Тож поєднав ці моменти – окрім учителя історії, став ще й вчителем правознавства. Побачив, що можу готувати дітей навіть із сіл на змагання всеукраїнського рівня. Тут себе і проявив. Спершу працював у трьох школах на Іваничівщині, адже не було можливості мати повну ставку в одному закладі. Зарекомендував себе як непоганий учитель правознавства іваничівської гімназії, мої учні показували достойні результати на змаганнях обласного і всеукраїнського рівнів.

Із 2013 року працюю в Луцьку. Методист із правознавства та історії Оксана Муляр сказала, що є вакансія вчителя правознавства в школі №9 міста Луцька. Мене взяли на роботу, і я відразу вклинився в процес. Робота в школі №9 – неоціненний досвід для мене, адже там кожен педагог працює не для себе, а для дітей. Учителі постійно намагаються перевершити один одного у підготовці учнів до олімпіад, турнірів, конкурсів наукових робіт. У мене теж були непогані показники – якщо не помиляюся, понад 27 дітей-переможців змагань всеукраїнського рівня.

У 2018 році я став директором нової школи №27, обіймав цю посаду до 1 липня 2021 року. А зараз – директор департаменту освіти.«Завдання департаменту освіти – направляти, а не контролювати»

Ви обіймаєте посаду очільника департаменту освіти майже два місяці. З якими викликами зіткнулися і що змінили в роботі департаменту?

У чому відмінність між управлінням освіти і департаментом освіти (управління освіти було ліквідовано на сесії міськради наприкінці квітня, а замість нього створено департамент освіти, – ВН)? По штату фактично різниці немає. Звичайно, департамент – це орган, який має більший об’єм повноважень. Ми доєднали до Луцька велику кількість сіл і, зокрема, 10 закладів загальної середньої освіти та 10 закладів дошкільної освіти.

Найважливіше – впроваджувати нововведення законодавства: реорганізацію, ліквідацію і перепрофілювання закладів освіти. Дещо ми вже зробили. Наприклад, процес ліквідації Іванчицівської гімназії №33 – це виклик законодавства. Зараз працює ліквідаційна комісія на чолі з директором закладу освіти.

До 1 січня маємо завершити процес роз’єднання закладів дошкільної освіти і загальної середньої освіти. Княгининівський ліцей має у своєму складі заклад дошкільної освіти, гімназія №14 – дитячий садок №36. А відповідно до чинного законодавства, ліцей не повинен мати у своєму складі заклад дошкільної освіти. Натомість Клепачівська гімназія №35 може мати у своєму складі дитячий садок.

Будемо вивчати процес забезпечення якості освіти в закладах, координуватимемо діяльність закладів освіти, спрямовуватимемо їх на дотримання норм законодавства, допомагатимемо пройти ті ж самі інституційні аудити (зовнішнє оцінювання роботи школи, під час якого незалежні експерти оцінюють освітні й управлінські процеси та дотримання закладом освіти вимог чинного законодавства, – ВН). Разом ми зможемо подолати будь-які проблеми. Думаю, саме ці слова будуть гаслом департаменту освіти.

Підготовка до нового навчального року саме в розпалі

Реформа української школи – на слуху. У чому її суть?

Коли у 2017 році було прийнято Закон «Про освіту», відразу розпочався процес видозмінення освіти. Спочатку запрацювали стандарти щодо Нової української школи. З 1 вересня 2018 року з’явилися нушівські класи, хоча луцькі школи №1 та №4 тоді вже мали пілотні класи (на сьогодні – це п’яті класи). В цілому ж Нова українська школа зайшла в цикл четвертого класу.

Мене як директора ліцею №27 на той час дивувало, що дітки гуляють шкільним подвір’ям і рахують бруківку, не йдуть до школи з портфелями, а додому – з оцінками. Замість табелів – свідоцтва досягнень. Хоча вже є рекомендації Міністерства освіти і науки від 13 липня щодо особливості оцінювання результатів навчання учнів перших-четвертих класів у вербальному форматі.

Далі на нас очікує процес зміни типів закладів освіти. Стаття 35 Закону «Про загальну середню освіту» чітко каже про те, що початкова школа, гімназія та ліцей мають бути окремими юридичними особами. Чи це актуально для міста? Потрібно добре подумати. Якщо ми роз’єднаємо заклади таким чином, чи матимемо вдосталь приміщень? 15 липня було внесено зміни до цієї статті – додано одне речення, в якому зазначено, що як виняток ліцей може мати у своєму складі початкову школу. Тобто заклади І-ІІІ ступенів, які зараз є в місті, мають право на існування.

Виконавчий комітет Луцької міської ради визначився з мережею закладів освіти, тобто яка кількість будинків, вулиць належить до того чи того закладу освіти. Так, 2018 року добір учнів розпочався у форматі першочерговості права на зарахування – за розташуванням, якщо брат чи сестра навчається в цьому закладі освіти, якщо батько чи матір працює там. Звісно, відбуваються кореляції, тому що один заклад освіти має більше учнів, другий – менше.

Із 2024 року в класах початкової школи будемо бачити по 24 учні (наразі – по 30 учнів).Маємо визначитися з переліком академічних ліцеїв (заклади освіти після дев’ятого класу). За попередніми підрахунками, на 2027 рік у місті їх могло б бути не більш як п’ять-шість. Але згідно зі змінами, дозволяється, щоб заклади освіти мали при собі ліцей і початкову школу, тому зараз будемо коригувати дорожню карту, вирішуватимемо це питання на рівні міськради.

Дошкільний заклад має бути роз’єднаний із закладом загальної середньої освіти. Ліцеї не можуть мати у своєму складі дошкільних закладів, а гімназії (заклади освіти до дев’ятого класу) – можуть мати за умови дотримання вимог архітектурного характеру: окремі входи, окремі їдальні та інші.

Пріоритет департаменту – щоб усі заклади освіти відповідали чинному законодавству, щоб не було дисбалансу, нарікань зі сторони громадськості, держави загалом щодо розвитку освіти в Луцькій міській територіальній громаді.

І Біблія серед відзнак

Які вбачаєте переваги та недоліки такого реформування закладів освіти? Чи будуть змушені діти з одних районів їздити на навчання в іншу частину міста? Як усе виглядатиме на практиці?

Дякуючи змінам, унесеним до Закону «Про загальну середню освіту» 15 липня, в Луцьку не буде окремо початкових шкіл і гімназій. Має бути територіальна доступність закладу освіти. Зрозуміло, за принципом мікрорайонів, це будуть найближчі до учня початкова школа і гімназія. Освіту ІІІ ступеня, профільну освіту надаватимуть ліцеї. Тут, думаю, проблем не буде. Академічні ліцеї даватимуть можливість учню якісно підготуватися до вступу до вищого навчального закладу. Їх нараховуватиметься п’ять-шість у місті. Додатково в межах міста є п’ять професійно-технічних закладів освіти. А 10 закладів буде цілком достатньо, аби перекрити ліцейну форму навчання. Це дасть можливість мати понад чотири класи в ліцейних закладах освіти. Зараз є заклади, які мають лише один ліцейний клас, тобто один – десятий, один – одинадцятий. Зрозуміло, потрібно буде добре подумати, чи такий заклад може бути ліцеєм.

Чи стане якість освіти кращою? Побачимо після 2029 року.Під час розмови Віталій Бондар був змушений відволікатися на численні робочі дзвінки

Як вирішуватимете питання з малокомплектними школами, як організовуватимете доїзд учнів до віддалених навчальних закладів?

Із перших днів роботи на посаді директора департаменту освіти я зіткнувся з тим, що потрібно було ліквідовувати Іванчицівську гімназію, де дійсно була та надмалокомплектність, тільки три класи були повні (п’ять і більше учнів), в решті класів – по одному-четверо учнів, що не давало можливості дітям працювати в шкільному режимі. Вони були несоціалізовані. Це була велика проблема.

Але й в інших закладах освіти назріває ця проблема. Будемо моніторити ситуацію. Прийнято зміни в законодавстві. Відтепер цілий рік відбуватиметься громадське обговорення, батьки і громадськість мають висловити свою позицію щодо ймовірного закриття закладу освіти.

Громада має забезпечити довіз дітей. Зараз триває процес перереєстрації транспортних засобів громади – ми їх передаємо на баланс департаменту освіти. Працюємо зі Службою автомобільних доріг. Є потреба довозу дітей із Дачного в Прилуцьке. Ми обговорили це питання з відділом транспорту і будемо довозити дітей на маршрутному таксі, аби вони не переходили колію.Із інженером департаменту освіти Юрієм Коцуром

Проблема з Іванчицями закрита – діти ходитимуть у Рокинівський ліцей №38. Коли вони приїхали з Іванчиць у Рокині, були в захваті від закладу освіти. Вони хочуть там навчатися, адже в ліцеї багато дітей, гарні просторі кабінети. Ця школа відповідає всім стандартам, тому якість освіти буде забезпечена на належному рівні. Буде довіз: ми купили у співфінансуванні з облдержадміністрацією автобус, виділяємо додаткову штатну одиницю – водія.

Є питання щодо школи в Кульчині. Хоча наразі питання щодо ліквідації закладу освіти не піднімається. Цього року заклад уже набрав у перший клас вісім діток. І якщо буде тенденція до збільшення кількості дітей, то необхідності ліквідації закладу освіти не буде.

Закриття шкіл – непопулярне рішення, але цього вимагає законодавство. Є фінансовий аспект, є питання забезпечення якості освіти. Найгірше – коли страждає якість освіти, адже тоді діти не зможуть бути конкурентоспроможними.Велика увага спрямована закладам освіти у приєднаних громадах

Наступного навчального року четверті класи Нової української школи перейдуть у п’яті класи. Чи передбачена відповідна підготовка вчителів-предметників?

Кожного року педагоги проходять курси при Волинському інституті післядипломної педагогічної освіти. У нас якісно працює Центр професійного розвитку педагогічних працівників, є консультанти, які спрямовують на підготовку курсів, проводять заняття і готують педагогів до того чи іншого класу Нової української школи. Як буде далі? Згідно зі статтею 11 Закону «Про загальну середню освіту», батьки можуть обрати освітню програму, як-от «На крилах успіху», «Інтелект України», «Вальдорфська школа», написати заяву і в закладі освіти розпочне діяти та чи та програма. І курси для вчителів для забезпечення цих програм у закладах освіти також проходять при ВІППО. Тобто можливості для вчителів є. Ми моніторимо ситуацію, спрямовуємо вчителів на ці курси, радо сприяємо їм, тому що вдосконалення знань педагога – це запорука майбутнього успіху.

Нушівці зараз не мають оцінок, вони таким чином не мотивовані, але діти повинні мати якийсь рівень знань. Нова українська школа вказує, що учень повинен мати не знання чи вміння, а компетентності, тобто він має вміти ті знання використовувати в житті. Як відбуватиметься навчання в п’ятому класі? Думаю, програми на п’ятий клас адаптовані до тих програм, які діяли в перших-четвертих класах.

Дійсно, як знаємо, з четвертого в п’ятий клас діти переходять дуже болісно, тому що раніше була одна вчителька, а тут учителів багато, рівень успішності падає, хтось справляється зі своїм психологічним «Я», а хтось – ні.Із якими нововведеннями цього навчального року зіткнуться школярі? Знаємо, зокрема, про реформу харчування.

Зміни щодо харчування дітей у закладах загальної середньої освіти увійшли в дію ще з 1 січня 2021 року. У школах ми вже не бачимо ні сосисок, ні консервованого горошку, ні консервованого щавлю… У березні-квітні було прийнято аналогічне рішення щодо харчування в закладах дошкільної освіти, з 1 вересня ці зміни вступають у законну силу.

Із 1 вересня 2021 року до 1 січня 2022 року ми матимемо адаптаційний період для напрацювання дорожньої карти з розробки меню. Наші заклади освіти вже напрацювати чотиритижневе меню, тобто у співпраці з Держпродспоживслужбою вони розробили власні харчові картки. Але є батьки, які кажуть: а як моя дитина буде без піци?

Електронні щоденники, журнали, сайти шкіл – це ініціатива навчальних закладів?

Звичайно. Хоча документування в поєднанні паперового та електронного форматів уже є. Із 2018 року навіть номенклатура справ у закладах освіти дублюється в електронному та паперовому форматах.

Коли ми відкрили ліцей №27, з першого дня почали використовувати власний сайт – не просто інформаційний, а робочий. На ньому можна відшукати електронні щоденники, журнали. Кожен учень, кожен учитель має власну сторінку, батьки можуть прослідкувати за успішністю своєї дитини. Кожен педагог працював у цьому напрямку, тому з 12 березня 2019 року, коли запровадили карантин, ми в процес дистанційного навчання увійшли безболісно на відміну від окремих закладів, які спершу контактували тільки у Viber.

Школи №14, 21, 27 мають власні домени, вони давно працюють з електронними щоденниками і журналами. До цього потрібно йти, бо ми не знаємо, що буде завтра, що на нас чекає з 1 вересня, в якій карантинній зоні ми можемо опинитися. А позиція Міністерства охорони здоров’я категорична – 80% щеплених проти COVID-19 працівників закладу освіти. Якщо такої кількості не буде, заклад освіти йтиме на онлайн-навчання (в разі погіршення епідситуації та переходу до червоної зони школи працюватимуть дистанційно, але жовта та помаранчева зони дозволяють працювати тим закладам, де вакциновано 80% колективу, – ВН).Двері до робочого кабінету завжди відчинені

Продовжуючи тему вакцинації вчителів, чи заохочуватимете педагогів щеплюватися проти COVID-19, аби діти могли навчатися стаціонарно?

Ми не маємо права зобов’язувати педагогів та технічний персонал щеплюватися. Ми можемо тільки проінформувати, скоординувати їх. Маємо хорошу співпрацю з управлінням охорони здоров’я, яке за потреби організовує мобільні групи вакцинації навіть для 10 працівників закладу освіту. Керівники збирають інформацію про те, хто бажає вакцинуватися, спрямовують своїх працівників, дозволяють їм покинути заклад у робочий час для того, щоб зробити щеплення.

Поки ми не знаємо, що буде з 1 вересня. Сподіваємося, в нас не буде жовтої, помаранчевої чи червоної зони. Як зазначив міністр охорони здоров’я, у разі запровадження жовтої чи помаранчевої зони заклад освіти йде на дистанційне навчання, якщо не буде 80% вакцинованого персоналу. Чому саме 80%? Люди мають право на вибір. Комусь вакцинація протипоказана, а хтось перехворів. Хочу наголосити, що санітарна свідомість кожного нашого педагога – на високому рівні.

Зараз у закладах освіти Луцької міської територіальної громади – до 30% вакцинованого персоналу.

Чи готові заклади освіти громади до початку нового навчального року? Чи закуплені підручники, меблі, проведені всі ремонтні роботи?

Процес відбувається. Зрозуміло, ремонтні роботи ніколи не завершуються, вони відбуваються і протягом навчального року, так, аби не заважати освітньому процесу.

Видатки місцевого бюджету на заклади освіти величезні. Велику увагу ми присвячуємо приєднаним громадам. Так, зараз тривають капітальний ремонт спортивного залу школи №11, утеплення спортзалу, їдальні Княгининівського ліцею №34, реконструкція даху, утеплення фасаду дошкільного підрозділу Княгининівського ліцею №34, поточний ремонт коридору Прилуцького ліцею №29, поточний ремонт входу в будівлю Боголюбського ліцею №30, поточний ремонт спортзалу дошкільного закладу №27, поточний ремонт приміщення їдальні Клепачівської гімназії №35, поточний ремонт пральні дошкільних закладів №3, 4. У багатьох закладах ремонтні роботи вже завершуються.

Окрім того, п’ять закладів дошкільної освіти й НВК №10 ремонтують у рамках програми НЕФКО-3. У межах програми ЕСКО – садочок №36 при гімназії №14.

Із 16 серпня працює спільна комісія у складі представників Держпродспоживслужби, управління ДСНС, працівників департаменту освіти, яка виїжджає в заклади освіти, оцінює, чи все гаразд і чи може з 1 вересня в закладі розпочатися навчальний процес. Думаю, в нас усе буде за планом. Наші директори свідомі й гарно працювали протягом літа.

Щодо підручників, то заклади освіти подали інформацію, департамент освіти її опрацював і направив управлінню освіти, науки та молоді Волинської облдержадміністрації. Відбувається процес поступової поставки підручників. Думаю, до 1 вересня матимемо 100-відсоткову наявність підручників у закладах освіти.На одній із сесій Луцькради міський голова оголошував, що є можливість отримати кошти на добудову школи №13 із ДФРР.

У нас є плани на спортзал ліцею №27 і добудову школи №13. Ці проекти ми щороку подаємо на ДФРР через міську раду, тобто не сидимо склавши руки. Ідеться про співфінансування. А на сесії ми прийняли рішення щодо виділення коштів для розробки проектно-кошторисної документації. Попередня застаріла, тому треба розробити нову. Це потрібно, аби ще раз скомпонувати пакет документів і через обласну державну адміністрацію подати як пропозицію на співфінансування за рахунок коштів ДФРР добудови школи №13. Маємо надію, що нас цього разу почують. Хоча чотири роки не чули ні про школу №13, ні про школу №27, а це нагальні проблеми.

Торік перші дзвоники проходили без участі батьків. Якими будуть цьогорічні урочисті лінійки?

Передусім ми не знаємо, що буде з 1 вересня. Якщо продовжать карантин і Луцьк потрапить у жовту, помаранчеву чи червону зону, то, зрозуміло, доступ батьків у заклади освіти буде заборонений.

Торік керівники вирішували все на педагогічних радах, адже це їхня відповідальність. Наприклад, у ліцеї №27 ми дали можливість батькам перебувати за межами периметру загородженої території закладу. Діти – перші та 11-ті класи – були на подвір’ї перед школою, адже для 11-х класів це був останній перший дзвоник, а для першокласників – перший у житті. Було п’ять відкритих входів, без будь-яких проблем, без скупчень ми зайшли в заклад.

Маю надію, що цього року перші дзвоники відбуватимуться в урочистій обстановці на територіях закладів освіти. Керівники шкіл визначатимуться, які класи будуть на шкільному майданчику, які – у кабінетах.

Звичайно, всіх учнів на подвір’я не виведеш. Наприклад, у школі №26 навчаються 2100 учнів, там і такого подвір’я, яке вмістило б усіх, не існує. Їм, напевно, «Авангард» потрібно орендувати (сміється, – ВН).

Звісно, карантинні обмеження діють і потрібно дотримуватися чинних вимог: розмежування маршрутів за стрілками, масковий/щитковий режим, дезінфекція рук тощо.

Протягом багатьох років наболілим питанням для батьків була шкільна форма. Як зараз регулюється це питання, чи може школа змусити батьків учня, наприклад, купувати піджак малинового кольору?

Малиновий колір колись був у гімназіях (усміхається, – ВН).

Кожен заклад освіти має право в рамках своїх правил внутрішнього трудового розпорядку визначитися щодо стилю одягу в школі: довільний стиль чи діловий у якійсь кольоровій гамі. Але зобов’язати нікого не маємо права. На законодавчому рівні на сьогодні це питання не регулюється, тому що відповідний указ президента було відмінено два роки тому.

Звісно, подерті штани і толстовка першого вересня не дуже доцільно виглядають. Хоча навіть у ліцеї №27 діти по-різному ходили. На надто демократичні зауваження вони не реагують, але мають на це право. Ніхто не може сказати їм, що щось не так, бо певним чином це порушення прав дитини на індивідуальний простір, особистість тощо.Переконаний, якість освіти у школах не повинна страждати, а права дітей не можна порушувати

Як змінився підхід до учнів за останні роки? Наприклад, якщо раніше вчителю було достатньо крейди та дошки, то сьогодні школярів потрібно зацікавлювати інтерактивами.

Звичайно, ти як учитель маєш зацікавити учня своїм предметом, мотивувати його. Зрозуміло, якщо такий важкий предмет, як хімія, подати сухо, він не зайде дитині. Так само з іншими дисциплінами. А можна важкий предмет подати доступно, щоб учень зацікавився самоосвітою в рамках цієї теми. Вчитель може подати накидку інформації. А що далі? Далі не можна розказувати, тому що учень має допрацювати самостійно. Для цього його потрібно зацікавити й навчити опрацьовувати матеріал. Хорошим показником якісної роботи вчителя на уроці є те, що учень долучається до турнірів, олімпіад, конкурсів із захисту наукових робіт. Він може не перемогти навіть на шкільному рівні, але знатиме, що вчитель його поцінував і обов’язково поставить непогану оцінку за додаткові завдання.

Завдання вчителя – зацікавити учня тією ж оцінкою, олімпіадою, турніром, стимулювати його працювати, не жаліти свого вільного часу. Пам’ятаю, в мене не було ні суботи, ні неділі, коли я готував учнів до олімпіад чи турнірів. Навіть на Різдво ми з дітьми сиділи в правничій підсобці школи №9 і готувалися до олімпіади, яка була призначена на 9 січня. І діти не йшли з примусу.

Наприклад, правознавством дітей можна легко зацікавити, використавши будь-яку ситуацію з життя. Ідемо вулицею, бачимо поліцейських, що робимо? Перераховуємо варіанти розвитку подій: нас зупиняють, перевіряють документи. А чи мають право? Які права маємо ми? Як потрібно спілкуватися з поліцейськими? Або зайшли до магазину, купили булочку, а вона несвіжа. Чи маємо можливість повернути? Аналогічно й на уроках історії, адже якщо не знаєш минулого, то і не вартий майбутнього. Це я кажу зі свого педагогічного досвіду.Як у цілому оцінюєте рівень освіти, яку надають наші навчальні заклади, зважаючи, зокрема, на запровадження дистанційного навчання, показники цьогорічного ЗНО?

Я не сказав би, що рівень якості освіти знизився. Цього року порівняно з минулим ми вирівнялися. Попереднього, коли ми з 12 березня сиділи вдома і працювали тільки в онлайн-форматі, відчувалося, що була проблема. Але коли з 1 вересня пішли в приміщення закладів освіти, все стало на свої місця. Ми бачимо ті ж самі показники зовнішнього незалежного оцінювання. Якщо не помиляюся, попереднього року в нас було сім 200-бальників, цього року – також шість-сім. Тобто маємо досить непогані показники. Так, зараз немає турнірів, олімпіад – і це величезна проблема, тому що діти готувалися. Добре, хоч наукові роботи є.

Звісно, карантин вплинув на якість освіти. Якби нас принаймні готували до цього... Чи можна проводити онлайн-навчання для учнів перших-четвертих класів? Напевно, ні. Для п’ятих і старших? Можливо. Однак не кожен предмет викладеш дистанційно. Хоча зараз нововведення в ІТ-сфері дають нам різні можливості працювати з дітьми. Програму можна налаштувати так, що дитина й не підгляне.Батьки часто скаржаться на те, що діти зараз перевантажені: багато предметів, маса домашнього завдання. Як ви оцінюєте навчальну програму, чи все вона враховує? Адже весною ми говорили про необхідність введення факультативних занять, на яких дітям розповідали б про залежності, фінансову грамотність, секс, аборти та інше.

Навчальні програми мають бути інтегрованими (один предмет – в інший) – це позиція міністерства. Наприклад, у рамках природознавства діти частково вивчають фізику, хімію, біологію – все в поєднанні. Кожен заклад освіти має можливість обирати – працювати за конкретною навчальною дисципліною чи в інтеграції.

Християнська етика, основи сім’ї, фінансова грамотність – усе це є в рамках інших предметів (і природознавства, і громадянської освіти, і біології). Кожного тижня класоводи проводять виховні години і обов’язково працюють у цих напрямках.

Нещодавно ми піднімали питання щодо необхідності поновити чи підсилити викладання християнської етики в школах громади. Були відповідні позиції депутатів Луцької міської ради.Читати ще: Не для оцінки, а для життя. Луцьким школярам розповідатимуть про секс, аборти і фінансову грамотність

Є міністерська програма з першого по одинадцятий клас, вона варіативна, тобто є можливість працювати в напрямку етики чи християнської етики. Це бажання батьків. Якщо вони хочуть, аби цей предмет викладали їхнім дітям, то пишуть заяви. Аби запрацював факультативний курс, потрібно щонайменше вісім заяв від батьків учнів одного класу або паралелі. Якщо заяв не буде, ніхто примусово нічого впроваджувати не буде.

Але нам необхідно виховувати нашу молодь у згаданих напрямках: етика, сімейне життя, сексуальне виховання, фінансова грамотність, медіаграмотність тощо. Хоча я читав предмет «Громадянська освіта» в 10 класі і можу сказати, що все це там прописано. Це непоганий предмет. Тільки чому він вивчається тільки дві години в 10-му класі, незрозуміло. Потрібно якось розділити цю програму. Не обов’язково збільшувати кількість годин, але щоб учні перехідного віку у восьмому класі теж могли це вивчати. Можливо, деякі речі вивчати в 10-му вже й запізно.

Багато залежить від класовода, який працює зі своїми учнями на виховних годинах, чи дає він можливість класу відчути всі аспекти того життя. Вивчити предмет – це одне, а от навчитися жити – це зовсім інше. Навчити цьому – завдання, зокрема, класного керівника. Психологічна служба, соціальна служба в закладах освіти, заступник із виховної роботи – велика кількість людей працюють у цьому напрямку.«Опанувати предмет і навчитися жити – різні речі»

Чи вдасться з 1 вересня запрошувати спікерів із відповідної проблематики і проводити факультативні заняття за методичними матеріалами, які розробив фонд «Переображення»?

Із 1 вересня, точно ні. Напрацювання відбувалося протягом травня-червня цього року, коли ще діяло управління освіти, вивчалася думка педагогів щодо підручників «Перемагай зло добром», «Найкраще творіння», «Уроки християнської етики для початкової школи». Позиція педагогів є. Але яка буде позиція батьківської громадськості, про це дізнаємося, коли заклади запрацюють на повну потужність і ми будемо мати можливість провести батьківські збори, якщо дозволять карантинні обмеження. Батьки не бачили школи півтора року – батьківські збори зараз проходять тільки в онлайн-режимі. Вони мають вивчити ці підручники, можливо, потрібно щось змінити. Позицію батьків треба слухати, бо вони учасники освітнього процесу, які мають право вказати свою думку. Вони не мають права впливати на управління закладом освіти, але мають право висловити свою позицію щодо навчальної програми.

Батьки учнів півтора року не були у школах

Поговоримо про булінг. Нещодавно спостерігалася хвиля спроб самогубств серед підлітків. Чи школа може попередити ці процеси? Яка роль у цьому шкільних психологів?

У нас є чітко визначена законодавством процедура реагування на випадки булінгу. Зрозуміло, випадки булінгу різного характеру (психологічного, фізичного, фінансового, розумового) були і до прийняття відповідного Закону («Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу» від 18 грудня 2018 року, – ВН).

У закладі освіти працює соціально-психологічна служба, яка моніторить ситуацію в класах, проводить заняття, радить класному керівнику і батькам працювати в цьому напрямку: десь потрібно присаджувати того булера чи працювати з потерпілим, аби він не опускав руки.

А якщо ситуація вже сталася, то є передбачені законодавством дії керівника закладу освіти. Він повідомляє поліцію, батьків, створює комісію, яка розслідує випадок.Тобто дитина, яка відчуває себе скривдженою, може напряму звертатися до соціально-психологічної служби?

Звичайно, навіть до керівника закладу, тому що саме керівник несе відповідальність за випадки булінгу в закладі освіти. Якщо класний керівник не реагує, є соціальний педагог, є психолог – це ті люди, на яких завжди можна покластися.

А як щодо цькування вчителів? На жаль, часто педагог – не авторитет для учнів і батьків. Як у таких випадках діяти вчителю, як йому захиститися?

Учителі – це найбільш незахищена категорія учасників освітнього процесу взагалі. Чомусь так склалося, що ті ж самі учасники освітнього процесу – батьки – сприймають вчителя як людину, яка зобов’язана щось зробити, але не має ніяких прав, як негідника, що ставить не ті оцінки чи підвищує голос на їхню дитину.

Зйомки, звукозаписування на уроках. У соцмережах показують навіть випадки фізичного насильства зі сторони учнів щодо вчителів. Учитель як кожен громадянин має право звернутися в правоохоронні органи, він може звернутися до керівника. Своєю чергою, керівник повідомляє поліцію, створює комісію, яка буде розслідувати випадок. І тоді, якщо дитині немає 16 років, у рамках адміністративного законодавства до відповідальності притягують її батьків, а якщо дитині є 16, то до відповідальності притягують самого учня.

Дійсно, це одна з найбільших на сьогодні проблем. Учителі беззахисні. Часто вони не хочуть виносити цей бруд зі своєї шкільної сім’ї, а діти цим користуються.

Чи дирекція школи може запровадити заборону на використання учнями телефонів, інших ґаджетів?

Це приватна власність, тому вчитель не має права залізти в рюкзак. Цивільний кодекс України говорить про те, що ти не маєш права втручатися в будь-яке приватне життя, включаючи власність, відповідного учасника освітнього процесу – учня. Але кожен заклад освіти, який себе поважає, на педрадах, конференціях, загальних зборах має прийняти рішення щодо правил користування телефонами на заняттях і в позаурочний час. На цій конференції обов’язковими учасниками мають бути батьки, всі речі узгоджуються з ними. Наприклад, у школі №27 ми зробили спеціальні контейнери, учні здавали свої телефони, які під час уроку лежали у відповідному місці в цих контейнерах. Якщо була нагальна необхідність зв’язатися з батьками, учні повідомляли про це, брали телефон, виходили і дзвонили.

Знову ж таки телефон – це півпроблеми. Інша проблема – куріння електронних сигарет. Були випадки, коли й під час уроків діти таким займалися, знімкували, виставляли фото в мережі. Це неповага і до вчителя, і до керівника закладу освіти, і до однокласників, які вдихають ці канцерогенні гази. Але якщо це лежить у рюкзаку, то спробуй забрати. Це проблема, над якою потрібно працювати, шукати шляхи її вирішення.

Неодноразово у школі №27 я забирав у дітей електронні сигарети, викликав батьків, а вони натомість переконували, що це не їхнє. І доведи. А на процес виховання батьками дітей удома ми не можемо вплинути. Досі, напевно, три електронні сигарети лежать у сейфі. Нехай наступний директор розпоряджається цим майном.

У нас багато вчителів пенсійного віку. Часто лунають закиди, що пенсіонерам не місце в школах, що потрібно дати дорогу молодим педагогам. Своєю чергою, молодь не завжди бажає працювати з дітьми. Як ситуація виглядає зсередини? Чи це можна назвати проблемою?

Не можна говорити, що пенсіонерам не місце в школі. В нас є предмети, як-от, наприклад, фізика, математика, інформатика, де спостерігається брак педагогів. А вчителів початкових класів, англійської, історії наддостатньо. Є велика кількість резюме в заклади освіти від охочих працювати на цих посадах. Право вирішувати питання щодо прийому та звільнення з роботи належить керівнику закладу освіти. Якщо він бачить, що пенсіонер не справляється, має визначитися з ним в індивідуальному порядку, домовитися, скільки той ще буде працювати. Є й незамінні педагоги. Є такі, хто, попри вік, дасть фору будь-кому. Не можна казати: молодь, працюй; пенсіонери, ідіть на відпочинок.Працю педагогів потрібно шанувати

Як вважаєте, чи відповідає рівень навантаження вчителя розміру його заробітної плати? Робота вчителя – це ж не тільки уроки, а й перевірка зошитів, підготовка завдань, напрацювання планів занять, проходження курсів.

Звичайно, педагога треба цінувати. Його робота дуже важка.

Говорять, що 18 годин – це не 40. Але тільки з учнями вчитель працює 18 годин на такому рівні… Окрім того, вчитель удома працює як мінімум ще 18 годин. Він постійно головою в роботі: зошити, підготовка планів та інше. В домашніх умовах він часто не приділяє достатньо уваги сім’ї. Звичайно, він не поцінований і хотілося б, щоб заробітна плата була вищою.

Заробітна плата вчителя – це державна субвенція. Громада має можливість здійснювати доплату за престижність педагогічної професії за кошти місцевого бюджету. Наша громада це робить.

У Законах «Про загальну середню освіту», «Про освіту» зазначено, що мінімальна заробітна плата педагога має становити три прожиткових мінімуми, тобто близько 9000 гривень. 2022 року ця норма має вступити в законну силу. Побачимо, що буде.Наразі педагог, який приходить зі студентської лави, маючи величезне навантаження (18 годин, перевірку зошитів, складання планів тощо), отримує близько 6000 гривень чистими. А педагог з досвідом, категорією, званнями – орієнтовно вдвічі більше. У сучасному світі це – малі гроші. До того ж, учитель працює наднапружено. Є нарікання, що в педагога – 56 днів відпустки. Але якщо йдеться про директора, то в нього тієї відпустки взагалі немає. Якщо ідеться про педагога, який хоче, щоб діти не забували його предмет, і готується з учнями до тих самих олімпіад, турнірів протягом літа, то він також не має 56 днів відпустки.

Зіновія Лещенко, коли обійняла посаду директора управління освіти, сказала, що одним із її завдань буде розформувати черги до дитсадків. Яка ситуація із чергами зараз?

Кількість закладів не збільшилася, правда, зросла кількість груп. Черги є, але забезпечення всіх охочих також є. Всі проходять відповідно до проектної потужності закладів. Але чомусь в одному закладі – перенабір, а інший не добирає дітей. Думаю, треба працювати в цьому напрямку, можливо, наші колеги не достатньо працюють над іміджем своїх закладів.

Також у планах – відкриття додаткових груп.Які пріоритети, плани в департаменту освіти?

Планів дуже багато. Усе, про що говорив, утілити в життя. Як юрист я хочу, щоб усе відбувалося відповідно до чинного законодавства. Кожного керівника я контролюватиму в цьому напрямку, спрямовуватиму його, допомагатиму, координуватиму роботу. Він цього потребує.

Заклади освіти отримали академічну автономію, водночас вони отримали й відповідальність. Є освітня програма, яка затверджується рішенням педради і підписується директором закладу освіти, тобто він бере на себе всю відповідальність. Його потрібно підтримати порадою, підстрахувати. Заклади освіти отримали й кадрову автономію. Директор тепер може брати на роботу будь-кого – від двірника до заступника. Але як це зробити, як видати наказ? Він цього не робив раніше, тому потребує допомоги. Так само і в фінансовому плані, і в інших. Завдання департаменту – спрямувати, скоригувати, щоб не було нарікань контролюючих органів. І якщо директор не боїться цих контролюючих органів, він працює в задоволення і заклад процвітає.

У цьому напрямку й працюватиме департамент освіти – не перевіряти, не контролювати, а координувати, допомагати, інформувати й за потреби коригувати.

Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---