Син – переселенець із Севастополя, невістка – з Донецька, онук – із Києва: лучанка повернулася до рідного міста після окупації Криму
![](/resize/450x245/r/files/news/2022/07-01/342002/photo_2022-07-01 13.08.00.jpeg)
«В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. І дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями», – розповідає волинянка Інна Кондіус.
Вона народилася в Луцьку. Після школи поїхала на навчання в Севастополь. Там вийшла заміж і створила сім’ю. Після окупації Криму повернулася до рідного міста. Нині Інна Кондіус очолює факультет комп’ютерних та інформаційних технологій Луцького національного технічного університету, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«У 2014 році до нас прийшла війна. До нас, у Севастопольський інститут банківської справи, прийшли окупанти, які запропонували виїхати на материкову Україну у зв’язку з лояльністю до України. Постав вибір: куди переїхати? На той час першою з’явилася нагода виїхати в Університет банківської справи у Львові. Рік проживши там, ми переїхали до Луцького національного технічного університету, на кафедру фінансів, банківської справи та страхування.
Рідні люди допомогли нам із роботою, житлом. Ми мали і житло, і роботу, і великі перспективи. Ми жили в Луцьку. Але мій син, закінчивши Київський політехнічний університет, свою родину створив у Києві. Там народився мій онук. Проживши тільки один місяць, та сама орда, що колись у 2014 році прийшла у Севастополь, прийшла в столицю нашої держави, в Київ.
Дружина мого сина народилася в Донецьку. На другий день війни вони з місячним малюком приїхали до нас у Луцьк. Їхня родина: батько – біженець із Севастополя, мама – із Донецька, а моє маленьке внученя вже стало біженцем із Києва», – зазначає Інна Кондіус.Читати ще: «Я півтора місяця не бачила хліба». Учителька з Маріуполя пройшла фільтраційний табір, аби втекти до Луцька
Сім’я її сина дуже чекає на момент, коли зможе повернутися в Київ. Жінка мріє, аби її внук зростав під мирним небом у незалежній Україні.
«Змінилося моє оточення. Ті люди, які були поруч 30 років у Севастополі, які знали, що я родом із заходу України, які, як мені здавалося, поважали та цінували мене… В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. Дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями.
Мої родичі, мої колеги, мої одногрупники, мої однокласники прийняли мене в Луцьку. Коріння притягує і дає вижити і мені, і моєму сину, і моєму внуку», – зазначає Інна Кондіус.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Вона народилася в Луцьку. Після школи поїхала на навчання в Севастополь. Там вийшла заміж і створила сім’ю. Після окупації Криму повернулася до рідного міста. Нині Інна Кондіус очолює факультет комп’ютерних та інформаційних технологій Луцького національного технічного університету, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«У 2014 році до нас прийшла війна. До нас, у Севастопольський інститут банківської справи, прийшли окупанти, які запропонували виїхати на материкову Україну у зв’язку з лояльністю до України. Постав вибір: куди переїхати? На той час першою з’явилася нагода виїхати в Університет банківської справи у Львові. Рік проживши там, ми переїхали до Луцького національного технічного університету, на кафедру фінансів, банківської справи та страхування.
Рідні люди допомогли нам із роботою, житлом. Ми мали і житло, і роботу, і великі перспективи. Ми жили в Луцьку. Але мій син, закінчивши Київський політехнічний університет, свою родину створив у Києві. Там народився мій онук. Проживши тільки один місяць, та сама орда, що колись у 2014 році прийшла у Севастополь, прийшла в столицю нашої держави, в Київ.
Дружина мого сина народилася в Донецьку. На другий день війни вони з місячним малюком приїхали до нас у Луцьк. Їхня родина: батько – біженець із Севастополя, мама – із Донецька, а моє маленьке внученя вже стало біженцем із Києва», – зазначає Інна Кондіус.Читати ще: «Я півтора місяця не бачила хліба». Учителька з Маріуполя пройшла фільтраційний табір, аби втекти до Луцька
Сім’я її сина дуже чекає на момент, коли зможе повернутися в Київ. Жінка мріє, аби її внук зростав під мирним небом у незалежній Україні.
«Змінилося моє оточення. Ті люди, які були поруч 30 років у Севастополі, які знали, що я родом із заходу України, які, як мені здавалося, поважали та цінували мене… В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. Дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями.
Мої родичі, мої колеги, мої одногрупники, мої однокласники прийняли мене в Луцьку. Коріння притягує і дає вижити і мені, і моєму сину, і моєму внуку», – зазначає Інна Кондіус.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
![](/public/images/coment_smile.png)
Коментарів: 1
У Ковелі влаштували дозвілля для дружин загиблих військових
Сьогодні 16:46
Сьогодні 16:46
У Боголюбах оновили дитячий майданчик
Сьогодні 16:14
Сьогодні 16:14
Мобілізація в Україні: що зміниться з 17 липня і які санкції передбачені для «ухилянтів»
Сьогодні 15:57
Сьогодні 15:57
Українська розвідка разом із кіберволонтерами атакувала майже сотню російських веб-ресурсів
Сьогодні 15:40
Сьогодні 15:40
Волинянина, який кинув гранату в двох людей, взяли під варту
Сьогодні 15:23
Сьогодні 15:23
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.