Страсна п’ятниця в чорно-білих тонах: у Луцьку – вернісаж про «(без)надію». Фото

Мистецький проєкт «(без)надія», який вміщує чорно-білі полотна та рисунки, відкрили у Страсну п’ятницю, 14 квітня, у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

Це виставка молодих художників Анжеліки Паливоди та Владислава Рябоштана, які на початку повномасштабного вторгнення були вимушені тікати зі столиці. У своїх творах вони переосмислюють, здавалося би, буденні речі, які через війну змінили сенси.

Керівна партнерка установи Леся Корсак розповіла, що вернісаж запланували влаштувати напередодні Великодня, аби відвідувачі, які завітають у музей на свято Воскресіння Господнього, змогли побачити роботи цього талановитого дуету та замислитися про свободу чи надію.«Це молоді українські митці. Вони отримали прекрасну освіту в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Анжеліка та Владислав – магістри з монументального живопису, які працюють у багатьох царинах мистецтва…

У цьому проєкті їх об’єднують обмеження в кольорі, обмеження рамками слова чи підземелля, злам у змісті слів… Виставка ставить дуже багато запитань, і кожен має відшукати для себе відповідь, як із тієї безнадії знайти вихід і надію», – зазначила Леся Корсак.Читати ще: «Думи» про сенси людського буття та дерев’яний танк: у Луцьку відкрилася унікальна виставка артоб’єктів. Фоторепортаж

На представлених роботах ми бачимо глибокі роздуми та висновки, зауважила керівниця науково-дослідного відділу Музею сучасного українського мистецтва Зоя Навроцька.

«Твори цього чудового дуету глибокі та співзвучні, надзвичайно виважені стилістично та напрочуд актуальні», – сказала вона.Як пригадала Анжеліка Паливода, яка доєдналася до заходу онлайн із Відня, перші роботи з її серії «Прості слова» створені в березні 2022 року, коли вона була змушена виїхати з рідного Києва в австрійське місто Грац. Емоційно це був найважчий період її життя, тому художниця почала документувати свої думки та переживання.

«Цю серію робіт я створюю як швидку реакцію на події, веду її як військовий щоденник, у який записую власний погляд на події та найважливіші слова. З початком війни багато чого різко змінило своє значення, зайве зникло, залишилося тільки найголовніше. Ці найважливіші для мене поняття вписуються в найпростіші слова: дім, сім’я, життя, ранок… Це настільки природні для людини речі, але зараз це все зникає на очах, ворог руйнує долі сотень тисяч українців», – наголосила авторка.Вона додала, що важлива місія художника – сфокусувати час, події, які впливають на нас, у своїх роботах.

«Потрібно продовжувати говорити про важливе простими словами», – акцентувала Анжеліка Паливода.На своїх полотнах, представлених у Луцьку, Владислав Рябоштан зобразив метрополітен, який із перших днів повномасштабної війни почали використовувати як укриття під час повітряної тривоги. Люди брали документи, їжу, ковдри та перечікували тривогу, часто ночували на станціях.

Перші дні відкритого вторгнення художник провів у Києві. Безпечний сховок, як і багато мешканців столиці, він знайшов у метро. Згодом евакуювався до Луцька, де прожив кілька місяців. Його роботи на полотнах залишилися в столичній майстерні.«Я народився та виріс у Дніпрі. Тема метро, урбаністики, залізниці, промислових локацій була близька мені ще з дитинства, тому що я бачив такі пейзажі змалечку. Тему метро я почав розвивати ще до повномасштабної війни, але з її початком вона для мене кардинально змінилася. Я перестав мислити про метро як про суто екстетично цікаву локацію. Тепер вона має пряме відношення до безпеки», – поділився Владислав Рябоштан.Серію невеликих зображень, виконаних графітним олівцем на папері, він розпочав після повномасштабного вторгнення.«Роботи саме такого розміру, адже треба було все вмістити в рюкзак. Я не знав, чи мені знову не доведеться евакуйовуватися і що буде далі взагалі», – прокоментував художник.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---