Стоять два прапори і хрест: історія братської могили у волинському лісі

У жовтні ми вшановуємо пам'ять волинян, які боролися за незалежність у складі Української повстанської армії. На Волині складно знайти населений пункт, де не знають про своїх героїв-односельців, що зважилися стати за рідну землю відразу проти двох армій і тоталітарних систем. Про їхню звитягу нині нагадують музейні раритети, меморіали, місця боїв і вічного спочинку.

Частина інформації про діяльність УПА в радянські часи була засекречена, частина – перекручена. Свідки були або страчені каральними загонами НКВС, або заслані в Сибір. Сьогодні воїнів УПА почали прославляти, а дух їхньої незламності ототожнюють із героїзмом сучасних захисників, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».

Про один із вирішальних і останніх боїв повстанців на Поліссі, біля села Берестяне Луцького району, має знати кожен українець.

«Тут було п’ять загонів НКВС. Тут зародився повстанський рух. Тут було найбільше подій. Тут найбільше хлопців розстріляно і поховано», – розповідає краєзнавець Микола Подзюбанчук.

Старожили кажуть, що тут увесь ліс заповнений рештками тіл повстанців. Усі могили та хрести, які ставили на захороненнях після бою, радянські карателі знищували, щоб не було і згадки.

Читати ще: Знайшли глибоко в землі: у Луцьку представили агітаційні трафарети воїнів УПА. Фото

«Тут лежать 40 хлопців. Дід Антон мені розказував. Він останній повстанець. Йому було 16 років. Він їх стягував на другий день після бою і прикопував тут. І коли в 1991 році стала незалежність, не могли знайти, а він карабіна ледь встромив у землю і знайшов, де всі поховані», – говорить Микола Подзюбанчук.

Чоловік, про якого розповідає краєзнавець, єдиний залишився живий після бою. Він був підлітком відправлений на заслання на 25 років. Як шукав місце братської могили, коли повернувся в часи вже незалежної України, бачило багато місцевих.

«Він не впізнав сам, адже стільки років минуло. Він ходив-ходив і почав розповідати: тут були окопи, тут ми лежали, тут ми стріляли, тут поранили одного… Впав, заплакав і сказав: ми про вас, братики, не забули, ми склали пісню, яку співає вся Україна», – пригадує Микола Подзюбанчук.Є версія, що цю пісню написали три дівчини, кохані яких полягли в бою. Декого, кого вбили енкаведисти, все ж змогли перепоховати на місцевому кладовищі в селі Берестяне. А на місці найбільшого захоронення в лісі поставили пам’ятний хрест. Сьогодні сюди навідуються, але, на жаль, не часто. Здебільшого приводять школярів. Поряд із хрестом в будь-яку пору року стоять два прапори.

«Щороку на свято Покрови Пресвятої Богородиці сюди приходить священник, відслужує молебень. Школярі сюди теж приходять», – говорить староста села Бересняне Олена Назарчук.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---