«РПЦ рве наш народ зсередини». Волинський священник про перехрещування, релігійні конфлікти і картинку для ворога

Із якими труднощами стикаються священники в громадах, які вирішили покинути московський патріархат, чи існує діалог між духівниками обох конфесій, як спекулюють на темі канонічності та які маніпуляції застосовують прихильники УПЦ МП?

Про це настоятель храму Великомученика Георгія Побідоносця в селі Кульчин Луцького району Роман Вонсіцький розповів в ефірі «12 Каналу».

П’ять років тому священник перейшов у парафію в Кульчині, яка приєдналася до Православної церкви України. Як пригадав, спершу він намагався налагодити діалог зі священнослужителем московського патріархату, переконував його перейти разом із громадою до ПЦУ, однак той відмовився.

Про те, чому священники УПЦ МП не переходять до ПЦУ

«Отець Олександр (Шмигаль, – ВН) був сім років настоятелем у Кульчині. Храм будувався ще до цього. Я хочу вірити, що він зріднився з громадою, але є якісь важелі і впливи московського патріархату, які не дають йому цього зробити (перейти з парафіянами до ПЦУ, – ВН).

Я не розумію, навіщо вони інколи говорять відверту неправду про канонічність чи неканонічність. Це маніпуляція і перекидання фактів. Чому не йдуть від московського патріархату, бачачи протягом двох років повномасштабного вторгнення, як це дорого обходиться українському народу. Це болить. І я цього не розумію. Я не бачу, які могли би бути важелі впливу, щоб залишити священника в московському патріархаті. Багато є пліток про те, що їх винагороджують фінансово або впливають якимись шантажами. Я цього не знаю. Я не буду нічого стверджувати. Але мотивація цих священників мене лякає. Чиї інтереси вони відстоюють?» – наголосив настоятель.

Він додав, що вважає себе вмотивованим священником, адже відстоює Православну церкву України та інтереси українського народу.

Також зауважив, що і серед священників УПЦ є багато таких, які викликають повагу.

«Можливо, вони бояться. Можливо, багато їхніх близьких залишаються в цій церкві і вони не хочуть так кардинально ламати своє життя, але це доведеться зробити, бо це необхідно для виживання українського народу. Діяльність РПЦ в Україні шкодить нашій державі, шкодить нашому народу. Вона рве наш народ зсередини. І всі ці релігійні конфлікти роздмухуються тільки для того, щоб розділити наш український народ. Український народ хоче мати власну церкву і бути незалежним, а УПЦ залежна від Москви. І що вони не говорили б, як не виправдовувалися б, є купа фактів, які дійсно показують цю залежність. Вони працюють на неї. І можна стверджувати, що керівництво УПЦ знає, що робить. Деякі священники на місцях, можливо, просто бояться змінювати свій життєвий устрій. Однак це не зміна віри, а тільки зміна юрисдикції», – зазначив отець Роман.

Про прихожан і захожан

«Не можна ділити людей на тих, хто часто ходить до церкви, і на тих, хто ходить не часто. Тут питання до священника: чому ці люди не ходять до храму? У багатьох випадках люди не хочуть ходити до храму, бо це храм московського патріархату. І коли постає питання про перехід, люди згуртовано сходяться, хочуть, щоб церква перейшла, бажають цього.

Говорити, що ми істинні віряни, бо часто ходимо до церкви, а ці – захожани, не можна. Як ви ділите православних християн? І ти, і ти хрещений, і ти, і ти причащаєшся та сповідаєшся. Так, хтось частіше. Але це особисте питання кожного парафіянина церкви», – впевнений Роман Вонсіцький.

Читати ще: «Єдність православних принесе перемогу над ворогом», – священник із Луцька, який разом із вірянами перейшов до ПЦУ

За його словами, людям потрібно наголошувати, що при переході з УПЦ до Православної церкви України не йдеться про зміну віри. Для прихожанина змінюється лише мова богослужіння.

«Це зміна юрисдикції, підпорядкування, щоб держава-агресор не мала впливу на наше духовенство, на наших людей через церкву, – пояснив священник. – Ми світом визнана церква. Так, нас не визнає РПЦ, але це церква-агресор. Це церква, яка співпрацює з владою. Ось де політична церква. Ось де церква, яка благословляє вбивства людей на території іншої держави».

Про перехрещення дітей

Отець Роман пригадав: раніше з ним, тоді ще як зі священником Київського патріархату, представники духівництва МП могли не вітатися, а коли він на Майдані читав молитву, то навіть жодного разу не перехрестилися.

«Вони беруть тяжкий гріх, коли перехрещують дітей, маніпулюючи фактами, переконуючи людей це зробити. І цей гріх потім лягає на дитину, на священника і на рідню. Найбільше – на священника, який брехнею переконав їх це зробити.

Знаю одну сім’ю, де дуже важко захворіла дитина. Вони були прихожанами московського патріархату, але дружина ходила в храм Київського патріархату. Дитина була хрещена в Київському патріархаті. І священник МП батькові, рідня якого ходила до московського патріархату, говорить: «Твоя дитина захворіла, бо вона хрещена в Київському патріархаті». Він зіграв на болючій темі і переконав дружину цього чоловіка перехрестити дитину. Це підло…

За правилами Святих Отців і Святих Апостолів, похрестити православного християнина в крайній потребі може православний християн, прочитавши над ним форму. Вони навіть нас не вважали за православних християн», – розповів Роман Вонсіцький.

Він вважає, що всі маніпуляції про канонічність чи неканонічність зі сторони священників УПЦ покликані «розділити і задурити прихожан московського патріархату», адже Христос у нас один і віра в нас одна.Читати ще: Просять гроші в людей: біля Луцька будують московську церкву

Про богослужіння українською мовою

Маніпуляції про мову – одна з улюблених тем московських священників, звернув увагу отець Роман.

«Скажіть, будь ласка: Господь української не розуміє? Тільки старослов’янську? Це абсурд. Неканонічна мова. То давайте на івриті чи давньо арамейській молитися. Вони підмінюють поняття, навіть старослов’янську зіпсували так, що тепер це стала російська мова. Якщо взяти їхнього требника, то там і натяку немає на старослов’янську», – сказав настоятель храму Великомученика Георгія Побідоносця в Кульчині.

Він нагадав, що протягом усієї історії в українців намагалися забрати рідну мову, русифікувати їх, бо «якщо ти забереш у людини мову, то забереш у неї серце».

«Ми молимося українською мовою. Ми молимося тією мовою, якою думаємо, якою ми розмовляємо з Богом у себе в голові, – підкреслив священник. – Старослов’янська мова Київського ізводу – це наша історія. Це мають зберігати в монастирях. Там є час, можливість, щоб вивчати, пізнавати цю мову. Але в храмах, куди людина ходить щонеділі, має служитися українською мовою».

Про молитву за Україну

На думку Романа Вонсіцького, молитви за Україну, за її захисників, підняття біля церков прапорів – це те, чого потребує населення країни, а «церква як добра мати підтримує людей».

«Ми підтримуємо дух людей і возносимо молитву за Україну, за ту державу, яку Господь нам дав. І зараз ми її хочемо зберегти, – наголосив він. – Хіба в російській церкві немає гербів? А от українцям не можна гербів, не можна молитви «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни». Подивіться на їхній нещодавно збудований храм збройних сил. Там усе розписано Сталіном, Леніним, військами… Де там православ’я? Де там Господь? Це храм царизму, більшовизму, ідеології «русского міру». А українська церква підтримує людей. Тому зараз у наших церквах можна почути Гімн України, зараз у наших церквах можна побачити прапори України та герби. Це показник, що ми молимося за ту державу, яку Господь нам дав. За нашу рідну державу, яку хочемо зберегти. Це повинно бути. Без цього ми не зможемо вижити. Це потрібно для виживання українського народу».

Читати ще: Прихильники УПЦ МП зводять опорні пункти «русского міра» в селах, – волинський священник

Отець Роман розповів, що в парафії служить молебні за перемогу над ворогом, за військових, за безвісти зниклих, за поранених, за полонених, за Батьківщину.

Про відмову московських священників відспівувати Героїв

Відмова відспівувати та хоронити полеглого воїна насамперед ранить його близьких і б’є по авторитеті всього християнства, зауважив духівник.

«Їхня пропаганда говорить, що військові, які зараз воюють, є вбивцями, вони вбивають і тяжко грішать, вони недостойні того, щоб їх навіть відспівували. Деякі священники так дійсно думають. Тому цей приклад ще раз показує, що нам потрібно боротися з впливом РПЦ в Україні», – зазначив Роман Вонсіцький.

Московські священники навіть навмисне провокують релігійні конфлікти, наприклад, між односельчанами, щоб створити гарну медійну картинку для російських телеканалів про «гоніння церкви в Україні».

Про те, на кому лежить відповідальність за вихід із МП

Найідеальніший варіант – коли парафія переходить із московського патріархату до Православної церкви України разом зі священником, вважає отець Роман.

«Тоді немає жодної картинки для російських ЗМІ про «захоплення храмів». Це говорить про те, що священник – разом зі своїм народом, зі своєю паствою, яку він веде. Це показує єдність громади. Але якщо священник не підтримує людей, а люди бачать помилки священника, що він веде їх до «русского міра», то тоді вони можуть зборами перейти в Православну церкву України», – сказав він.

Як додав, основним джерелом влади в державі та в церкві зокрема є народ. Часто більша відповідальність за вихід із МП лежить на священнику, особливо у випадку якщо він маніпулює думкою своїх прихожан, мовляв, у ПЦУ – розкольники.

«Він свою паству до спасіння вже не веде. Він брехнею хоче її надалі залишити в лоні РПЦ. Не УПЦ МП, а РПЦ в Україні. Треба називати чорне чорним, а біле – білим», – зауважив Роман Вонсіцький.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---