Працював у кузні, а нині у війську: як у Волинській бригаді тероборони служить Художник

Олександр до 24 лютого працював художником у кузні. Проте вже з початку березня він служить у Волинській 100-й бригаді територіальної оборони. Зізнається: часу на малювання тепер мало, та якщо є вільна хвилинка, це заняття дозволяє трохи відволіктися.

Військовослужбовець 100-ї бригади тероборони Олександр має позивний Художник. Його чоловікові дали за професію – все життя пропрацював у кузні художником. Має й відповідну освіту.

«Вчився в другому училищі на живописця, потім заочно закінчив у ЛНТУ кафедру дизайну і все життя працював у кузні художником. Зараз, як є вільна хвилинка, то сиджу малюю, але не так багато часу на це маю. Ото тільки малюю, так і заспокоююсь», – розповідає він.Читати ще: Два метри зросту, 135 кг ваги та дівчачий батальйон удома: у волинській теробороні служить богатир Манюня

Художник показує свої малюнки в записнику. У воєнні будні не надто розженешся з фарбами чи полотнами. Але часто для творчості достатньо папірця і ручки.

«Я не малюю картини, оце з інтернету змальовував. Колеги малював портрет, інший колега попросив за фотографією намалювати його з дружиною, то свою дружину за фото. Тут – зразки шевронів на нашу роту. Це так, замальовки робив. У нас авторота, тому колеса, а ще – крила. Але це треба погоджувати, хлопці попросили придумати, я й міркував», – показує свої замальовки.Читати ще: «Наша робота – виявляти і знешкоджувати ДРГ. На Волині все контрольовано», – бійці роти 100-ї бригади тероборони

24 лютого і перший приліт по аеродрому він добре пам’ятає.

«Я живу відносно недалеко від аеродрому, коли вгатили по ньому, то вікна трусилися. Одразу в мене був просто шок, я не розумів, що це. Всі повибігали, дивляться, а через поле був добрий огляд. Шок, нерозуміння, що буде далі. Я виріс у 40-му мікрорайоні, в тих крайніх будинках, зараз там живе сестра з племінником. Тоді у них вікна трусилися, а коли був другий приліт, то аж двері вибило», – розповідає Художник.Тоді він відправив дружину з дітьми до Польщі, а сам пішов до військкомату, хоч раніше й не служив у війську.

«Жінку в Польщу відправив до родичів, а десь за тиждень після 24-го пішов у комісаріат. Дат точних вже й не пам’ятаю, тоді в усіх була голова забита різним. Мотивувався тим, чим і всі. Я не те, що йшов у тероборону, я пішов у військкомат, хотіли скерувати спершу в одну частину, але не було місць, потім у другу, там теж не було місць. Потім мені сказали сидіти вдома і чекати дзвінка. Я ще встиг сестрі двері поставити замість тих, які вибило вибуховою хвилею, і десь через тиждень-півтора подзвонили мені й відправили в тероборону. Колектив у нас хороший, всі знають, чому вони тут», – провадить чоловік.Найбільше, зізнається, скучає за родиною. Наймолодшій донечці скоро виповниться перший рочок. Старшій доньці від першого шлюбу вже 20, а середульшій – 13.

«А хто ж за мирним життям не скучає? Хочеться повернутися до цього. Найтяжче – розлука з сім’єю, що вони далеко. Відпускають додому на якийсь день, але що там робити? Скрізь порожньо, все гнітить», – зізнається він.Сьогодні, кажуть у Волинській бригаді територіальної оборони, особовий склад повністю контролює ситуацію у зоні своєї відповідальності вздовж білоруського кордону та до опору готовий.

Читати ще: «За нами тільки ви, а перед нами – білоруси. І не лише вони», – бійці волинської бригади тероборони

Юлія МАЛЄЄВА

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---