«Мій дід воював в УПА». Важкопоранений на фронті лучанин мріє знову ходити
«У мене дід в УПА воював. Він дуже радів, як стала Україна вільною. Він казав, що кацапи так просто нас не відпустять, ніколи в житті. От і я думав, що колись вони все-таки нападуть. Нападуть, тому що не можуть допустити, аби ми жили вільно. Вони з нами воюють 300 років», – говорить військовий Олександр Мельник.
Щодня на передовій наші захисники виборюють перемогу та доводять, що українці незламні, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
24 лютого 2022 року ворог показав свої справжні наміри. Після ракетної атаки на Луцьк Олександр Мельник пішов до військкомату.
«Любиш щось конкретне, наприклад, Луцьк, маму, сина, дівчину. Ти їх захищаєш. Вважаю, що це правильно. Щось абстрактне захищати важко. Вирішив: поїду. Відправили нас на Донеччину, тому що там треба їх зупиняти, щоб вони не йшли далі, не вбивали, не ґвалтували і не грабували», – каже Олександр Мельник.
Читати ще: «Із машинами – біда. Вони на фронті одноразові». Лучанин їздить на передову і ремонтує воїнам автомобілі
26 травня чоловік пішов із побратимами на позицію. На жаль, проти ворожих мінометів вони були безсилі.
«Ми йшли міняти хлопців. Потрібно було йти пішки, бо машини не доїжджали. Йшли приблизно 3,5 кілометра. Видно, вони нас чекали. Зразу накрили мінометним вогнем. Хлопець, який перший проскочив, наклав нам турнікети. Хлопці довго витягували нас – до чотирьох годин. Вручну витягували, витягували і квадроциклом, і БМП, і швидкою допомогою. Дякуючи їм, ми залишилися живі», – пригадує військовий.
Після важкого поранення Олександр, щоб не травмувати маму, казав, що в госпіталі лікує застуду.
Момент, коли усвідомив, що втратив обидві ноги, став справжнім ударом.
«Перший час аж плакав. А потім думав, що потрібно жити далі. Життя ж не закінчилося. Буває, люди з гіршим живуть. Тому потрібно жити, шукати щось хороше та оптимістичне», – впевнений Олександр Мельник.Читати ще: «Війни вистачить на всіх. Аби нас вистачило», – націоналіст з Волині Богдан Бальбуза, який змінив чиновницьке крісло на форму ЗСУ. ІНТЕРВʼЮ
Нині чоловік проходить реабілітацію. Попри те, що він – у рідному місті, додому повернутися не може. Старі багатоповерхівки не розраховані на людей з інвалідністю.
«Старий радянський восьмиповерховий будинок, куди ні в ліфт, ні в під’їзд не заходить візок. Мені пропонували на деякий час додому піти, але не виходить ніяк. Потрібно щось думати, продавати, шукати. А це знову ж таки великі кошти. Поки в госпіталях, а потім на протезах буде легше додому потрапити», – зауважує військовий.
Він наголошує: ціна незалежності дійсно висока. Сподівається, що скоро війна все ж завершиться нашою перемогою, й захисники повернуться до своїх домівок. Головне – не втрачати віру в майбутнє.
«Головне – не впадати в депресію й не зловживати різним… Мрію до Нового року стати на ноги, назбирати кошти на сучасні протези», – ділиться Олександр.
Українцям, які лишаються у своїх домівках під відносно мирним небом, варто пам’ятати, що війна триває, і підтримувати наших захисників не лише словами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Щодня на передовій наші захисники виборюють перемогу та доводять, що українці незламні, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
24 лютого 2022 року ворог показав свої справжні наміри. Після ракетної атаки на Луцьк Олександр Мельник пішов до військкомату.
«Любиш щось конкретне, наприклад, Луцьк, маму, сина, дівчину. Ти їх захищаєш. Вважаю, що це правильно. Щось абстрактне захищати важко. Вирішив: поїду. Відправили нас на Донеччину, тому що там треба їх зупиняти, щоб вони не йшли далі, не вбивали, не ґвалтували і не грабували», – каже Олександр Мельник.
Читати ще: «Із машинами – біда. Вони на фронті одноразові». Лучанин їздить на передову і ремонтує воїнам автомобілі
26 травня чоловік пішов із побратимами на позицію. На жаль, проти ворожих мінометів вони були безсилі.
«Ми йшли міняти хлопців. Потрібно було йти пішки, бо машини не доїжджали. Йшли приблизно 3,5 кілометра. Видно, вони нас чекали. Зразу накрили мінометним вогнем. Хлопець, який перший проскочив, наклав нам турнікети. Хлопці довго витягували нас – до чотирьох годин. Вручну витягували, витягували і квадроциклом, і БМП, і швидкою допомогою. Дякуючи їм, ми залишилися живі», – пригадує військовий.
Після важкого поранення Олександр, щоб не травмувати маму, казав, що в госпіталі лікує застуду.
Момент, коли усвідомив, що втратив обидві ноги, став справжнім ударом.
«Перший час аж плакав. А потім думав, що потрібно жити далі. Життя ж не закінчилося. Буває, люди з гіршим живуть. Тому потрібно жити, шукати щось хороше та оптимістичне», – впевнений Олександр Мельник.Читати ще: «Війни вистачить на всіх. Аби нас вистачило», – націоналіст з Волині Богдан Бальбуза, який змінив чиновницьке крісло на форму ЗСУ. ІНТЕРВʼЮ
Нині чоловік проходить реабілітацію. Попри те, що він – у рідному місті, додому повернутися не може. Старі багатоповерхівки не розраховані на людей з інвалідністю.
«Старий радянський восьмиповерховий будинок, куди ні в ліфт, ні в під’їзд не заходить візок. Мені пропонували на деякий час додому піти, але не виходить ніяк. Потрібно щось думати, продавати, шукати. А це знову ж таки великі кошти. Поки в госпіталях, а потім на протезах буде легше додому потрапити», – зауважує військовий.
Він наголошує: ціна незалежності дійсно висока. Сподівається, що скоро війна все ж завершиться нашою перемогою, й захисники повернуться до своїх домівок. Головне – не втрачати віру в майбутнє.
«Головне – не впадати в депресію й не зловживати різним… Мрію до Нового року стати на ноги, назбирати кошти на сучасні протези», – ділиться Олександр.
Українцям, які лишаються у своїх домівках під відносно мирним небом, варто пам’ятати, що війна триває, і підтримувати наших захисників не лише словами.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 5
Олександр
Показати IP
27 Серпня 2023 21:44
Що - що? Мрієш назбирати на протези? Та ці істоти при державному кориті самі їх тобі повинні були уже у зубах принести. Вибачай, ти усвідомив за кого кінцівки до кінця життя втратив? Я, наприклад, особисто буду яро лише своє життя та здоров'я захищати, у крайньому разі, бо чесно біля мене немає нікого за кого можна життя віддати на цій території
Еппл до Олександр
Показати IP
28 Серпня 2023 07:15
Бачу вам накидали багато дизлайків, але я от повністю з вами згідний. У мене тут нічого немає, навіть робота і та була в Польщі. Так що тут захищати? Землі агрохолдингів чи заводи Ахметова?
Ірина
Показати IP
27 Серпня 2023 22:19
Допоможіть герою, хіба він не вартий, щоб побувати вдома!!
Це просто ппц
Показати IP
27 Серпня 2023 23:47
Згідий з першим коментом на всі 100%
Ми
Показати IP
28 Серпня 2023 01:10
А мій дід воював в Червоній арміі і дійшов до Берліна! Після війни поставили головою сільської ради і УПА його вбили і спалили хату, і остплося 3 дітей на вулиці, і ніхто не брав їх до себе до хати, бо боялися що і до них прийдуть з УПА і вбють! Ось така теж є правда, і заслуговує на життя!!!
На Волині прикордонники склали військову присягу
Сьогодні 18:28
Сьогодні 18:28
Услід за Путіним: США змінили ядерну стратегію
Сьогодні 17:33
Сьогодні 17:33
Волинян попереджають про опади та ожеледицю. Прогноз
Сьогодні 17:16
Сьогодні 17:16
Україна отримає $4,8 мільярда від Світового банку
Сьогодні 17:00
Сьогодні 17:00
На фронті загинув Герой з Жидичина Олександр Гавриш
Сьогодні 16:43
Сьогодні 16:43
.jpg)
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.