«Луцьк, вулиця Перейменована»: історія вулиці імені сучасного Героя Сергія Климчука

Вулиця Климчука Сергія розташована у мікрорайоні ЛПЗ. Виникла у 70-х роках: власне тоді, коли цей район розбудовували для працівників підшипникового заводу. До 2023 року мала назву Бенделіані.

Про історію назви вулиці та її перейменування в подкасті «Луцьк, вулиця Перейменована», який реалізовано за підтримки Українського культурного фонду, розповідає кандидатка історичних наук, співробітниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.

Вулиця імені радянського льотчика Чичико Бенделіані в Луцьку з'явилася у 70-х роках. Хоча сам воїн загинув у 1944 році й був похований у Ковальському районі в селі Битень. У 2008 році донька його перепоховала із Волині у Грузії, в Тбілісі. І, відповідно, сьогодні, коли йшлося про перейменування топонімів у Луцьку, було доцільно для громади міста увічнити ім'я нинішнього героя за незалежність України Сергія Климчука, який жив на цій вулиці і який загинув. І навіть лучани та волиняни створили петицію з проханням перейменувати цю вулицю. Дуже важливо їм було увічнити сьогодні тих, хто боровся за незалежність України в сучасних умовах.

Читати ще: «Луцьк, вулиця Перейменована»: з історії вулиці Єршова/Яремчука

Скільки часу та зусиль довелося витратити на перейменування вулиці – знає Вікторія Климчук-Длугач, донька полеглого захисника України, керівниця програми, письменниця:

«У березні 2023 року я ініціювала створення петиції і безпосередньо створила її на єдиному сайті місцевих петицій щодо перейменування вулиці імені радянського льотчика Чичико Бенделіані на вулицю імені мого батька Сергія Климчука. Петицію було зареєстровано не відразу, це забрало трошки часу, але зрештою це вдалося зробити. Там я пояснила змістовно, які кроки мають бути зроблені, чому саме на честь Сергія Климчука має бути названа вулиця і все решта.

Потім почався період збору підписів, він стандартний – триває 14 днів. По тому міська рада Луцька взяла цю петицію на розгляд. Загалом весь процес тривав від березня до жовтня. У кінці жовтня міська рада на засіданні проголосувала за перейменування вулиці.

Читати ще: Донька загиблого на сході лучанина Сергія Климчука – про шлях батька на війну, свої сни та останню телефонну розмову

Мені здається, що загалом важливо будь-яким доступним чином вшановувати пам'ять полеглих у війні Росії проти України героїв і героїнь. Це важливо для країни, для дітей, які зростають. Топоніми загалом дуже важливі, тому що вони закарбовуються в людей десь на підсвідомому рівні.

Так чи так, потім ти ставиш це питання: «А чому вулиця, на якій я живу, називається так або інакше?» В будь-якому випадку, це приходить з часом. Так само нам варто знати імена всіх полеглих героїв російсько-української війни, бо це спонукає до роздумів, спонукає до вивчення історії цих людей, історії боротьби українського народу проти росіян як агресорів.

Читати ще: Відхід від радянщини: скільки на Волині залишилося вулиць, які треба перейменувати

Це треба не сім'ям насправді, тому що ми і так пам'ятаємо. Я і так пам'ятаю, хто був мій батько, який загинув на війні. Це для інших: це важливо для дітей, які підростають, важливо, чи вони будуть жити на вулиці імені совєцького льотчика Бенделіані, чи вони будуть жити на вулиці Климчука.

Це справді важливо, тому що це закарбовується, це запам'ятовується. І, до речі, перейменувати вулицю – це один із найпростіших насправді способів ушанування пам'яті, бо це не забирає багато коштів з місцевого бюджету. Це направду ефективно в контексті популяризації постатей полеглих захисників та захисниць України. Це важливі історичні рішення в контексті процесів декомунізації та деколонізації».

Читати ще: «Луцьк, вулиця Перейменована»: історія вулиці Скоропадського

Тож тепер лучани, які чутимуть, що є вулиця Сергія Климчука, вкотре згадають одного із тих, хто віддав життя за Україну.

«Мій батько – Климчук Сергій Дмитрович – був волинянином, лучанином, був юристом-практиком, також викладав право в університеті, він був активним учасником і Революції Гідності, до того – Помаранчевої революції. І 2014 року він добровольцем пішов служити у батальйон «Айдар», який на той момент виконував бойові завдання на Луганщині.

І таким чином волиняка з заходу-заходу поїхав на крайній схід захищати Україну абсолютно добровільно. У тата було три вищі освіти, в нього було багато зайнятості та роботи у житті, але він пожертвував цим всім, жертвував всім часом з нами, з його сім'єю, заради того, щоб захищати Україну, відстоювати свої цінності, серед яких, безумовно, був патріотизм.

Тато загинув у серпні 2014 року в одній з бойових операцій. Він посмертно отримав орден «За мужність», орден за оборону Луганського аеропорту, а також посмертно звання почесного громадянина міста Луцька», – ділиться спогадами про батька Вікторія Климчук-Длугач.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---