Лучанин, який втратив на фронті обидві ноги, у пам'ять про друга здолав забіг на кріслі колісному
Ветеран з Луцька Андрій Соломін втратив на фронті обидві ноги та пережив клінічну смерть. Але через кілька місяців реабілітації взяв участь у «Забігу за двох» у пам’ять про загиблого друга та побратима, повідомили в Unbroken.
34-річний Андрій вперше опинився на війні ще у 2014-му. Тож коли почалось повномасштабне вторгнення, одразу вступив до лав 100-ї окремої бригади ТРО, де згодом став командиром стрілецької роти.
Служив разом з Миколою Мялковським – своїм близьким другом. 26-річний лучанин у лютому 2022-го без вагань і страху добровольцем пішов боронити Україну від російського окупанта. Загинув 4 грудня 2023-го, у 28 років, в селі Торське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, молодший сержант, інструктор й оператор БПЛА на позивний Мика 54-го батальйону 100-ї ОМБр отримав смертельні поранення внаслідок атаки російського дрона.
Читати ще: «Якщо я загину на цій війні, ти будеш мамою Героя. Колись зустрінемося на небесах…» Пам’яті Миколи Мялковського
У квітні 2024 року Андрій з побратимами мав бойове завдання – закріпитися на позиції. Але згодом він отримав інформацію, що ворог ймовірно оточив їх.
«Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв’язок», – згадує Андрій.
Ворожий дрон скинув боєприпас просто під ноги командира роти – той миттєво здетонував та пошкодив обидві ноги Андрія. Командир сам наклав собі турнікети, але не вірив, що виживе.
«Росіяни були дуже близько – на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити і сказав пошепки: «Мика, скоро побачимося!» – говорить ветеран.
В передсмертній агонії чоловіку здалось, що він почув голос загиблого друга, який сказав, що той має залишитися серед живих.
Поранений очікував на евакуацію 9 годин і втратив дуже багато крові. До тями він прийшов вже у Дніпрі, де лікарі розповіли, що Андрій дійсно був на волосині від смерті.
«Цілих 6 хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що «Мика» вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе», – каже Андрій.
Реабілітацію військовослужбовець проходив в Центрі Unbroken. Спершу погано тримав баланс, тож лікарям і пацієнту довелось докласти зусиль, або зміцнити м’язи та навчити Андрія пересуватися на кріслі колісному.
22 вересня у Києві Андрій Соломін взяв участь у «Забігу за двох». На кріслі колісному він здолав дистанцію в 1 км і за себе, і за друга «Мику». Більше того – фінішував першим.
«Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо – воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!» – сказав він.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
34-річний Андрій вперше опинився на війні ще у 2014-му. Тож коли почалось повномасштабне вторгнення, одразу вступив до лав 100-ї окремої бригади ТРО, де згодом став командиром стрілецької роти.
Служив разом з Миколою Мялковським – своїм близьким другом. 26-річний лучанин у лютому 2022-го без вагань і страху добровольцем пішов боронити Україну від російського окупанта. Загинув 4 грудня 2023-го, у 28 років, в селі Торське на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, молодший сержант, інструктор й оператор БПЛА на позивний Мика 54-го батальйону 100-ї ОМБр отримав смертельні поранення внаслідок атаки російського дрона.
Читати ще: «Якщо я загину на цій війні, ти будеш мамою Героя. Колись зустрінемося на небесах…» Пам’яті Миколи Мялковського
«Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв’язок», – згадує Андрій.
«Росіяни були дуже близько – на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити і сказав пошепки: «Мика, скоро побачимося!» – говорить ветеран.
В передсмертній агонії чоловіку здалось, що він почув голос загиблого друга, який сказав, що той має залишитися серед живих.
Поранений очікував на евакуацію 9 годин і втратив дуже багато крові. До тями він прийшов вже у Дніпрі, де лікарі розповіли, що Андрій дійсно був на волосині від смерті.
«Цілих 6 хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що «Мика» вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе», – каже Андрій.
22 вересня у Києві Андрій Соломін взяв участь у «Забігу за двох». На кріслі колісному він здолав дистанцію в 1 км і за себе, і за друга «Мику». Більше того – фінішував першим.
«Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо – воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!» – сказав він.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Куди піти в Луцьку: від четверга до четверга. Огляд
Сьогодні 16:52
Сьогодні 16:52
Співфінансування житла і зміни до бюджету: у Луцьку провели позачергову сесію міськради
Сьогодні 14:56
Сьогодні 14:56
У ДТП загинули молоді люди з Шацької громади
Сьогодні 12:32
Сьогодні 12:32
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.