Двічі переселенка: спортсменка з Донецька знайшла дім у Любешеві

Ольга Лук'янова рятувалася від війни двічі. Вона з Донецька. Ще у 2014-му пережила перші страхи обстрілів. Через вісім років усе повторилося. Доля занесла її у Любешів. Переїхала сюди з сім’єю та дівчинкою, батьки якої навідріз відмовилися покидати свій край.

Чому донеччанка обрала Волинь та чого навчає місцевих – у сюжеті «12 Каналу».

«Ми ще сподіваємося, що колись туди повернемося», – говорить переселенка. Вона має надію повернутися в рідний Донецьк. Нині Ольга – мешканка Любешева. Тут з головою поринула в спорт.

Уперше їй довелося покидати домівку на початку вторгнення росіян в Україну у 2014 році. Тоді з чоловіком переїхали до батьків у Дружківку, що за 100 кілометрів від Донецька. Але в рідне місто навідувалися. «Ми їздили додому десь раз на пів року, перевіряли. Востаннє, напевно, були там у 2018 році», – пригадує Ольга.

Коли почалася велика війна 24 лютого 2022-го, не одразу збагнули, що відбувається. «Ми почули, що були якісь вибухи. Але оскільки ми жили в такому регіоні, де інколи могли таке почути, то навіть не звернули уваги. Й лягли спати… Школа поки що не працює. Ну нехай не працює. Пішла на роботу», – розповідає переселенка.

Читати ще: «Краще було мовчати», – переселенка з Херсонщини про доноси односельців і продаж городини окупантам

До всього, міркує Ольга, звикаєш, навіть до війни. Стирається і страх перед вибухами. «Коли я тут дівчатам розповідаю, вони говорять: «Ти якась не така. Як може бути не страшно, коли щось вибухає або коли летять бомби, детонують міни?» Я відповідаю, що після 2014-го інтуїтивно ми були готові до цього», – зазначає Ольга Лук'янова.

Із сім'єю вже два роки мешкають у Любешеві на Волині. Останньою краплею, що спонукала до переїзду, стали постійні нічні вибухи. «Серед ночі були вибухи. І я вночі почала підхоплюватися, подумки брати дитину на руки й тікати. Чоловік каже: «Напевно, ти вже все». Він теж не хотів їхати, але це потрібно було зробити заради дитини», – наголошує Ольга.

Вона професійна спортсменка. У легкій атлетиці – з 11 років. Коли прийшлося обирати, куди тікати від війни, обрала Любешів. Саме в це містечко переїжджала її школа вищої спортивної майстерності. До того бувала тільки в Луцьку, бо час від часу приїздила сюди на спортивні збори. «Як на карті глянула, то подумала: Боже, це ж біля Білорусі. Ми їдемо з одного місця в інше, де так само може бути небезпечно», – ділиться спогадами атлетка.

Читати ще: Впізнала свій будинок на відео з TikTok кадирівців. Історія жінки, яка втекла до Луцька з Рубіжного

Рідні та батьки Ольги лишилися на Донеччині, у Дружківці, що за 15 кілометрів від лінії фронту. Вони заявили, що лишатимуться вдома до останнього, як і батьки учениці Ольги Дарини. Цю дівчинку з іншої сім’ї жінка забрала з собою на Волинь, ближче до спокійного життя. «Вони з моїм сином тепер, як брат і сестра», – каже Ольга.Зараз спортсменка передає свої знання місцевим – тренує і дорослих, і дітей. «Я запропонувала фітнес. Ми організували спочатку з дорослими, потім був дитячий фітнес, а далі я набрала групу з легкої атлетики», – зауважує Ольга.

Після багатьох переїздів вона планує ще один. «Для мене Любешів – гарне місце, гарна природа. Але мені хочеться більшого, хочеться у велике місто. Я звикла до міста і в майбутньому, якщо не вийде повернутися додому, хотілося би переїхати в Луцьк чи інше місто», – каже Ольга.

Найголовнішу мрію – повернутися в рідний Донецьк – поки відкладає на потім. «Є маленька надія повернутися в Донецьк. Я розумію, що таке може бути тільки уві сні, але все ж таки надіюся», – говорить Ольга.

Поки обживається в Любешеві. Планує відкрити свій спортивний клуб.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---