«Краще було мовчати», – переселенка з Херсонщини про доноси односельців і продаж городини окупантам

«Москва сльозам не вірить», – саме з такими словами окупанти зустрічали на своїх блокпостах знедолених українців, які хотіли виїхати на вільну територію, розповідає переселенка з Херсонщини Світлана.

Вона пригадує, як дісталася до Луцька та як доводилося продавати городину росіянам, ідеться в сюжеті 12 каналу.

«Я працюю в магазині. Вже о другій по обіді вони стояли під ним», – говорить переселенка.

Спершу місцеві боялися виходити з домівок і не розуміли, як поводитися.

«Зараз дуже тяжко, тому що є багато людей, які підтримують їх. Фактично зараз спілкування немає, тому що всі бояться. Можуть доносити одне на одного. По тебе можуть приїхати, а ти навіть не знатимеш, що, кому і коли сказав. Нам краще було мовчати», – зазначає Світлана.

Було враження, що по приїзду окупанти все знали про населений пункт і його жителів: відразу навідувалися в домівки «неугодних». Але родина сподівалася на швидке визволення, тому лишалася в селі.

«Нас тримало, бо там сім’я, батьки. Ми чекали, що буде мир, буде Україна. Спочатку ми їли те, що в нас було, запаси, а потім мусили купувати те, що є. Ціни були захмарні», – пригадує переселенка.Читати ще: Переселенка з Маріуполя створює під Луцьком унікальні вироби з епоксидної смоли

Як стало зовсім кепсько, довелося продавати власну городину. Магазин, де працювала Світлана, відразу закрили.

«Усе віддавали за безцінь, дуже дешево. Щоб виїхати, вивезти ту городину, нам потрібно було проїхати кілька блокпостів. Вони теж закупляли… Неприємно було їм продавати», – пригадує вона.

Коли настав час іти до школи, жінка з сином-одинадцятикласником поїхали на Волинь. Їхали чотири дні евакуаційним автобусом. На блокпостах окупанти були особливо жорстокими з тими, хто їхав на легкових автомобілях.

Читати ще: Ми раді, що прибули на Волинь, але душа – вдома, – переселенка з Донеччини

Рідне село Світлани досі під окупацією. В неї там залишилися хвора мама та чоловік. Останній доглядає за домівкою та господарством. Час від часу жінка спілкується з близькими. Вони розповідають, що з кожним днем ситуація тільки погіршується. Однак Світлана щиро вірить, що зовсім скоро у списку звільнених населених пунктів вона побачить і рідне село.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---