Мальви на стінах, відкрита реєстратура та восьминіжки для «поспішайок»: чим живе перинатальний центр у Луцьку

Волинський обласний перинатальний центр уже працює на повну потужність. Щодня кваліфікований медперсонал допомагає з’являтися на світ хлопчикам та дівчаткам. А майбутнім батькам, які звертаються по допомогу, тут дарують надію і впевненість у тому, що все буде гаразд. Бо, як зауважила завідувачка поліклінічного відділення перинатального центру Надія Щурук, у закладі кожній пацієнтці, яка до них звертається, прагнуть дати можливість стати мамою.

Неабияка заслуга в тому, що унікальний перинатальний центр запрацював, – Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Адже саме він надавав і надає суттєву фінансову підтримку для ефективної роботи закладу. Зокрема, як розповіла перший заступник голови правління Фонду Лариса Тарасюк, нещодавно було придбано 10 систем моніторингу частоти пульсу в новонароджених, загальна вартість яких склала понад пів мільйона гривень, а також закуплено оснащення для реєстратури – інформаційний кіоск та телевізор (63 тис. 602 грн), меблі (чотири стелажі для паперів, дві мобільні тумби, два робочі столи, три стелажі-стінки, три підвазонники) й підсвітку на загальну суму 82 тис. грн, два персональні комп’ютери (51 тис. 293 грн).

«Наша відкрита реєстратура – унікальна. Завдяки Фонду Ігоря Палиці маємо все для комфортної роботи. На майбутнє заплановано електронний документообіг. Запрацює інформаційний кіоск, буде програма, за допомогою якої пацієнт зможе на табло подивитися, наприклад, години прийому лікаря, записатися на прийом, – пояснює Надія Щурук. – У нас мультидисциплінарна поліклініка, адже працюють не лише акушери-гінекологи, а й кардіолог, терапевт, ендокринолог, судинний хірург. 80% пацієнтів, які до нас звертаються, мають складну екстрагенітальну патологію, тому потрібні консультації суміжних спеціалістів. Маємо потужне відділення лабораторної діагностики, маємо два сучасні апарати для ультразвукової діагностики».А для втілення проєкту «Барви надії», у рамках якого художники розписували стіни перинатального центру, Фонд виділив 299 тис. 880 грн.

«Варто сказати, що «Барви надії» – не перший творчий проект Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Він ніби виріс із попередніх наших мистецьких проектів, – розповідає Лариса Тарасюк. – Ще раніше ми надавали талановитим студентам гранти для втілення їхніх задумів. Однією з таких була студентка Луцького ВПУ будівництва та архітектури Ольга Філюк. Вона ініціювала проект із розмальовування стін Волинської обласної дитячої консультативної поліклініки, який разом із друзями успішно втілила, а потім вони розмалювали стіни дитячого відділення лікарні в Маневичах. А вже коли з’явився перинатальний центр, стало зрозуміло, що це дуже великий обсяг роботи. Потрібно було долучати більший колектив митців. Так ми знайшли Зразкову студію декоративно-прикладного, образотворчого мистецтва «Етюд» під керівництвом Віталія Шевченка, що в Рожищенському будинку дитячої творчості. Згодом до проекту долучилися художниці творчої студії «Чарівний пензлик» міста Луцька».

Саме завдяки роботі талановитих художників із творчої студії «Чарівний пензлик» на чолі з Аллою Жупанюк у стінах перинатального центру ніби втрачається ефект присутності в лікарні. Мальви, кульбабки, пташечки, метелики над квітами, лелеки з клуночками, кумедні звірятка… Роботи, виконані у теплих приємних кольорах, милують око й навіюють приємні думки.

«Ми дуже хотіли, щоб наші роботи створювали затишок, зігрівали, – каже Алла Жупанюк. – Зізнаюся, і колеги мене підтримають, що над цим проєктом нам працювалося напрочуд легко й комфортно. Велику увагу ми приділяли кольорам, адже чітко розуміли, для кого створюємо цю красу. Важливою була й символіка, яку закладали в малюнки. Наприклад, у кімнаті, де відбуваються заняття «Школи відповідального батьківства», головний образ – образ жінки як початку всього живого, на стінах реанімаційного відділення також ми зобразили жінку з довгими косами – символом надії на все добре, до того ж, тут малювали в зелених тонах, бо відомо, що зелений колір не лише заспокоює, це ще й колір надії. Також ми використовували солярні знаки трипільської доби, адже саме в цій культурі дуже шанували жінку. Ну і, звісно, у кожну роботу вкладали часточку своєї душі».«Направду, робота тут подарувала неабияке задоволення, – погоджується ще одна художниця «Чарівного пензлика» Юлія Рудчик. – Я й сама мама, тож добре знаю, як важливо жінці в особливий період її життя почуватися затишно та комфортно. Тому в кожен мазок ми старалися вкласти максимум доброї енергетики. Сподіваємося, це відчутно».

«Суть нашого закладу така, що ми позитивно налаштовані до пацієнтів, створюємо такі умови, щоби їм тут було комфортно. Задумка була така, аби малюнки символізували родючість, плодючість, щоб вони повною мірою відтворювали атмосферу «Будинку щастя», як у народі вже називають наш перинатальний центр, – розповіла завідувачка поліклініки Надія Щурук. – Школа мам – особливе місце. Це приміщення на сьогодні абсолютно нестандартне, бо тут ми розповідаємо пацієнтам, що таке пологи, які періоди пологів є, як до них готуватися, які жінка проходить відчуття в пологах, про методи знеболення, адже вони є медикаментозні й немедикаментозні (це, власне, і є робота психолога). Крім того, заняття в школі мам відбуваються у присутності партнера. Ним може бути не тільки чоловік, а й подруга, кума, мама. Заняття побудовані таким чином: перші три дні ми говоримо про вагітність, акушерство, пологи, четвертий день віддаємо неонатологам, які розповідають про особливості грудного вигодовування, як і коли прикладати дитинку до грудей, як доглядати тощо. У нас є класична схема проведення лекцій, але плануємо додавати й інші методики. Наприклад, арттерапію. Крім того, хочемо запровадити святкування Babyshower, коли майбутні батьки у присутності рідних і друзів отут, у нашій школі, дізнаватимуться про стать майбутньої дитинки. Тож, звісно, дуже важливо, щоб кімната була належно оформлена. І завдяки допомозі Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» та чарівним пензликам наших художників у нас це вийшло».

Майбутня мама Інна Василейко, яка саме була на занятті в «Школі відповідального батьківства», чекає на первістка. Каже, що радо ходить на заняття, адже крім того, що дізнається багато нової та корисної інформації, перебувати тут просто приємно.

«Дуже важливою є підготовка не тільки вагітної, а й усієї сім’ї до народження дитини, до досвіду батьківства, – додає практичний психолог Тетяна Удалова, яка й працює з майбутніми батьками. – Приємно, що нині чоловіки так відповідально і свідомо ставляться до цієї події. Вони радо ходять на заняття, моделюють свою поведінку безпосередньо в пологах, вчаться, як допомагати дружині знеболити перейми. Дуже добре, що майбутні тати відповідально ставляться до того спектру підготовки, що включає догляд за малюком. Важливим аспектом є тривожність жінки під час вагітності. І ця тривога є нормальною, але іноді вона може заважати. Тому ми проводимо заняття з музикотерапії, навчаємо також релаксувати, розслабитися під час переймів. Дуже важливо, щоб ще на етапі вагітності тато мав відповідальність і за дружину, і за дитинку. А відвідування нашої «Школи відповідального батьківства» тільки сприяє цьому. До того ж, сама атмосфера тут навіює спокій».«У нас облаштовано все, аби мами змогли бути біля діток, вони приносять їм молочко, сидять біля них, присутні на певних маніпуляціях, вчаться купати. Це дуже важливо, адже коли дитина відчуває мамину присутність, вона й одужує швидше, – пояснює завідувачка відділення постнатального догляду та пролонгованої реабілітації новонароджених Тетяна Кощій. – Є у нас і палата з можливістю дихальної підтримки для новонароджених. У ній також можуть тимчасово перебувати дітки, чиї мами в реанімації чи з інших причин не можуть поки бути біля них».

У кожному ліжечку в цій палаті лежить… сплетена вручну восьминіжка. Тетяна Кощій пояснює, що ці іграшки сплели мами-волонтерки, які колись теж народжували таких діток. А потрібні ті восьминіжки для того, щоб дитинка хапалася за ці ніжки, як в утробі за пуповину, і в такий спосіб заспокоювалася, почувалася в безпеці.Загалом, як зауважила головна лікарка Ірина Горавська, Волинський обласний перинатальний центр – унікальний для України. Адже завдяки ультрасучасному обладнанню та кваліфікованому персоналу тут є змога виходжувати діток, які народилися з вагою навіть 500 грамів, та давати їм шанс на здорове майбутнє. «Нині, коли в мене запитують, чи справді варто було будувати такий масштабний заклад, вкладати у нього стільки грошей, я відповідаю: «А ви подивіться статистику: скільки діток втратили шанс на життя й здорове майбутнє через те, що їм вчасно не надали допомогу, бо не було потрібного обладнання», – каже Ірина Горавська.

«Метою проєкту «Барви надії» було створення теплої затишної атмосфери, щоби у тих, хто перебуватиме в цих стінах, не виникало відчуття дискомфорту, аби оці розписи на стінах милували око. Думаю, у нас вийшло», – підсумувала Лариса Тарасюк.

…Покидаємо перинатальний центр із трепетним відчуттям теплоти, ніжності й надії. У холі на стільчику бачимо дівчинку років чотирьох. Крутиться навсібіч, розглядає намальованих на стіні веселих звіряток, поправляє величезного букета на підвіконні. Це Роксолана. Вони з татком прийшли забирати додому маму і братика Ромчика. Щасливі! Й нехай такими з цих стін виходять усі, бо ж на те він і «Будинок щастя».

Оксана ГОЛОВІЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---