Доньку бачив лиш двічі. Воїн виїхав з окупованого Бердянська, щоб урятувати сім’ю й стати на захист країни
24 лютого 2022 року В'ячеслав Сушич мав відсвяткувати третій день народження сина. Але Росія відкрито напала на Україну, а за кілька днів у його рідний Бердянськ танками заїхали вороги. Пізніше він дізнався про вагітність дружини. Далі – втеча й рішення йти на фронт.
За час повномасштабної війни військовослужбовець свою донечку бачив лише двічі. Вперше обійняв її, коли з пораненням лежав у госпіталі. Маленькій Олівії тоді було два місяці, йдеться в сюжеті «12 Каналу».
Нині В'ячеслав Сушич перебуває в реабілітаційному центрі в Луцьку. Він – з окупованого Бердянська Запорізької області. До війни працював консультантом у місцевому магазині алкогольних напоїв. Повномасштабної війни, як і більшість українців, не чекав.
«Я взяв вихідний на роботі. Були плани залишитися вдома і святкувати з родиною день народження сина. Але вийшло так, що ми прокинулися десь о пів на п'яту, коли почули перші вибухи», – пригадує чоловік.
Читати ще: «У мене дві Марії»: історія воїна з Ковеля очима коханої дружини
Уже за кілька днів у Бердянськ зайшли російські війська. Армія Путіна, за словами В'ячеслава, йшла на їхнє місто зі сторони Криму, через Мелітополь.
«Дуже багато в тих краях знайомих, рідні. І ми по кілометрах знали, що вони проїхали те село, потім те село. У нас траса йде з Мелітополя на Бердянськ, і ми просто по кілометрах відслідковували, як вони наближаються до нас. До нас одназу зайшло багато бурятів. Я такого кольору обличчя навіть не бачив. Вони реально жовті», – говорить В'ячеслав.
Перші дні, за словами чоловіка, чіткого відчуття, що твоє місто окуповане, не було. Росіяни патрулювали Бердянськ, але ні людей, ні українські державні символи на вулицях міста не чіпали. Місцеві збиралися на протести і до певного моменту їх ніхто не розганяв.
«Потім між знайомими були розмови, що люди пропадають. Були випадки, що були заміновані дороги, хлопець узяв ту міну і сховав, щоб ніхто не підірвався, то його відразу взяли. Після цього сказали, що його вбили», – пригадує В'ячеслав.
У березні 2022-го В'ячеслав дізнався про вагітність дружини. Подружжя вирішило виїжджати з окупованого Бердянська й почало шукати пальне. У містах його або не було, або продавали по 200 гривень за літр.
«Як тільки ми трошки запаслися паливом для виїзду, почали шукати маршрут. Якщо їхати через Василівку, там було важко, люди там і помирали, там розстрілювали машини», – каже військовий.Читати ще: «Ніколи не подумала б, що дякуватиму Богу за те, що поховала сина», – мама полеглого воїна
Дорога була складною, але В'ячеславу з вагітною дружиною та трирічним сином вдалося дістатися Запоріжжя. За кілька днів чоловік пішов добровольцем на фронт, а вагітна дружина з дитиною втекли з-під обстрілів за кордон. Там за пів року на світ з’явилася Олівія. Чоловік тоді був на Луганщині. Вперше обійняв доньку, коли їй було два місяці.
«Перший раз побачив, коли вони до мене приїжджали під час лікування, коли я отримав поранення», – каже В'ячеслав.
День, коли потрапив у госпіталь, він пам'ятає похвилинно. Ворожі дрони атакували їхні позиції в Серебрянському лісі. Тоді загинуло двоє його близьких побратимів, а В’ячеслав отримав поранення.
«У мене були майже розірване ахілове сухожилля, розірваний великий гомілковий нерв. Прилетіло по гомілковому суглобу. Така противна травма. Місце, де дуже багато нервів, сухожиль. Тому в мене буде проблема зі стопою», – говорить воїн.
Та весь цей час рана болить йому не настільки, як втрата побратимів.
«У нас був не просто підрозділ для виконання завдань. Ми були, як родина. Ми були дуже вірні, один одного підтримували. І коли ти дуже близько знаєш людину, знаєш її мрії, знаєш, чим вона живе, і втрачаєш її – це рівноцінно тому, що ти втрачаєш рідну людину», – ділиться В'ячеслав.
Свою донечку він бачив лише двічі: тоді в госпіталі та коли їй був рік. Завдяки тому, що військовий, він, хоч і рідко, може відвідувати сім'ю за кордоном. Ще кілька днів чоловік буде на реабілітації в Луцьку, а далі – повернення на службу. Попри міць ворога, понад усе хоче завершити цю війну перемогою, щоб щодня, щохвилини мати змогу обіймати своїх найрідніших.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
За час повномасштабної війни військовослужбовець свою донечку бачив лише двічі. Вперше обійняв її, коли з пораненням лежав у госпіталі. Маленькій Олівії тоді було два місяці, йдеться в сюжеті «12 Каналу».
Нині В'ячеслав Сушич перебуває в реабілітаційному центрі в Луцьку. Він – з окупованого Бердянська Запорізької області. До війни працював консультантом у місцевому магазині алкогольних напоїв. Повномасштабної війни, як і більшість українців, не чекав.
«Я взяв вихідний на роботі. Були плани залишитися вдома і святкувати з родиною день народження сина. Але вийшло так, що ми прокинулися десь о пів на п'яту, коли почули перші вибухи», – пригадує чоловік.
Читати ще: «У мене дві Марії»: історія воїна з Ковеля очима коханої дружини
Уже за кілька днів у Бердянськ зайшли російські війська. Армія Путіна, за словами В'ячеслава, йшла на їхнє місто зі сторони Криму, через Мелітополь.
«Дуже багато в тих краях знайомих, рідні. І ми по кілометрах знали, що вони проїхали те село, потім те село. У нас траса йде з Мелітополя на Бердянськ, і ми просто по кілометрах відслідковували, як вони наближаються до нас. До нас одназу зайшло багато бурятів. Я такого кольору обличчя навіть не бачив. Вони реально жовті», – говорить В'ячеслав.
Перші дні, за словами чоловіка, чіткого відчуття, що твоє місто окуповане, не було. Росіяни патрулювали Бердянськ, але ні людей, ні українські державні символи на вулицях міста не чіпали. Місцеві збиралися на протести і до певного моменту їх ніхто не розганяв.
«Потім між знайомими були розмови, що люди пропадають. Були випадки, що були заміновані дороги, хлопець узяв ту міну і сховав, щоб ніхто не підірвався, то його відразу взяли. Після цього сказали, що його вбили», – пригадує В'ячеслав.
У березні 2022-го В'ячеслав дізнався про вагітність дружини. Подружжя вирішило виїжджати з окупованого Бердянська й почало шукати пальне. У містах його або не було, або продавали по 200 гривень за літр.
«Як тільки ми трошки запаслися паливом для виїзду, почали шукати маршрут. Якщо їхати через Василівку, там було важко, люди там і помирали, там розстрілювали машини», – каже військовий.Читати ще: «Ніколи не подумала б, що дякуватиму Богу за те, що поховала сина», – мама полеглого воїна
Дорога була складною, але В'ячеславу з вагітною дружиною та трирічним сином вдалося дістатися Запоріжжя. За кілька днів чоловік пішов добровольцем на фронт, а вагітна дружина з дитиною втекли з-під обстрілів за кордон. Там за пів року на світ з’явилася Олівія. Чоловік тоді був на Луганщині. Вперше обійняв доньку, коли їй було два місяці.
«Перший раз побачив, коли вони до мене приїжджали під час лікування, коли я отримав поранення», – каже В'ячеслав.
День, коли потрапив у госпіталь, він пам'ятає похвилинно. Ворожі дрони атакували їхні позиції в Серебрянському лісі. Тоді загинуло двоє його близьких побратимів, а В’ячеслав отримав поранення.
«У мене були майже розірване ахілове сухожилля, розірваний великий гомілковий нерв. Прилетіло по гомілковому суглобу. Така противна травма. Місце, де дуже багато нервів, сухожиль. Тому в мене буде проблема зі стопою», – говорить воїн.
Та весь цей час рана болить йому не настільки, як втрата побратимів.
«У нас був не просто підрозділ для виконання завдань. Ми були, як родина. Ми були дуже вірні, один одного підтримували. І коли ти дуже близько знаєш людину, знаєш її мрії, знаєш, чим вона живе, і втрачаєш її – це рівноцінно тому, що ти втрачаєш рідну людину», – ділиться В'ячеслав.
Свою донечку він бачив лише двічі: тоді в госпіталі та коли їй був рік. Завдяки тому, що військовий, він, хоч і рідко, може відвідувати сім'ю за кордоном. Ще кілька днів чоловік буде на реабілітації в Луцьку, а далі – повернення на службу. Попри міць ворога, понад усе хоче завершити цю війну перемогою, щоб щодня, щохвилини мати змогу обіймати своїх найрідніших.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.