«Ніколи не подумала б, що дякуватиму Богу за те, що поховала сина», – мама полеглого воїна

Людмила Суходол – мати загиблого військового. Її Петра не стало у грудні 2022 року. Тепер жінка каже: ніколи не подумала би, що радітиме, провідуючи могилу сина. Своєю історією вона поділилася з «12 Каналом».

«Я ніколи не думала, що буду щаслива мати, що мені Бог пошле свою милість, що я похороню свого сина, що я буду за це дякувати Богу. Тому що з Петьою загинуло дуже багато хлопців і їх не забрали до сьогоднішнього дня», – плаче Людмила Суходол.

Її сину Петру принесли повістку два роки тому – 24 лютого, в перший день повномасштабного вторгнення. Хлопець після коледжу, де вчився на будівельника, пішов до армії, потім – на службу до Національної гвардії України. Згодом повернувся додому, в село Ниви-Золочівські Боремельської громади Дубенського району на Рівненщині.

Воювати йому довелося у 3-й роті 14-го батальйону. Петро Суходол був командиром відділення стрілецького взводу.

«Активний, молодий, гарячий хлопець, патріот України», – так про Петра відгукується заступник командира роти із роботи з особовим складом Віталій Федюк.

За веселу вдачу побратими дали Петру Суходолу псевдо Пікачу.

Хлопець не дожив до свого 24-річчя кілька днів. Він загинув 19 грудня 2022 року в Бахмуті.

«Пєтю розстріляли вагнерівці, впритул, чотири метри було. Один казав: «Забийте мене, Пікачу нема і я не хочу жити». Це такий мій Пєтя. Він завше казав: «Мамулька, ти тільки не плач, все буде добре», – говорить мама Героя.

Читати ще: «Я його сильно любила і люблю», – вдова полеглого танкіста з Волині

Смерть захисника в документах констатували 21 грудня, хоч поліг у бою Петро 19-го. Заступник командира розповідає, що тоді з 28 людей не пораненими були тільки двоє. Такі наслідки прильоту фосфорного снаряда.

«Там усе поле встелене трупами – і вагнерівців, і наших. Не передати того. Із двох груп тільки двоє чоловіків вийшло без поранень, але з простріленою зброєю. Їх троє загинуло в той день. Тільки Петра першого змогли витягнуть. Між боями таке було трохи затишшя, що ми змогли витягнуть його», – згадує Віталій Федюк.

Двох його побратимів забрати так і не змогли. Віталій каже: потім тією територією проїхав російський танк.

«Такий снаряд, що фосфором начинений, і людина згорає, людина вмирає від больового шоку, від ран. Воно горить, що його нічим не можна загасити… Воно поки не вигорить до костомахи, то не гасне. Костомаху пропалює», – зазначає Віталій Федюк.

Петро Суходол або Пікачу, або Піка-Піка, згадує Віталій, був дуже енергійний, був наймолодший серед усіх.

«Він недавно прийшов з армії. Людина молода, енергійна. Шкода таких. Шкода всіх. Там до всього звикаєш, до обстрілів, але до смерті не можна звикнути. Сьогодні спілкуєшся, а завтра немає», – розповідає побратим Петра Суходола.Читати ще: «Рана кровоточить, хоч майже рік минув», – кохана полеглого фотографа з Ковеля

Мама бійця каже, що Петро ніколи не розповідав про фронт. Правда, іноді скидав відео, та одразу ж видаляв. Згадує, як з іншим сином дізналася про загибель свого воїна.

«Оце Пєтя в Конотопі. Цю фотографію виставили в інтернеті, як вже Пєтя загинув. Ще ніхто не знав. Я їхала з Польщі, Гнат уже знав, що Пєті нема, бо всі писали, і він так плакав, закрився в другій кімнаті в Польщі, а я сиджу нічого не знаю. Пєтя ніколи нічого не розказував, ніколи. Він тільки казав: «Мамо, в мене все добре. Ти тільки не плач. Усе буде добре. Ми їх переможемо. Війна скоро закінчиться». Отак казав», – ділиться Людмила Суходол.

Серед найдорожчих синових речей – військова форма.

Мама мріє, щоб відвага її Петра була належно пошанована. Тому збирає підписи на посмертне надання сину звання Героя України та просить небайдужих підтримати петицію голосами.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---