Чим Луцька громада жила торік і перспективи 2025-го: інтерв’ю з мером Ігорем Поліщуком

Про виклики року, що минув, допомогу військовослужбовцям, поїздки на фронт, бюджет громади, роботу підприємств критичної інфраструктури, міжнародні проєкти, ветеранську політику та багато іншого Луцький міський голова Ігор Поліщук розповів в інтерв’ю ТРК «Аверс».

Волинські Новини пропонують читачам текстову версію цієї розмови.

Які уроки ви винесли з 2024 року?

Такі ж, як було винесено в попередні роки повномасштабного вторгнення. Це те, що, на превеликий жаль, ми не можемо спрогнозувати дії ворога, тому мусимо бути готові до будь-якого розвитку подій, хоча, звичайно, сподіваємося на краще. Ми сподіваємося, що ракетні удари оминуть нашу громаду. Ми сподіваємося, що в нас не буде надзвичайних ситуацій. Ми сподіваємося, що не опинимося в стані блекауту… Але ми все одно до цього мусимо готуватися.

Звісно, урок, який, напевно, винесли всі ми з початку повномасштабного вторгнення, – це те, що обороноздатність нашої країни є однією з основних умов нормального життя, її шансу на подальший розвиток, на те, щоб наша країна була самостійною одиницею, на збереження незалежності. Тому підтримка Збройних сил України в 2024 році була нашим пріоритетом.

Торік яких відвідувачів найчастіше приймали в кабінеті Луцького міського голови?

Найбільше було військових. Вони приходять майже щодня: з запитами, з проханням про допомогу, іноді просто поспілкуватися, принести подяку. Стільки військових, як було в цьому кабінеті за часи повномасштабного вторгнення, напевно, не було за всі часи існування цього кабінету взагалі.

Ми з повагою та пошаною ставимося до всіх. Намагаємося по максимуму задовольнити всі запити наших військових у межах тих можливостей, які маємо, і завжди радо приймаємо військових тут, у Луцьку, з вдячністю за те, що вони роблять там, на сході й на півдні, для захисту нашої країни.

Читати ще: «Захист України – це наша спільна справа». Інтерв’ю з Луцьким міським головою

Яким чином військові підрозділи можуть отримати допомогу від Луцької громади?

Алгоритм наступний: військова частина надсилає відповідний запит за підписом уповноваженої особи. Можна надіслати його на пошту. Дуже багато військових до мене звертаються через Facebook чи Instagram. Багато хто має номер мого телефону. Тому військові зв'язуються зі мною телефоном, надсилають або самостійно приносять запити в міськраду. У нас створена робоча група, до якої входять волонтери, ветерани війни, працівник міськради, який займається закупівлями, і я. Ми аналізуємо кожен запит і приймаємо рішення, в яких межах можемо його задовольнити. Таким чином відбувається ця робота.

У вашому кабінеті – дуже багато шевронів.

Кожен для мене особливий. Кожен має велике значення, тому що їх подарували мені військові. Шеврон для них має трошки інше значення, ніж для нас, цивільних. За ці шеврони проливається кров, із цими шевронами, на превеликий жаль, гинуть люди. І мені завжди за честь отримати в подарунок шеврон того чи того військового підрозділу, тієї чи тієї військової бригади.

У 2024-му було кілька поїздок на схід. Ви очолювали делегації. Пам'ятаєте першу свою поїздку до хлопців на передову?

Пам'ятаю. Це було тоді, коли наш ще тоді 53-й батальйон 100-ї бригади передислокували з Волинської області, з захисту північних кордонів, під Бахмут. Тоді дуже жорстокі бої були під Бахмутом, і наші хлопці потребували допомоги. Ми тоді вперше фактично відвідали зону проведення бойових дій. Поїхали на схід для того, щоб передати допомогу нашим хлопцям. Абсолютну більшість військовослужбовців 53-го батальйону на той час становили лучани.Як кажуть, можна не їхати на передову, а просто передати хлопцям в інший спосіб допомогу. Чому міський голова їде на схід?

По-перше, ту кількість допомоги, яку ми завозимо, передати поштою буде дуже дорого. Це коштовні великогабаритні речі, тому вартість доставки буде значною. До того ж, ми передаємо автомобілі. По-друге, ми спілкуємося з військовослужбовцями, з нашими захисниками. Мені приємно з ними поспілкуватися. Я безпосередньо з перших уст можу почути, яка ситуація, які потреби. Я можу для себе з'ясувати те, що в питанні забезпечення Збройних сил України нам як міській раді незрозуміло. Зважаючи на те спілкування з військовими, яке ми мали, то вони чекають нашого приїзду: вони перебувають там і їм приємно побачити когось з Луцька, з Волині загалом.

Тобто ці поїздки мають багато аспектів, і якщо хтось вважає, що це піар, то ніхто не забороняє їм також поїхати; не обов'язково везти таку кількість допомоги, яку ми завозимо. Звичайно, ми маємо можливість, тому що купуємо все за кошти міського бюджету. Хочу сказати, що ми виділили на армію 500 мільйонів гривень у 2024 році. Напевно, у відсотковому значенні від загального обсягу бюджету це рекордна для України сума. Тому, звісно, ми маємо можливість. Але відвідати наших військових, сказати їм кілька добрих слів, завезти якісь смаколики чи якусь допомогу, зібрану серед своїх рідних, близьких, ніхто нікому не забороняє.

У 2025 році теж відвідуватимете наших хлопців на фронті?

Обов'язково. Думаю, перша наша поїздка буде в січні або в лютому. Тому що запитів дуже багато. Напевно, протягом останніх місяців ми отримуємо близько 10 запитів щодня від різних військових частин. І хлопці чекають цієї допомоги. Фактично, як тільки ми ухвалили бюджет на 2025 рік, наші спеціалісти оголосили відповідні закупівлі на квадрокоптери та інші речі, яких сьогодні найбільше потребують наші військові. Тому як тільки цей товар буде в нас, ми обов'язково поїдемо знову до наших захисників.

Торік нам вдалося шість разів відвідати наших захисників на абсолютно різних напрямках, починаючи з Харківської області. Це Вовчанський напрямок, Куп’янський напрямок, напрямок Борової. І фактично вся лінія фронту в Донецькій області, також південь України, Запорізький напрямок.

Ви згадали, яку суму вдалося виділити на підтримку наших військових із бюджету громади 2024 року. Передбачили кошти на армію й у 2025-му, але суттєво менше.

Так. На жаль, Верховна Рада під час ухвалення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» запровадила нововведення. Зокрема про те, що з громад вилучають реверсну дотацію.

Реверсна дотація – це інструмент горизонтального вирівнювання. За його допомогою з більш спроможних громад вилучають кошти на допомогу менш спроможним. Але цей інструмент був актуальний до проведення адміністративно-територіальної реформи в 2019-2020 роках. Одним з критеріїв, за якими визначали, яку громаду до якої приєднувати, була спроможність цієї громади. І менш спроможні громади приєднали до більш спроможних. Тому наскільки виправданий зараз цей інструмент, на мою думку, дискусійне питання. Ну й однозначно, це ті кошти, за які ми могли би допомогти нашим Збройним силам. Із нашої громади вилучають велику суму – 318 мільйонів гривень. Однак незважаючи на це, підтримка наших військових залишається пріоритетом.Реверсну дотацію, як прописано в пояснювальній записці, мають спрямовувати на підтримку прифронтових регіонів.

Офіційної інформації, на жаль, поки що не маємо. Ми не можемо спрогнозувати, як будуть використовувати ці кошти, тому що реверсну дотацію у прифронтових громадах не вилучають, тобто в них залишили ці кошти. У тих громадах, які не вважаються прифронтовими, її вилучають. І куди її спрямують, ми зможемо побачити по факту.

Є громади-форпости, тобто ті, які розташовані неподалік зони ведення бойових дій. Це прифронтові громади. Це громади, які піддаються постійним обстрілам, перебувають у складній ситуації. І тилові громади можуть підтримувати їх. Ми підписали таке партнерство з містом Південним Одеської області. Наприклад, якби частина цієї реверсної дотації, яку в нас вилучають у державний бюджет, була спрямована в це місто, то, думаю, це було би справедливо. А поки що незрозуміло.

Думаю, можливо, в майбутньому буде усунуто цю, скажімо так, прогалину. Наприклад, для нас це 318 мільйонів гривень, а для великих громад – і два мільярди гривень. Тому, вважаю, і голови громад, і депутатський корпус, і жителі громад, які наповнюють бюджет, хотіли би знати, куди вилучають ці кошти і на які саме громади їх спрямовують.

Яким чином Луцька громада буде підтримувати Південне на Одещині?

Відповідно до тих потреб, які буде мати ця громада, і відповідно до тих можливостей, які ми маємо. Там складна й неспокійна ситуація, обстріли. І ми ще до того, як підписали партнерство з Південним, відправляли наших спеціалістів-комунальників на ремонт системи теплопостачання в місто Кривий Ріг. Ми відправили наших спеціалістів на допомогу з будівництвом фортифікаційних споруд на Дніпропетровщині. Ми відправляли наших спеціалістів для того, щоб будувати фортифікаційні споруди поряд із Покровськом Донецької області. Звичайно, це й культурні, освітні обміни. Якщо буде така можливість, імовірно, надаватимемо якусь матеріальну підтримку.

Підписання такого першого меморандуму відбулося близько тижня тому. Тому в результаті нашого спілкування ми будемо вивчати потреби цієї громади і за змоги їй допомагатимемо.

Комунальні підприємства нашої громади готові надавати свої послуги постійно, незважаючи на ураження енергетичних об’єктів країни?

Підприємства критичної інфраструктури тому й називаються критичними. Вони надають базові послуги: вода в квартирах і будинках жителів нашої громади, теплопостачання, водовідведення, вивіз сміття та інші комунальні послуги, які має отримувати кожен житель нашої громади, кожен лучанин. Це дуже важливо. Якщо в нас не буде води в будинках, якщо не буде теплопостачання, люди просто виїдуть. Ми розуміємо це, тому дуже велику увагу за час повномасштабного вторгнення було приділено саме забезпеченню максимально безперебійної роботи цих підприємств. У першу чергу це щодо енергозабезпечення, тому що під час обстрілів, у разі вимкнень електроенергії, у блекаути, якщо немає електроенергії, то й немає можливості подавати теплопостачання, немає можливості подавати людям воду, немає можливості здійснювати водовідведення через каналізаційно-насосні станції, очисні споруди і так далі. Тому і за допомогою наших міжнародних партнерів, які подарували нам велику кількість дизельних генераторів, і за рахунок міського бюджету, з коштів якого придбано багато генераторів, сьогодні наші підприємства критичної інфраструктури забезпечені альтернативним живленням на випадок перебоїв з централізованим енергопостачанням.

Також велику увагу приділено лікарням. Вони не можуть поставити свою роботу на паузу, тому що люди хворіють, люди потребують операцій, люди потребують підтримки апаратів штучної вентиляції легень, люди перебувають на діалізі тощо. Електроенергія має бути постійно. Тому наша міська лікарня обладнана одним дуже потужним дизельним генератором і ще одним додатковим меншої потужності; є своя твердопаливна котельня, яка не залежить від постачання газу і працює автономно. Інші лікувальні заклади також мають свої джерела альтернативного живлення.

Отож, до абсолютно різних сценаріїв розвитку подій ми підготувалися максимально – в межах тих можливостей, які в нас є. І в результаті останнього обстрілу, коли була відсутня електроенергія, фактично жителі нашої громади не відчули настільки гостро цих проблем, як могли би, якби ми не були готові. Водопостачання було, теплопостачання також було – так, не одразу, тому що наші працівники очікують, поки закінчиться повітряна тривога, і після завершення сигналу повітряної тривоги виїжджають на об'єкт і починають вмикати генератори. Але такого, як, на превеликий жаль, в окремих громадах, коли по кілька діб люди сидять без води і без тепла, на щастя, нам вдалося уникнути. Те ж саме стосується наших лікарень. Вони працювали.

Окрім того, хочу сказати, що на нашому комунальному підприємстві «Луцьктепло» було встановлено дві газотурбінні когенераційні установки, які дозволяють повністю автономізувати роботу котелень там, де вони встановлені, і ще центральних теплових пунктів, які розташовані поруч. Це дає нам дуже хороший фінансовий ефект: ми економимо і електроенергію, і газ. Ці газотурбінні установки нам подарувало американське агентство USAID, тобто ми не витратили коштів з міського бюджету на їх придбання – лише на встановлення і пусконалагоджувальні роботи. Звичайно, це дуже приємно. П’ять мільйонів гривень – це фінансовий ефект від роботи цих двох газотурбінних когенераційних установок. Вони встановлені на двох потужних котельнях у нашому місті. Ми працюємо над тим, щоб облаштувати більше таких когенераційних установок, які зменшать нашу залежність від електроенергії, зменшать наше споживання електроенергії й будуть давати такий гарний фінансово-економічний результат.

У майбутньому ми зможемо бути не настільки залежними від централізованої енергетичної системи?

Насправді ми працювали над цим і до повномасштабної війни, звичайно, дещо в іншому форматі, тому що раніше нам не треба було мати дизельний генератор на кожній котельні, на кожній каналізаційно-насосній станції, на станції водоочистки і на багатьох інших потужностях наших критичних підприємств. Але робота щодо впровадження сучасних технологій тривала. Наприклад, у нашому місті є твердопаливна котельня, яка дозволяє економити, тому що вартість газу постійно зростає, а вартість твердого палива, хоч і теж зростає, але не такими шаленими темпами. З Європейським банком реконструкції та розвитку ми залучили кошти на заміну насосів, пальників, деяких котлів на комунальному підприємстві «Луцьтепло»; це грантові кошти і пільговий кредит. Заміна обладнання дає суттєву економію електроенергії, газу, тому що наявне обладнання на котельнях застаріле і неенергоефективне. Звичайно, котли, які пропрацювали по 40 років, потрібно міняти. І у співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку ми проводили модернізацію нашого підприємства ще до повномасштабного вторгнення. Це ж саме стосується і «Луцькводоканалу». Разом із корпорацією НЕФКО, з Європейським інвестиційним банком впроваджували низку проєктів щодо модернізації обладнання, встановлення сучаснішого енергоефективного обладнання, яке буде споживати менше електроенергії… Тому цю роботу проводили ще до повномасштабного вторгнення, але, звичайно, велика війна створила нові виклики, на які ми мусили реагувати.Говорячи про міжнародну співпрацю, наскільки 2024 рік був результативним у цьому плані?

Він був результативним. Ми розпочали безпосередню реалізацію низки міжнародних проєктів. Ми започаткували низку хороших міжнародних проєктів. Маємо нове місто-партнер в Німеччині – це місто Вюрцбург, яке ще до підписання угоди про партнерство нам допомагало.

Ми розпочали будівництво 13-ї школи за грантові кошти від наших міжнародних партнерів. Це великі кошти – майже 140 мільйонів гривень; і я сумніваюся, що в нинішніх умовах чи в майбутньому ми змогли би швидко знайти в нашому бюджеті такі кошти. Ці кошти нашій громаді подарували. Школа №13 була однією з найбільш проблемних у нашій громаді і найбільше потребувала уваги.

Завершується реконструкція пам'ятки архітектури місцевого значення – приміщення кінотеатру «Батьківщина». Воно було в аварійному стані, й розглядали питання, чи залишиться ця будівля, чи її необхідно зносити, тому що вона мала суттєві пошкодження й просто не могла продовжувати існувати далі в такому стані. Ми від уряду Німеччини залучили грант у розмірі 800 тисяч євро, долучили наше співфінансування. І зараз можна побачити, як активно виконуються роботи. Сподіваємося, що до весни зможемо відкрити це приміщення. Це буде мультифункціональний простір із кімнатами для розвитку підприємництва в нашій громаді. Коли ми завершимо весь масив робіт, розкажемо, яким чином буде це приміщення функціонувати та інші деталі.

Торік започаткували низку гарних проєктів. Ми виграли грант на реконструкцію частини території, яка прилягає до річки Стир на вулиці Набережній – від вулиці Ковельської до перехрестя з вулицею Шевченка. Територія зараз там захаращена і не використовується. Чому б не залучити європейські грантові кошти для реалізації цього проєкту? Тому ми раді, що виграли його. Ідеться фактично про облаштування нового парку. Він буде цікавим і не схожим на центральний парк. Акцент буде зроблено на максимальне збереження природи.

Часто можна почути критику: мовляв, це не на часі. Але європейські грантові кошти цільові. Тобто ми можемо витратити їх суто на ті проєкти, на які нам їх дають наші міжнародні партнери.

Це розвиток STEM-освіти на понад 200 тисяч євро з нашим містом-партнером Краєм Ліппе.

Це придбання ангіографа в міську лікарню. Сьогодні серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в Україні, і ангіограф, зокрема, використовують для стентування судин. Тому таке обладнання нам необхідне. Ми маємо професійних лікарів, і таке обладнання значно підсилить лікування серцево-судинних захворювань.

Ми реалізовуємо ще один дуже цікавий проєкт. Наш реабілітаційний центр для учасників бойових дій разом із нашими партнерами з Польщі співпрацюють щодо придбання лабораторії, яка аналізуватиме ходу. Дуже багато хлопців після протезування мають проблему, аби навчитися ходити. На протезі треба навчатися заново ходити. І ця лабораторія ходи якраз буде допомагати це зробити значно швидше, значно ефективніше.

Ще один грантовий проєкт реалізовує «Луцькводоканал» щодо реконструкції частини каналізаційного колектора, який проходить у межах Гнідавського болота. Гнідавське болото – це екологічний заказник, який охороняється законом. Тому ремонт цього каналізаційного колектора, на якому виникає дуже багато аварійних ситуацій щороку, дозволить нам значно покращити екологічну ситуацію та надійність послуг, а також зменшити наші витрати на постійні ремонти цього каналізаційного колектора.

Я перерахував основні проєкти, які зараз реалізовують або які започатковані. Вважаю, що таке залучення грантових коштів є хорошим показником.

Згадаю, що нещодавно ми відкрили реконструйоване приміщення одного з навчальних корпусів під гуртожиток для вимушено переміщених осіб разом з Луцьким національним технічним університетом. Також НЕФКО нам надало можливість це зробити за рахунок фінансової допомоги.

Отож, працюємо у всіх напрямках, де можна покращити життя нашої громади завдяки залученню міжнародних коштів.

Читати ще: «Найбільша втрата громади – людські життя». Інтерв’ю з Луцьким міським головою

Луцьк – серед міст з найнижчим рівнем корупції за результатами цьогорічного опитування Міжнародного республіканського інституту. Як сприйняли це?

Щороку Міжнародний республіканський інститут замовляє соціологічне опитування, яке проводять в обласних центрах і великих містах для того, щоб дослідити ставлення людей до надання тих чи тих послуг: чи це стосується освіти, медицини, роботи поліції або комунальних служб. Звичайно, індекс корупції теж досліджується. Тобто в людей запитують, як вони оцінюють рівень корупції в тому чи тому місті. Моя оцінка, звісно, буде упередженою, тому що я міський голова. Але тут же люди сказали. Тому, якщо люди так сказали, а запитували в самих лучан, то, напевно, так і є.

Над органами місцевого самоврядування нагляд здійснюють різні структури та відомства. Як ви оцінюєте їх роботу? Чи доцільно говорити про розширення функцій для місцевої влади?

Якщо ми говоримо про правоохоронні органи, ті, які розслідують різні злочини, і якщо ці органи ефективні, то, звичайно, вони мають працювати, мають запобігати вчиненню злочинів, мають виявляти злочинців, мають розслідувати вчинені правопорушення.

Якщо ми говоримо про якісь «надбудови» над органами місцевого самоврядування, які будуть забороняти щось робити, якщо ми говоримо про те, що ці рішення відповідають закону, або будуть вказувати що робити, то для чого тоді органи місцевого самоврядування? Люди ж шляхом голосування на виборах визначають те, якою вони хочуть бачити громаду, виходячи з передвиборних програм кандидатів на міського голову чи в депутати. І вони розраховують на те, що ці передвиборчі програми будуть виконуватися. А якщо будуть ще якісь наглядачі або люди, які щось заборонятимуть або вказуватимуть, то яким чином люди можуть безпосередньо впливати на життя своєї громади шляхом реалізації свого виборчого права?.. Я вважаю, що реформа децентралізації доволі успішна, і необхідно продовжувати її.

При міській раді з 1 січня запрацював департамент ветеранської політики. Над чим працюватиме цей орган?

Із 2014 року, коли розпочалася антитерористична операція, до моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації ми вже мали кілька тисяч ветеранів – учасників антитерористичної операції або операції об'єднаних сил, як її потім почали називати. І багато років наш департамент соціальної політики виконував певну функцію допомоги – надання різних послуг для ветеранів. Але сьогодні кількість ветеранів збільшується, і вже з 24 лютого 2022 року кількість цих людей, за різними оцінками, склала близько двох тисяч осіб. Тобто дві тисячі ветеранів у нашій громаді вже зʼявилося з моменту повномасштабного вторгнення. Ветерани потребують нашої підтримки, уваги, турботи, саме тому було створено департамент ветеранської політики. Його завданнями є максимальні сприяння та допомога ветеранам у різних їхніх проханнях, у різних їхніх життєвих ситуаціях, у різних їхніх потребах – без безкінечного ходіння по кабінетах, без надмірної бюрократизації, з максимальною повагою і пошаною до ветерана й до того, що він захищав Україну на фронті.

Сьогодні кожен з нас завдячує відносно мирним і спокійним життям саме тим людям, які захищають або раніше захищали Україну на сході, на півдні чи в інших місцях.

Коли ми створювали цей департамент, моїм найголовнішим побажанням було те, щоб ті, для кого ми створили цей департамент, тобто ветерани, були задоволені його роботою. Очолює цей департамент – ветеран російсько-української війни, людина, яка вивчала дуже багато аспектів, питань ресоціалізації ветерана, допомоги ветерану повернутися в мирне життя. Тому я сподіваюся, що вдасться досягнути потрібного результату.Окрім того, ми створили ветеранський хаб. Його також очолює ветеран війни, який, на жаль, під Бахмутом втратив дві ноги. Він знає, що необхідно ветеранам. Ветеранський хаб буде працювати над трошки іншим аспектом ветеранського життя. Сьогодні ми завершуємо підготовку відкриття дещо меншого ветеранського хабу, ніж той, який ми запланували зробити, щоб напрацювати роботу й зрозуміти, які саме послуги потрібні ветеранам, із чим вони будуть звертатися. Водночас ми завершуємо розробку проєктно-кошторисної документації для будівництва великого ветеранського хабу на вулиці Сергія Климчука, де будуть абсолютно різні функціонали. Там буде і приміщення для проведення різних майстеркласів, зборів, навчань. Наприклад, багато ветеранів після того, як вони демобілізуються, хочуть стати підприємцями. Там будуть надавати і психологічну допомогу, і соціальні послуги, там буде куточок ЦНАПу, де можна буде отримати адміністративні послуги, там будуть спеціалісти з перекваліфікації, з працевлаштування та інші фахівці – ті, які будуть найбільш затребувані.

Однозначно, ветеранська політика – один з головних пріоритетів нашої діяльності на 2025 рік і наступні. Тому що величезна кількість жителів нашої громади сьогодні захищають Україну. Вони повернуться додому і будуть потребувати підтримки, особливого пошанування їхнього подвигу, їхньої жертовності.

Нині кожен ветеран по-своєму переживає повернення з військового життя у відносно мирне. У нашому місті працює реабілітаційний центр для учасників бойових дій. Він професійний, має хороших спеціалістів, багато сучасної техніки й надає реабілітацію: фізичну та психологічну. Тому я запрошую всіх ветеранів, які мають потребу в проходженні такої реабілітації, не соромитися і звертатися до цього центру. Ми постійно розвиваємо й збільшуємо цей реабілітаційний центр, тому що ми його відкрили в 2019 році. З того часу він більш ніж вдвічі розширився в площі, бо людей стає більше, обладнання, різноманітних тренажерів стає більше. От лише нещодавно ми придбали симулятор їзди на автомобілі з ручним керуванням для тих хлопців, які пересуваються кріслами колісними або з інших причин змушені користуватися ручним керуванням.

Громада теж працюватиме над створенням інклюзивного простору, так?

Ми приділяємо увагу пониженням бордюрного каменю для того, щоб люди, які користуються кріслами колісними, могли пересуватися містом. Попередніх років ми також це робили під час капітального ремонту дворів, проспектів, тротуарів. Зокрема, проспект Волі – це прекрасний приклад інклюзивності з усіма пониженнями. Облаштування понижень – одна з вимог державних будівельних норм.

Однак наявні такі місця, де немає необхідності робити капітальний ремонт тротуару, але немає пониження, тому що роботи проводилися давно, коли ще не діяли відповідні вимоги. Тому ми ці пониження зараз робимо. Також працюємо з підприємствами, різними організаціями щодо облаштування пандусів.

Сьогодні формуємо реєстр людей, які користуються кріслами колісними, і будемо в тих будинках, де вони проживають, встановлювати пандуси. В окремих будинках ми їх уже облаштували. Цю роботу продовжуватимемо. В середньому облаштування одного пандуса, який відповідає державним будівельним нормам, коштує 400 тисяч гривень. Але є будинки, в яких технічно неможливо зробити такий пандус, який відповідав би всім нормам. Є будинки, де зробити пандус, який відповідатиме нормам, дуже дорого. Є будинки, де, за попередніми розрахунками, на облаштування одного пандуса потрібно понад мільйон гривень. То чи доцільно за такі кошти робити пандус? Звичайно, ми будемо розв'язувати це питання в індивідуальному порядку безпосередньо з тими ветеранами, які користуються кріслами колісними.

У громаді буде зростати кількість ветеранів. Нині більшає мобілізованих. На останній сесії міськради ухвалили звернення до міністра оборони щодо бронювання працівників критичних підприємств, як-от водоканал, «Луцьктепло» і «Луцькспецкомунтранс». Як думаєте, ці звернення візьмуть до уваги?

Сподіваюся, що так. Якщо говорити про підприємство критичної інфраструктури, то ми не можемо, наприклад, 50% лучан дати воду, а решті – ні, тому що на відповідній каналізаційно-насосній станції або на інших потужностях водоканалу немає людей, бо їх мобілізували до війська. Є критичні базові послуги, які я вже згадував. Це водопостачання, водовідведення, теплопостачання, постачання гарячої води, вивезення сміття і перевезення лучан громадським транспортом. Потрібно не допустити зменшення якості цих послуг або взагалі такого варіанту, що ці послуги не будуть комусь надаватися. Уявіть, що не вивозять сміття, тому що мобілізували велику кількість водіїв, які їздять сміттєвозами, або не подають воду, або на котельні немає майстра, який відповідає за її роботу, й не подається теплопостачання людям у квартири. Такого не має бути. Звичайно, сьогодні ми намагаємося викручуватися, але все ж таки до питань надання базових комунальних послуг і до роботи підприємств критичної інфраструктури необхідно належним чином поставитися.

Яким хочете бачити 2025 рік?

Звісно, кожному українцю хотілося б, щоб цього року настав справедливий міцний переможний мир і можна було б повернутися до питань відбудови України й нормалізації нашого життя. Думаю, це основне бажання всіх українців, особливо тих, чиї родичі, чиї близькі сьогодні воюють. Усі хочуть, щоб їхні батьки, щоб їхні діти, щоб їхні чоловіки, щоб їхні дружини, брати та сестри повернулися додому живими і здоровими. І цього я найбільше бажаю: щоб якомога швидше настав міцний справедливий переможний мир і щоб наші військові повернулися додому живими і здоровими.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---