Ви думаєте, чого Ричук у блозі не пише? По-перше, Ричук піаритися не має потреби (не тому що і так всі знають, а тому що скромний J). А по-друге, тому що Ричук роботу міняє і не має часу. А тут Ричук кіно подивився і вирішив – а чого б враженнями не поділитися, варті вони ж того!
Я про нову серію «бетменіани» - фільм «Темний рицар».
 
Знаєте, як би кіношники не вміли нагнітати інтригу перед кінопрем’єрами, а справжню, нероблену «шумиху», як у прикладі з «Темним рицарем», видно зразу. Ну чув я, що Крістофер Нолан, готує продовження кіна «Бетмен: початок» – з тими ж акторами і героями. Ну читав інтерв’ю з творцями і акторами, дивився репортажі зі зйомочних майданчиків, робив припущення з серії «вийде достойно чи буде повня фігня»… Заінтригований не був – це точно.
 
Але стало справді цікаво усе вже після світової прем’єри. По-перше, за перший же вікенд «Темний рицар»  зібрав аж 155 млн дол. (при бюджеті 180 мільйонів). Не менш вражаюча і світова каса – 718 млн (більші збори за всю історію кіно мали тільки «Титанік» і четверті «Зоряні війни»).
По-друге, «Темний рицар» посів перше місце у авторитетному Інтернет-рейтингу «250 кращих фільмів всіх часів і народів» на сайті imdb.com, забравши золото навіть у монументального «Хрещеного батька».
Ну і по третє усі глядачі і критики хором вихваляли «головгада» фільму – маніяка Джокера у виконанні Хіта Леджера. «Геніально», «вражаюче», «шокуюче» – найскромніші з коментарів. Пікантності додавала трагічна смерть Леджера ще на етапі монтажу фільму …
 
Мусив дивитися. Як і «Бетмен: початок», «Темний рицар» мало нагадує чотири попередні фільми «бетменіани». Тут нема фантастичних «генномодифікованих» придуркуватих злочинців, незворушних героїв зі сталевими нервами і м’язами, абсолютно нереальних краєвидів міста Готема. Навпаки – усе напрочуд реалістично. Що Готем з хмарочосами (типове американське місто), що Бетмен з синяками і подряпинами, що мафія з корумпованими чиновниками. На зміну коміксоїдній ідеї про боротьбу геніального Злочинця і всесильного Героя прийшли ідеї на порядок серйозніші: корупція, сила Закону, моральний вибір… Дехто жанр «Темного рицаря» визначає як «кримінальну драму», вважаючи фантастичну складову не більш ніж антуражем.
 
Щодо сюжету, то тут теж не чекайте прямого зв’язку з ранньою бетменіаною. Той же «Бетмен: початок» розповідав нам про те, звідки власне ця летюча Людиномиш взялася. А «Темний рицар» - своєрідний римейк «Бетмена» 1989 року. Той перший фільм, який зняв Тім Бертон, розповідає про боротьбу Бетмена з Джокером – психом-убавцею, з обличчя якого ніколи не сходить жахлива посмішка. Цей Джокер (якого грав і без того божевільного вигляду Джек Ніколсон) якось гепнувся у чан з кислотою, і потрапивши під руки невмілого пластичного хірурга, став варіантом «людини яка сміється».
 
У Нолана ж усе серйозніше і трагічніше: обличчя нового Джокера спотворив батько-психопат, розрізавши щоки сину, вважаючи що той «надто серйозний». Джокер став генієм злочинного світу, і, справедливо вважаючи Бетмена головною перепоною для своїх чорних справ, хоче його знищити.
В принципі – фільм саме про це. Джокер плете інтриги, тероризує Готем, а проти нього воює Темний рицар – Бетмен і Білий рицар – окружний прокурор Харві Дент. Причому у стані сил добра не все так просто. Бетмен не має наміру діяти в рамках Закону, він хоче знищити зло якими завгодно методами. Дент закону свято дотримується і бетмена засуджує. А чесний Гордон (нетипово позитивна роль Гарі Олдмена) бореться з власною нерішучістю і вирішує на чиїй він стороні – Дента чи Бетмена.  
Тим не менше фільм не програє у видовищності і динаміці. Польоти Бетмена, його чудернацькі гаджети, танкоподібний «бетмобіль», вибухи і бійки – усе на місці.
 
Ну і – буду традиційний – Леджер таки вразив. При всій нереальності персонажа Джокер правді страшний, цікавий, вражаючий і неперевершений. Ну справді, епітети зайві - ЦЕ ТРЕБА БАЧИТИ. «І чути» – зловтішно додадуть ті, хто матиме змогу подивитися фільм в оригіналі (кажуть, немала частина яскравості образу – своєрідний голос, імітований Леджером під «ефект розрізаного рота»). Психопат, достойний першого місця у рейтингу найкращих кіномерзотників. І – без сумніву – головна ударна сила фільму. 
*   *   *
Так от. Раджу усім  - для хороших емоцій. Повірте, екран розбити, як після чергових новин про лицемірних і брехливих уродів-політиків, бажання немає.