«Якщо собака вкусила людину – це не новина. Новина – це тоді, коли людина вкусила собаку». В українських ЗМІ – мода на «жовте» та «агресивне».  Дивлячись за викладом новин на практично усіх каналах, складається враження, що українські журналісти не лише не знають вітчизняного законодавства, а й свідомо нехтують усіма моральними та етичними правилами. Про стандарти у висвітленні подій годі й казати. Їх дуже часто диктує товщина гаманця замовника того чи іншого матеріалу або ж безпосередньо власник самого ЗМІ – бізнесмен і політик. Глядачів переконали у любові до  агресивних фільмів та кримінальних передач. Журналісти навчили втручатися у чуже життя і навіть інколи впливати на долі людей. І добре, якщо такий вплив, – позитивний.  Медійники забувають, що завтра вони можуть опинитися у ролі героя  чергового замовного чи «жовтого» матеріалу.
 
Тим часом науковці намагаються довести, що людська психіка – надзвичайно вразлива, а погляди реципієнтів легко змінюються під впливом ЗМІ.  
Чому люди читають пресу, слухають радіо і дивляться телевізор пояснюють  медіаефекти. Найпоширеніша класифікація  налічує їх кілька:
 
- Утилітарний. Отримання задоволення від інформації, яка допомагає розв’язати різні життєві, соціальні і побутові проблеми. Слухач (читач, глядач тощо) із задоволенням сприймає інформацію, котра містить прогноз погоди, програми радіо і телебачення, рубрики типу «Зроби сам» та ін.
 
- Престижний. Задоволення від інформації, яка безпосередньо чи опосередковано підтримує цінності і цілі тієї соціальної групи, до якої належить чи зараховує себе реципієнт.
 
- Посилення позиції. Задоволення від інформації, яка підтримує реципієнта у думці про якесь спірне питання. Полеміка на сторінках газет викликає поляризацію оцінок і думок щодо певної проблеми і люди шукають інформацію на підтримку своєї точки зору.
 
- Емоційний. Задоволення від отриманої емоційної розрядки. У ході отримання інформації людина компенсує емоційну нестачу, яка постійно виникає у сучасних умовах у психіці індивіда.
 
- Естетичного збагачення. Людина дістає естетичне задоволення від сприймання прекрасного.
 
- Комфорту. Виникнення психічного комфорту, який досягається сприйманням і розумінням гумору, добре побудованих сюжетних ліній художнього твору або музичної програми та ін.
 
- Задоволення пізнавального інтересу. Цей ефект виникає як необхідний результат пізнавальної діяльності людини, як наслідок її бажання бути поінформованою про події у світі. Він має місце лише у тому випадку, коли повідомлення містять елемент новизни: відоме не підлягає пізнанню.
 
Цей перелік буде неповним без ще одного ефекту – ефекту культивування, який намагається пояснити вплив телебачення. Американський науковець  МакЛєот разом із колегами довели, що на основі кримінальних передач реципієнти вірять у те, що злочинність у суспільстві зростає. В реальності ж – кримінальна статистика суттєво зменшується.
 
Свідоме та продумане маніпулювання думками та звичками мас – важливий елемент у демократичному суспільстві. Ті, хто маніпулює цим невидимим механізмом суспільства, складають невидимий уряд, який є дійсною правлячою владою  країни. Однак цій владі байдуже, за якими правилами грати.  Бо у ЗМІ вже давно діють свої правила – правила маніпулювання, а по-іншому їх називають методами пропаганди.  Нижче наведені лише кілька з них.
 
У пресі часто вживають такі словосполучення «вчені рекомендують», «науковці на основі багаторічних досліджень довели», «політики вибороли», «наше джерело інформує» і т.д. Однак, навіть і натяку немає на те, які ж імені цих діячів. Такий метод пропаганди називають «анонімним авторитетом».
 
Чи звертали ви увагу на те, з яким спокійним виразом обличчя наші улюблені ведучі новин з екрану телевізора розповідають нам про катастрофи, аварії та убивства. Причому тембр їхнього голосу – рівний і практично без жодної нотки емоцій. Цей метод пропаганди називають – «буденна розповідь». Він викликає  психологічний ефект звикання до агресії та насильства.
 
Яскравим прикладом «емоційного резонансу» можуть бути всі ток-шоу, де люди починають з’ясовувати стосунки, лаючись, та за допомогою кулаків  у прямому ефірі. Мета таких передач – навчити аудиторію отримувати адреналін саме у такий спосіб.  А постійна аудиторія дорого коштує, коли її продаєш рекламодавцю.
 
Останніми роками стало дуже модним у ряди різних партій залучати якомога більше відомих та успішних людей з інших сфер, приміром, зірок естради, спорту чи кіно. «Ефект ореолу» – саме така називають цей метод пропаганди.
 
На одному з тренінгу, присвяченому міжнародній журналістиці, британський медійник Рассел Лайн розповідав, яким чином у гарячих точках журналісти у своїх репортажах створюють «ефект присутності».  Дивлячись їхні матеріали, нам здається, що ці кадри відзняті у самому центрі воєнних сутичок. Насправді ж кмітливі журналісти знаходять високий безпечний будинок, з якого добре видно поранених, солдатів та паніку серед населення. А далі вже справа техніки: майстерність оператора та відеоінженера переносить нас у «гущу» подій.
Метод «Інформаційної  блокади» використовується у ЗМІ при подачі лише тієї інформації, яка вигідна керівництву  країни.
 
Якщо ж ЗМІ хочуть переконати нас у тому, що шампунь чи помада тої чи іншої торгової марки найкраща, вони використовують медіаторів, тобто знову ж таки зірок шоу-бізнесу чи спорту. А яка ж дівчинка не хоче мати таке волосся, як у Руслани чи Арктики? Чи яка сорокарічна жінка не мріє про таку ж пружну шкіру, як у Лоліти?
 
Однією з основних ознак маніпулятивних технологій та стратегій, до яких можна зарахувати і перераховані методи пропаганди, є те, що ті, проти кого вони використовуються, не повинні помічати цей вплив. А тому, якщо хочете тверезо подивитися на життя, – кілька днів не умикайте телевізор та не читайте газет J J.
 
p.s. Подана вище інформація не претендує на  статус «наукової».