1 вересня 1939 року Німеччина розпочала війну проти Польщі.

На початку серпня закинула мене доля на тиждень до тещі. Одного вечора, після спекотного дня, смакували ми з тестем пиво. Зайшла мова про II світову. Поговорили про 1941- й, обговорюючи в основному банальні речі. Тесть згадав, що жив по сусідству дід, який служив в польській кавалерії. І розповідав він про знамениту атаку польських кіннотників на німецькі танки. Багато їх загинуло, аж Вісла від крові почервоніла, але все ж вісім танків гранатами підбили… Зацікавила мене ця історія.
“Несподівано богатирський загін кавалеристів кількістю декілька сот коней вискочив галопом з зарослів. Наближалися вони з розгорнутим прапором. Всі німецькі кулемети замовкли, тільки гармати стріляли. Їх вогонь створив щільний заслін за 300 метрів від німецьких позицій. Польські кіннотники наступали на повній швидкості, як на середньовічних картинах! На чолі скакав командир з піднятою шаблею. Було видно, як зменшується відстань між групою польських уланів і стіною німецького вогню. Божевіллям було продовжувати цю атаку на зустріч смерті. Але поляки прорвалися.“ Цей романтичний опис бою під Вулкою Венгловою побував на шпальтах майже всіх провідних газет світу і належить італійському військовому кореспонденту Маріо Аппеліусу. З документальних джерел відомо, що атаку проводив 14-й язловецьких уланів полк (базувався в м. Львові), задачею якого було прорватися до оточеної німцями Варшави. В кінній атаці польські улани втратили 105 чоловік вбитими і приблизно 100 пораненими. Багато потрапило в полон. Офіцери вермахту пообіцяли їм звільнення за хоробрість, але пізніше всіх розстріляли. Німці втратили 52 чоловіка вбитими і 69 пораненими. На німецьких позиціях оборону тримали 37 танків. Але про їх втрати невідомо.

Ми знаємо, ще про дві кінних атаки поляків на бронетехніку. В перший день війни (тобто, 1 вересня 1939 року) 18-й полк поморських улан атакував під с. Кроянти німецький підрозділ в складі якого були бронеавтомобілі. Інша кінна атака відбулася 24 вересня проти більшовиків в районі Грубешова (біля с. Гусине), де червоні проти польських кавалеристів застосували танки. В обох випадках про втрати бронетехніки джерела мовчать. Важливо, відмітити, що жодна атака не була спрямована проти бронетехніки ворога! У всіх випадках бронетехніка підключалася до відбиття польської атаки. То звідки ж розповіді про лиху кавалерійську атаку польських уланів на німецькі танки, про слова їх командира: «Шаблями дула повідрубуємо!», «Танки в них фанерні!»? Про Віслу червону від крові польських кавалеристів?

В 1941 році німці зняли пропагандистський фільм «Kampfgeschwader Lützow», де змалювали, як з переляку польські улани атакують німецькі танки. Судячи зі спогадів радянського танкіста І.В.Маслова схожий міф існував і в РСЧА: «В конце лета 1939 года нас перебросили на границу с Западной Белоруссией, и вскоре дали «отмашку» - «Вперед!». Никаких особых сражений там не происходило, но мне пришлось стать свидетелем и участником отражения атаки польской кавалерии на наш танковый батальон. И это не анекдот. И когда польские кавалеристы «лавой» с саблями наголо пошли на наши танки, мы подумали, они что, эти польские уланы или гусары, совсем охренели? Быстро их подавили и постреляли». В самій Польщі в 1959 році знаменитий Анджей Вайда зняв фільм «Lotna», де також була показана атака польської кінноти на німецькі танки. Очевидно, сюжет так сподобався ідеологам трьох країн, що активно культивувався і використовувався з різними підтекстами. Народ теж підхопив цю тему і не сумнівався в реальності…