22 червня виповниться 70 років від початку радянсько-німецької війни 1941 – 1945рр. Як про початок, так і про саму війну написано реально багато - від спогадів очевидців тих подій, до істориків з різними поглядами на саму війну. Не хочу давати чергову політичну оцінку, а звернути увагу на ситуацію, що склалася у рідній Волинській області в червні 1941р.

В Володимирі-Волинському стояла найчисельніша танкова дивізія всього Південно-Західного фронту – 41 тд. До її складу станом на 22.06.1941 входило 415 танків (31 – КВ-2, 342 – Т-26, 41 – вогнеметний, 1 – Т-37). Для прикладу, 14 тд вермахту, яка стояла за Бугом, навпроти Володимира-Волинського, мала 147 танків! Звичайно, Т-26 на той час не були верхом конструкторського генія радянських інженерів, але їх кількість та концентрація дозволяли бути спокійними за цей напрямок. В теорії.
Наявність «хімічних» танків (з вогнеметами замість гармат), а також новеньких КВ-2 (калібр гармати 152 мм!), які мали лише снаряди для розбиття бетонних укріплень, говорить про те, що в 41 тд були явно не оборонні цілі (якщо танкову дивізію взагалі доцільно використовувати в обороні).

Т-26

Знову ж, теоретично, 41 тд до кінця дня 22 червня повинна була скинути піхотні підрозділи вермахту в Буг. В реальності спроба була. В перший день війни частина 82 танкового полку 41 тд, в складі якої були 50 танків Т-26, разом з піхотою 87 стрілецької дивізії, прорвалися до Устилуга, але були розгромлені німецькою піхотою.


Т-37

Основна частина 41 тд, а це 315 танків, близько 600 автомобілів, та 25 бронеавтомобілів рушила з Володимира-Волинського на Ковель. До Ковеля дійшло – 116 танків! Полтергейст? Близько 200 танків «загубили»? Відстань – 50 км. Одна єдина не найбільша водна перешкода – річка Турія. Все. Німецькі підрозділи навіть не переслідували 41 тд. Що ж сталося? Про це, мовчать і радянські і німецькі джерела. Ми знаємо напевне, що 22 червня бойових дій на шосе між Володимиром і Ковелем не було. Тобто, 200 танків не були підбиті артилеристами вермахту. Німецька авіація була зайнята знищенням аеродромів Червоної Армії. То що ж відбулося? Очевидно, те що й з більшістю підрозділів Робітничо-Селянської Червоної Армії – масове дезертирство і небажання воювати.



КВ-2

Для деморалізованого, охопленого масовою панікою натовпу танки були серйозним тягарем. По-перше, вони повільні (швидкість Т-26 – 30 км/год); по-друге, «прив’язані» до доріг; по-третє, танки чудова ціль як для авіації противника, так і для артилерійських підрозділів. Тому їх просто кинули. А самі гайда в ліс. А далі хто куди. Так, з майже 11 тисяч особового складу 41 тд на початок серпня 1941 року залишилося 583 солдата! І з 415 - жодного танка! Як цілісне формування 41 тд не прийняла участі в жодному бою! Отака, «геройська» оборона радянської Волині.