Протягом багатьох років в місті залишається актуальним питання будівництва чи не будівництва підземного переходу в центрі міста. Декілька років тому я ініціював вирішення цього питання. З цього часу появилось багато нових ідей та пропозицій.
Останні проекти перетворили ідею будівництва підземного переходу в будівництво підземного торгового комплексу з автостоянками. Не буду аналізувати ні ідей, ні проектів. Я не можу збагнути іншого, чому основним каменем спотикання стало питання інвестора та його проекту.
Особисто я вважаю, що власником «підземки» є і повинна бути міська громада. Адже виділення земельної ділянки в центрі міста – це грандіозна інвестиція, а ще відповідні роботи перенесення комунікацій і тому подібного. Разом з цим, я не можу збагнути, чому наші владці шукають потужного інвестора (як правило з-за меж міста).
Десятки й сотні міських підприємців, які схочуть отримати в підземному комплексі торгові площі можуть забезпечити належну інвестицію.
Отже, вважаю, що найбільш доцільно створити комунальне підприємство (умовно назвемо його «Підземка») де засновником буде міська громада в особі міської влади.
Місто оголосить конкурс проектів. Другим кроком стане конкурс для потенційних підрядників. Третім – оголошення про дольову участь у будівництві. За таким принципом багато бізнес структур будують торгові й житлові комплекси.
Наприклад, навожу елементарні розрахунки: комунальне підприємство «Підземка» оголошує, що розпочинається будівництво підземного комплексу і усі бажаючі (скажімо підприємці, що працюють на ринках міста й області, українські за закордонні фірми тощо) можуть укласти договір на дольову участь у будівництві
 При цьому ціна за квадратний метр встановлюється 20 тис. грн., а реальна собівартість – 10-12 тис. грн. Таким чином дохід для комунального підприємства (розумійте – міської громади) складе мінімум 8 тис. грн. на м2. А загальний дохід – 144 млн. грн.
Надалі міська громада (через своїх обранців) може по різному розпорядитись цими коштами. А саме:
1. Можна стати на таку суму власником торгових площ в «підземці» і здавати їх в оренду по 250,00 грн за м2, тоді доходи кожного місяця становитимуть 2 млн. 250 тис грн.;
2. Отримавши разовий дохід в 144 млн грн. (що перевищує 50% надходжень в міський бюджет у 2007 р. за винятком державних дотацій та субвенцій) міська влада могла б витратити ці кошти на ремонти дахів, під’їздів, водопроводів тощо;
3. Можна було б цю суму вкласти в банк і отримувати відсотки (понад двадцять мільйонів в рік).
Можливі й інші варіанти. Але…
Як на мене, то безглуздо віддати 2-3 га землі під об’єкт, на якому місто будучи власником може заробляти сотні мільйонів.
Разом з цим, вважаю, що доходи від кожного комунального чи спільного (з часткою комунальної власності) підприємства мають заздалегідь мати цільове призначення. Тобто міська влада завчасно приймає рішення, що такі доходи йдуть, наприклад, на реконструкцію майдану, на заміну комунікацій, на ремонт дахів, чи допомогу ветеранам та ветеранським організаціям тощо. За таких умов лучани самі контролюватимуть і доходи, і видатки.
Сьогодні місто віддає у користування території, продає, отримує тимчасовий зиск. Скоро території закінчаться, що ж робитимуть наступні Владці? Зсилатись на помилки Попередників? Не вже так важко сісти й прорахувати – в результаті користь отримають всі й багате місто зможе прибрати парк, накормити звірів в зоопарку, належним чином прибрати місто, забезпечити вчасне вивезення сміття тощо.
А представники бізнесу, шкіл, медичних закладів та закладів культури не отримуватимуть рознарядок на участь в суботниках…
PS. Фантастична мрія… Усі давно відмінно порахували що й почому… Але усі мовчать. Що ж скривається за такими мовчанками?..