Доброта - найцінніша людська якість, вона має потужну протилежність - хамство, носії якого, як правило, не підозрюють про існування в людському суспільстві певних моральних застережень, які культурний прошарок населення ніколи не порушує.

Відомо, що Оксфордський словник «узаконив» деякі українські слова, наприклад, «указ» або «рада». Слово «хамство» не ввійшло в це серйозне видання, його зміст зрозумілий тільки нам і воно, на жаль, є часто вживаним в нашому житті.

У вічному протистоянні добра і зла хамство виступає за воїнство темряви, не випадково багато видатних авторитетів в області лінгвістики хамство як рису характеру називаютьне інакше як «рисою чорта».

Російський письменник Набоков якось згадував в своїх спогадах, що він так і не зміг роз'яснити на своїх лекціях американським студентам - славістам, що таке хамство, інший відомий письменник - Довлатов одне із своїх есе назвав «Це неперекладне слово «хамство».

А ось геніальний Микола Васильович Гоголь зумів таки передати своїм читачам навіть флюїди хамства в своїй повісті «Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»:

- Я сказав, що ви схожі на гусака, Іван Іванович!

- Як же ви посміли, пане, забувши пристойність і повагу до чину і прізвища людини, збезчестити мене таким поносним ім'ям?

- Начхав я вам на голову, Іван Іванович! Що ви так розкудкудакались?

... Буваючи в столиці нашої країни, я користуюся, як правило, послугами київського метро і в кожній поїздці спостерігаю там явище, яке стало вже буденним: чоловічоподібні особи з відсутнім поглядом сидять в вагоні перед жінками, людьми похилого віку, які стоять поруч.

Нещодавно став очевидцем буквально «чехівської» мізансцени: в переповненому вагоні метро молодий чоловік, сидячи, читав книгу під назвою «Естетичне виховання». Прямо перед ним, використовуючи в якості опори «кравчучку», стояла жінка років сімдесяти.

Пікантність ситуації була в тому, що поруч з бабусею стояла і зовсім молода «леді», з якою чоловік підтримував розмову, судячи з усього, вона була його давня знайома. Щоб не впасти під час руху потяга обидві жінки трималися за «кравчучку», зрідка чоловік відривався від читання і радив жінкам, як їм краще триматися за візок, назву якого жартівники приписують в честь першого президента України.

Молодий чоловік навіть не намагався поступитися своїм насидженим місцем жінкам. Біля виходу з метро сюрреалізм побаченого в підземці мав просто фантастичне продовження: жваві дівчатка з бейджами на піджаках і з блокнотами в руках проводили опитування киян і гостей столиці на тему: «Чи вважаєте ви Київ європейським містом?».

... Купуючи продукти на міському ринку кожен раз після процедури зважування товару, не вникаючи в оголошені мені продавцем числові значення ваги і ціни, перед розрахунком я завжди прошу виконати одну і ту вимогу - якомога точніше зважити товар на вагах.

Нова ціна, як правило, завжди на десять відсотків менша ніж вперше названа, при цьому процедура повторного зважування часто супроводжується невдоволеним виразом «розумними всі стали». Ще ніколи в ситуації, що склалася не з моєї вини я не чув таке доречне тут вибачення.

Слова і словосполучення «вибачте»,«прошу вибачення», які ще не в зовсім віддаленому минулому були неодмінною словесною атрибутикою для спілкування на вулицях наших міст, все більше стають в Україні зникаючим видом.

Вони виходять із спілкування, їх вже впору заносити в філологічну «Червону книгу», якби така існувала. Зате поширеним стало вельми універсальне, чи то стверджувальне, чи то запитальне «а шо», яким хами зазвичай виправдовують будь-яку свою дію, реагують на будь-яке зауваження.

Життєвих прикладів хамства не злічити, хамство стало звичним, тотальним, грубим, нахабним, безапеляційним в думках, його можливо спостерігати щодня і привселюдно.

За біблійною версією першим в світовій історії хамом був такий собі чоловік Хам, який за сюжетом Книги побачив рідного батька голим, коли той спав. Про побачене Хам відразу ж радісно повідомив своїм братам.

Сумніваюся, що нинішні хами зрозуміють, чому такий вчинок з «голою» правдою необхідно кваліфікувати як хамський. Схоже, що таке поняття як культура в нашому суспільстві все більше залишається в минулому, особливо виразним доказом цього є різноманітні ток-шоу на наших телеканалах, на яких дебатують політики, гості в студіях.

Про наш парламент годі і говорити - в його стінах хамство не вивітрюється.

Неповага біблійного Хама до батьків на тлі сучасного хамства виглядає простою витівкою. В інтернеті, наприклад, на відміну від ринку, де можна попросити продавця переважити товар і перерахувати його ціну, за хамство неможливо притягнути до відповідальності.

Тут у нас все як у відомому анекдоті: «Коли на англійському інтернет-форумі запитати - відповідають, на ізраїльському - на питання відповідають питанням, на українському запитуєш, а тобі пояснюють, що ти козел».

Спостерігаючи феномен нашого хамства на протязі багатьох років, цілком можливо назвати його типові види.

Найбільш поширеним у нас є словесне хамство, при «вдалому» збігу обставин воно часто трансформується на фізичний вплив хама проти свого опонента. Словесне хамство має свій особливий підвид - хамство яскраво виражених агресорів, які шукають будь-якого приводу для особистого самоствердження. Найчастіше його носіями є люди з примітивним мисленням, з надлишком агресивної енергії, вони мають зовні виражену зневагу до всього навколишнього світу.

Наприклад, відомий українському «загалу» парламентарій з вилами, який примітивному хамству намагається надати благовидий вид опозиційності і претендує при цьому на роль такого собі «українського Жириновського».

Чимало депутатів ВР, на жаль, саме з цієї когорти. Втім, містечкове агресивне хамство є притаманним в тій чи іншій мірі багатьом депутатам ВР, багато політиків з ним просто зрослися.

Іноді здається, що образи примітивних провінційних хамів для своєї «Білої гвардії» київський письменник Михайло Булгаков списував з них, сучасних хлопців з ВР.

Ще один підвид словесного хамства - це хамство людей, які в силу швидкої зміни свого матеріального благополуччя або соціального статусу «раптом» стали хамами. Це особливий типаж хамів, в народі про таких кажуть «з грязі в князі», для продукування хамства його представникам навіть привід не потрібен - він закладений у них в особливому, «хамському» геномі.

Ще не так давно можливо було спостерігати «ерудоване хамство», це хамство словесно витончених людей, які бравуючи своєю начитанністю і ерудицією, норовили вжалити жертву вишуканими книжковими знаннями.

У зв'язку з різким падінням освіченості цей вид хамства в Україні вже майже не зустрічається, він став майже реліктовим. Іноді навіть починаєш шкодувати про те, що хами з інтелектом, зовнішнім лоском і лицемірною чарівністю, відійшли в минуле.

Сучасній людині, крім багатьох навичок взаємодії з оточуючими людьми, вкрай важливо вміти протистояти хамам і хамству, адже завжди впевнене в своїй правоті хамство здавати свої позиції поки що не збирається.

Наприклад, безцеремонне ставлення чиновників до громадян, сприймається багатьма вже як щось природне, ми часто вже не реагуємо на таке хамство адекватно, нерідко навіть шукаємо йому виправдання.

Необхідно завжди пам'ятати, що хам, то є людина, позбавлена ​​перш за все культурних орієнтирів. Нападаючи на будь-якого з нас, він домагається, перш за все, аналогічної грубої реакції, яка підживлює його впевненість у власній правоті.

Тому ніколи не слід змагатися в безглуздій грубості з такими людьми, проте при цьому відповісти їм необхідно гідно. З власного досвіду засвідчую, що вибір методики особистого захисту залежить, перш за все, від «харизми» хама.

Найбільш ефективний спосіб боротьби з хамами - абсолютна впевненість в своїй правоті і показне ігнорування їх присутності, що значно підсилює протихамский ефект.

Влада наших хамів інколи може обмежуватися областю застосування швабри в супермаркеті, коли з криком «відійдіть!» вони намагаються пустити її в хід для миття підлоги, а заодно і ваших начищених черевиків.

Причому відбувається це саме в той момент, коли зосередившись біля полички з товаром ви намагаєтеся прочитати на упаковці його рецептуру і термін придатності.

Однак набагато частіше така влада обмежується стінами державних установ. І в першому, і в другому випадках хами прагнуть бути господарями становища, проте ніколи не даруйте їм такого задоволення!

Якщо хам є співробітником державної установи - перш за все позбавте його анонімності, запропонуйте йому назвати не тільки своє ім'я, але і посаду.

Посилання на статті законодавства змушують навіть самих «харизматичних» хамів засумніватися у власній могутності, головне, щоб всі ці дії виконувалися абсолютно спокійно. При цьому важливо, щоби самого опонента хама ні за яких обставин не можна було звинуватити в відповідній агресії.

Відомо, що за проявлену неповагу біблійний Ной прокляв свого сина Хама і його нащадків, оголосивши, що ті будуть вічними рабами. Можливо саме тому хамство процвітає в тих суспільно-політичних формаціях, які ще не позбулися рецидивів рабства.

Свого часу відомий радянський журналіст Всеволод Овчинников в своїх чудових публіцистичних нарисах «Коріння дуба» про англійців писав так: «Якщо штовхнути англійця на вулиці, якщо наступити йому на ногу в автобусі або, роздягаючись в кіно, зачепити його полою плаща, то він, тобто потерпілий, тут же інстинктивно вибачиться перед вами. Інколи кажуть, що така доведена до автоматизму вічливість не зовсім щира. І все-таки, мабуть, вона краща, ніж інстинктивна грубість».

Інстинктивна грубість і хамство вразили Україну як омела вразила дерева в наших парках, а з часів гоголівських героїв повісті про те, «Як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» в «хамському» питанні мало що змінилося.

Для боротьби з нащадками Хама є лише один дійовий рецепт - необхідно оточити хамство нашою тотальною нетерпимістю.

Олександр Сасовський