За моїми спостереженнями, люди досить таки упереджено ставляться до круків, сірих ворон, які живуть в місті поруч з нами. І цьому є безліч причин, в тому числі історичних та навіть містичних.

Як відомо, в Біблії ворон надсилався Ноєм з ковчега на пошуки суші, з тих пір йому дорікають, що він не повідомив Ною про закінчення всесвітнього потопу.

Через те ворон став символом людини, яка потрапила в полон земних радощів і відклала своє повернення до Ноя. Як віщує біблейська легенда, з часів Ноя ворон постійно кричить «кра, кра», тобто «завтра, завтра». Йому також дорікають, що він харчується стервом і не приділяє уваги своїм пташенятам.

Все це зробило ворона в народній уяві провісником нещастя, який нібито пророкує хворобу, війну і смерть. А ось в скандинавському епосі навпаки, там, як відомо, у бога Одіна було два ворона – Хугін і Мунін («думаючий» і «пам'ятаючий»), супутники бога, якого вони інформували про все, що відбувається на землі.

Чотири роки тому назад під час відвідин Лондона мені вдалося побувати в знаменитому замку Тауер і спостерігати там за відомими на весь світ круками – популяцією чорних воронів, яка традиційно мешкає в лондонській королівської фортеці і має особливе символічне значення для Британії.

Невеличка популяція знаходиться на державному забезпеченні і за нею доглядає спеціально уповноважений член церемоніальної варти Тауера – доглядач воронів (англ. – Ravenmaster). Державна увага до тауерських воронів була започаткована за часів короля Карла II (XVII століття), коли і склалося уявлення про те, що без них впадуть як сам Тауер, так і Британська монархія.

Достовірно і однозначно датувати визнання даної популяції в сучасному сенсі і її прийняття на казенне утримання історикам не вдалося, більшість дослідників відносять це до XIX століття – епохи королеви Вікторії. Вважається, що Карл II звелів тримати в Тауері не менше шести воронів, хоча кількість птахів з часом змінювалося.

Так, в результаті гітлерівських бомбардувань Лондона і через обмаль харчів в військовий час популяція воронів в Тауері критично скоротилася до одного птаха і прем'єр міністр Уїнстон Черчілль розпорядився негайно її поповнити. Всі нинішні ворони Тауера (Марлі, Ерін, Мерлін, Болдрік, Мунін, Тор, Бранвен (єдина самка, яка виводить потомство за програмою збереження популяції), Хугін, Гвіллум) названі в честь скандинавських і кельтських богів і міфологічних персонажів. Ворони індивідуально розрізняються по прикріпленим до лапи кожного стрічок того чи іншого кольору.

На фото № 1 – тауерські ворони Марлі і Болдрік, вони найбільше полюбляють позувати перед камерами відвідувачів. З 1987 року урядом Британії проводиться успішна програма підтримки чисельності популяції, спрямована на її збереження і поповнення. На кожного ворона заведена особиста облікова картка подібно солдатської, де присутній його послужний список – кличка, дата і місце народження, стать і особливості поведінки, які можуть впливати як на його спілкування з публікою, так і на звільнення найбільш агресивних птахів зі служби.



Як вже було відмічено, вважається, якщо ворони відлетять з Тауера, то Британська імперія впаде. Тому, за старовинним звичаєм, їм періодично обрізають махові пера на правому крилі, на вимоги «зелених» це віднедавна стало безболісною процедурою.

На початку 2006 року ворони Тауера були зачинені в спеціальні клітки. Причиною тому став пташиний грип, що поширювався по Європі з великою швидкістю. Найстарішим вороном в історії популяції вважається Джім Кроу, що дожив до глибокої старості - 44 років. Щоденний раціон птахів в Тауері складається з шести унцій сирого м'яса і порції пташиного сухого корму.

Раз в тиждень їх годують сирими яйцями, іноді кроликом з незнятою шкіркою, що вважається корисним для їхнього здоров'я. До чого це все і яке відношення вищезгадане має до луцької дійсності? Тоді, в Лондоні, мені подумалось, що може мати саме пряме.

Насамперед, це яскравий приклад успішного туристичного маркетингу мерії Лондона, яка щорічно заробляє на «воронячих» традиціях фантастичні кошти - більше 300 мільйонів фунтів стерлінгів, які залишають в країні туристи з усього світу, що полюбляють спостерігати за чорними пернатими з Тауера. Не знаю точно, яку величину має щорічний бюджет Волині, але впевнений, що він в десятки разів менший за «воронячий» компонент лондонського бюджету.

«Вороняча» туристична фішка за багато років доведена британцями до абсолютної досконалості. Це і продаж спеціальної літератури в магазинах і вуличних кіосках, квитків на відвідування воронячих обідів, на церемонії вигулювання пернатих, сувенірів і ще сотні всяких «пташиних» новацій, які поповнюють бюджет міста.

І саме тоді, в Лондоні, прийшла на думку ідея про аналогічний проект в Луцьку, який за повідомленнями ЗМІ недавно ввійшов в перелік міст України, що найбільше приваблюють туристів. Для реалізації ідеї місто має все необхідне: чудове місце - замок Любарта, фахівців - орнітологів, людей, які чудово розуміються на історії і туристичній справі. А головне - в замку Любарта давно проживає популяція сірих ворон, які цілком здатні виконати роль туристичної наживки для міста.

За популяцією я спостерігаю вже довгі роки, фіксую камерою моменти з цікавого життя цих пернатих. Живе там і одинокий чорний ворон, який майже не контактує з відвідувачами замку, мені вдалося його сфотографувати з далекої відстані зовсім недавно. Цього мешканця замку Любарта я назвав для себе Віщуном. Він завжди цілеспрямовано шукає на території замку яку-небудь поживу, а коли вдається її поцупити у зграї сірих ворон, яких там багато - швидко зникає в невідомому напрямку.



За моїми багаторічними спостереженнями, луцька сіра ворона своїм інтелектом перевершить лондонських круків. Я вже багато років спостерігаю за цими птахами, фотографую їх. Як правило, сірі ворони в замку Любарта сидять або на вежах, або на деревах, контролюючи середовище навколо. Спостерігають за тим, що відбувається навкруги, вистежують, де з'явилася їжа.

Сіра ворона - птах всеїдний, вона може прогодуватися сама, а може навіть з рук людини прийняти поживу. Чому тільки не навчилися сірі ворони з популяції замку! Наприклад, кидати стиглі горіхи восени на проїжджу частину, щоб машини розкололи їх колесами. Потім птахи спішно злітають на дорогу і вибирають смачненьке. Одна з поширених розваг сірих ворон досить сучасна - вони сідають на рухомі склоочищувачі престижних джипів, які інколи зупиняються поруч з замком і отримують неабияке задоволення від короткочасної поїздки.

Водії авто відлякують їх фонтанчиками миючої суміші, яка, як відомо, має запах спирту. Неодноразово спостерігав взимку, як сірі ворони ковзають лапами боком по куполах храмів неподалік замку Любарта. Сірі ворони добре пристосувалися жити поруч з людиною, чудово вивчили її звички і характер, навчилася отримувати для себе користь з діяльності людини.

Влітку і навесні вони кружляють над луками, що розкинулися вздовж берегів Стиру. Тут «сіромахам» роздолля - вони ласують жабами або крадуть рибу у ковзаючих над водою річки чайок. В один із теплих днів минулого лютого довелося спостерігати зовсім фантастичну сцену з воронячого життя.

Сіра ворона поїла водою хвору товаришку - набираючи повний дзьоб снігу, вона тримала його там деякий час, потім краплями виливала в рот хворій. Напувала довго, поки та не перестала тягнути назустріч свого дзьоба. Тому і звертаюсь до тих, хто в міській раді опікуються туризмом, ламає голову над тим, як наповнити бюджет міста. Може реалізація «воронячого проекту» на території замку Любарта на кшталт лондонського не така вже і фантастична перспектива? Як відомо - під лежачий камінь вода не тече.

Олександр Сасовський