Врятувати дитину від 150 епілептичних приступів на день: як американський хірург на Волині оперує дітей. Репортаж з операційної

Операційна вартістю понад мільйон євро, легка музика та невимушена атмосфера – очільник відділення нейрохірургії Волинської обласної дитячої клінічної лікарні Михайло Ловга та американський нейрохірург Люк Томич виконують надскладну операцію на відкритому мозку 16-річного пацієнта.

Люк Томич – 40-річний американський лікар українського походження. Він одружився на українці, тож без проблем розмовляє українською. Після восьмирічного навчання сім років виконує нейрохірургічні операції. Для нього це вже п’ятий візит на Волинь, у дитячу лікарню, де він провів чимало хірургічних втручань і таким чином поділився досвідом з місцевими нейрохірургами, зокрема Михайлом Ловгою, який тепер самостійно може виконувати операції надзвичайно високої складності.

Інформаційному агентству Волинські Новини вдалося потрапити на надскладну операцію та поспілкуватися з двома нейрохірургами.

У 16-річного хлопця – 150 епілептичних приступів протягом дня

На операційному столі під наркозом лежить 16-річний хлопець, в якого кожного дня було по 150 епілептичних приступів і який вже переніс три складні операції. Нейрохірурги Михайло Ловга та Люк Томич працюють на операційному полі – відкритому мозку пацієнта, тим часом за станом дитини слідкують через велику кількість моніторів. Здавалося б, напруга в операційній досягає найвищої точки, натомість там лунає спокійна музика, а лікарі, виконуючи операцію, невимушено спілкуються між собою.Вийшовши щасливими після багатогодинної успішної операції, нейрохірурги розповіли, що вони проводили один із найскладніших видів втручань з приводу фармакорезистентної епілепсії – це вид захворювання, коли вже ліки не допомагають, в людини постійні судоми. Тож пацієнту потрібна допомога, інакше дитина втрачає в розвитку, втрачає будь-який контакт із зовнішнім середовищем, втрачає будь-який контакт з батьками. Єдиний шанс залишитися соціально активним – спробувати провести хірургічне втручання, яке називається гемісферектомія (видалення або вимкнення однієї з півкуль головного мозку).

«У пацієнта було 150 приступів за день, його фактично постійно трясе. Ці судоми можуть мати різний характер, але їх велика кількість. Завдяки співпраці з Люком Томичом ми маємо можливість виконувати такі операції як гемісферектомія у нас. Ми вже провели їх декілька, сьогодні одна з них», – каже Михайло Ловга.Люк Томич додає: «Потрібно розуміти, що навіть в Америці такі нейрохірургічні операції роблять один-два відсотки хірургів, бо вони дуже специфічна. Переважно ми робимо такі операції дітям, хоча й буває, що і дорослим. Це дуже важка операція, потрібно знати анатомію головного мозку. Кожна така операція відрізняється від іншої, тому я і далі вчуся».Лікарі не беруться прогнозувати терміни відновлення дитини після операції. В лікарні вона може перебувати два-три тижні. У будь-якому разі пацієнта випишуть в такому стані, коли лікарі впевняться, що у нього все добре. Але інколи дитині потрібно до трьох місяців, щоб відновитися повністю.

Відзначимо, що такі операції у відділені нейрохірургії Волинської обладної дитячої клінічної лікарні проводять і самостійно.

Це вже другий візит Люка Томича з метою виконання саме таких хірургічних втручань. Перший був у жовтні 2019 року, тоді провели три схожі втручання. Цього разу зробили декілька інших хірургічних втручань з приводу тієї ж фармакорезистентної епілепсії.«Ми вже самостійно виконали декілька таких втручань завдяки співпраці з Люком Томичом, його навчанню та нашому розумінні, як виконувати такі операції», – зазначає Михайло Ловга та додає, що в Україні такі операції виконують лише двоє лікарів в Києві.

Американець вирішив допомагати Україні після Революції гідності

Очільник відділення нейрохірургії пригадує, що вони з Люком познайомилися завдяки спільному знайомому, першому вчителю дитячої нейрохірургії Джеймсу Рутці – це дуже відомий дитячий нейрохірург з Канади, який надав інформацію Люку Томичу про Україну.

«Це якраз були часи після Революції гідності, Люк Томич дуже хотів допомагати, він бачив, що ми цього потребуємо. Саме тоді відбувся перший його візит на конференцію у Харків, згодом запланували перший візит до нас, зробили першу операцію, далі – ще кілька. Загалом це вже п’ятий візит до Луцька».Натомість Люк Томич наголошує, що протягом останніх кількох років нейрохірургія в Україні дуже розвинулася, Луцьк – хороший приклад.

«Потік пацієнтів збільшується, складність операцій підвищується, знання нейрохірургів також збільшуються. Я дуже вражений від того, що бачу. Михайло каже мені, щоб я приїхав ще кілька разів, і тоді він не буде потребувати моєї присутності на операції. Але я йому кажу, що він і сам тепер знає, як її робити. Це наша мета – зробити кілька операцій разом, щоб потім місцеві хірурги робили такі операції самостійно. Це велике задоволення для мене».

Михайло Ловга додає, що завжди називає Люка Томича старшим братом, але це дорівнює вчителю, оскільки він дав важливі настанови, які допомогли йому розвинутися як хірургу, отримати досвід та почати виконувати складні операції.

«Це все завдяки йому. Він вчив цьому не так, як ми звикли бачити. Система навчання і його бажання поділитися досвідом та знаннями дозволили показати дуже важливі речі. Завдяки йому ми виросли і одні з небагатьох в Україні, хто може виконувати такі надскладні операції з приводу епілепсії. Розуміння анатомії суперскладне, навіть якщо хірург робить такі операції протягом багатьох років, йому не завжди може все вдаватися. Медицина – наука не зовсім точна. Ми багато про неї знаємо, але не можемо все точно прорахувати крок за кроком, тому ми завжди вчимося. Якщо б ми не виконали спільно три операції гемісферектомії тут, то я не зміг би виконати наступні чотири самостійно.

Загалом за цей візит ми провели уже чотири операції, плануємо ще дві або три, оскільки операції дуже складні, інколи вони тривають вісім-десять годин, тому і втома дається взнаки».За час існування відділення провели 85 операцій

Відділення дитячої нейрохірургії у Волинській обласній дитячій клінічній лікарні заснували 1 жовтня 2019 року.

«Відділення існує вже більше року, тривалий період я був відсутній, адже протягом трьох місяців проходив стажування в США, у місті Цинциннаті в штаті Огайо, де мав можливість попрацювати над хірургічною технікою, над глибшим вивченням анатомії та відвідати місцеву дитячу лікарню.

Після того ми запрацювали на повну, але коронавірус дещо вніс свої корективи в роботу, через це і я певний час був відсутній на роботі. Але зараз ми маємо десять ліжок, з минулого місяця – п'ятнадцять юридично. Поки працюємо на старій площі, тому наразі можемо використовувати лише десять ліжок. Вони в нас постійно зайняті, фактично завжди ми маємо вісім-дванадцять пацієнтів з різними нейрохірургічними проблемами, зокрема з епілепсією», – розповідає керівник відділення.На сьогодні тут виконали 85 операцій – це досить велика цифра для України та й для дитячої нейрохірургії загалом.

«Зараз в нас чотири-п’ять операцій в тиждень різного ступеня складності. Звичайно, не кожного дня ми робимо гемісферектомію, але вже зроблено дуже багато складних операцій», – зазначив він.

Утім операцію неможливо виконати без команди, адже поки хірурги працюють над операційним полем, анестезіологи та інші лікарі слідкують за станом пацієнта, відтак важлива командна робота.

«Операція – це командна робота. Завідувач відділенням анестезіології та реанімації Юрій Радчук та його команда присутні зі мною на всіх надскладних операціях.

Також в операційній присутні мої колеги-нейрохірурги Степан Кокиць та Сергій Романчук. Тут також і операційна сестра Мирослава Супрунюк, адже є дуже багато обладнання, яким потрібно вміти користуватися. Ми, нейрохірурги, сконцентровані лише на місці операції, всі інші слідкують за станом дитини.

Команду дуже довго готували до операцій, щоб ми їх виконували. Перша операція була дуже складною, були мінуси, у нас не було обладнання. Поступово ми виконували все складніші операції, але зараз ми на хорошому рівні і по обладнанню, і по командному стану».Маємо радість від одужання наших пацієнтів, або Як психологічно відновлюються нейрохірурги після філігранної роботи в операційній

Помилка хірурга може відіграти фатальну роль, а для нейрохірурга ціна помилки ще більша. Є операції, протягом яких їм десять-дванадцять годин потрібно виконувати ювелірно точні рухи, використовуючи різноманітні інструменти. Очевидно, що лікарі потребують не лише фізичного відновлення, а й психологічного.

Люк Томич наголошує, що в операційній нейрохірургу завжди потрібно бути спокійним.

«Якщо ти маєш знання і все добре йде, то не потрібно переживати. Потрібно розуміти, що ми не вперше робимо такі операції, і вже звикли працювати разом.

Зазвичай, всі операції йдуть за планом, оскільки ми дуже добре готуємося до них, зокрема вивчаємо МРТ. Тож готові до всього».Попри таку складність роботи, ні Михайло Ловга, ні Люк Томич не мають якогось єдиного рецепту відновлення, наголошуючи, що для них радість – це одужання пацієнта після операції та його повернення до нормального життя.

«Маємо радість від наших пацієнтів, адже вони кожного дня мали судоми, а після операцій їх не стало. Ми дуже втомлені, коли починаємо, але втягнувшись в процес, забуваєш про втому.

Буває, що діти народжуються з певною проблемою головного мозку, але вона проявляється пізніше. Може бути, що травма спричиняє те, що одна півкуля головного мозку страждає, тоді ми можемо допомогти, прооперувавши людину», – каже Михайло Ловга.

Люк Томич додає: «Наприклад, дитина, яку ми оперували сьогодні, має 150 епілептичних приступів на день. Після операції висока ймовірність того, що вона взагалі не матиме таких приступів. В Америці я також роблю багато подібних операцій. Таким чином можна змінити життя дитини та її сім’ї. Нас надихає це. Після операції дитина починає розвиватися, чомусь вчитися – це великі зміни в житті».Замість P.S.

Як і всі сфери, медицина потребує неабияких вкладень для того, щоб розвиватися, проте, каже Михайло Ловга, держава не надає необхідного фінансування, тож в багатьох аспектах медицина та лікарі фактично не розвиваються. Відтак шукають різноманітну підтримку в фондів та благодійників.

«Потрібно розуміти, що медицина – це не процес кількох людей. Має працювати загальна система, має працювати держава, яка повинна розуміти, що за 3-3,5 відсотки валового продукту неможливо утримувати медицину, тим паче гривневих. Якщо у нас будуть кошти, думаю, ми зможемо показати певний рівень. Маючи мінімум фінансування, робити якісь дуже складні речі важко, але ми намагаємося балансувати завдяки підтримці локальній, розумінню людей, фондів, якимось певним напрацюванням.

Усе обладнання в операційній придбане на за державні кошти, держава не дала жодної копійки. Наразі це кошти фондів, благодійників, зокрема і Люк Томич допомагав нам фінансово. Майже все обладнання ми отримали з Німеччини, мікроскоп дали канадці, частину інструментів Люк подарував. Завдяки цьому ми можемо щось виконувати, але це лише, щоб триматися на плаву. Щоб рухатися вперед, потрібні глобальні інвестиції. Медицина не може працювати на межі».

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---