Пішов до лісу і не повернувся: на Волині за загадкових обставин зник айтішник, який приїхав з Києва у гості до родичів
Ось уже п’яту добу рідні 48-річного Ярослава Стречина, який зник безвісти на Великдень, не їдять, не сплять, не годні говорити. Як і годиться, на велике свято чоловік приїхав у рідне село Луків Ковельського району, аби навідати стареньку маму, утім, вийшовши на вечірню прогулянку до лісу, який, зі слів родичів, знав як свої п'ять пальців, не повернувся і до сьогодні.
Про це Інформаційному агенству Волинські Новини повідомила двоюрідна сестра волинянина Наталія Ільчук.
Нагадаємо, 2 травня 2021 року зник 48-річний Стречин Ярослав Георгійович, який приїхав з Києва до смт Луків Ковельського району до родичів на Великдень. Близько 20:00 він пішов до лісу в урочище «Кумар», що неподалік домівки, куди часто ходив по приїзду, в напрямку села Руда, та не повернувся.
Будучи прихильником здорового способу життя, Ярослав ніколи не скаржився на здоров’я. Міцний та високий – таким його описують рідні. Кажуть, що чоловік не зловживав алкоголем і не курив. За вдачею – спокійний.«На великі свята та при нагоді брат приїжджав до батьківської оселі в рідний Луків, бо ж мешкає та працює у Києві програмістом. Любив спілкуватися з природою, прогулюватися в лісі. Тому коли після вечері сказав, що трошки пройдеться знайомими йому стежками, не надали цьому значення. Якби ж знали, що він вже більше не повернеться додому…» – плаче сестра Наталія.
Варто зауважити, що Ярослав Стречин – батько трьох дітей, щоправда, двоє із них уже дорослі. Найменшій донечці – сім років. Попри те, що і сам, і його сім’я живуть у столиці, нині ні з дружиною, ні з жодним із дітей зв’язку немає.
«З жінкою у нього були напружені стосунки, тому не впевнена, що в Києві знають, що Ярослав у розшуку», – каже пані Наталія.
З її слів, наступного дня після зникнення, 3 травня, Ярослава бачила жінка із сусіднього села Руда.
«Ця жінка розповіла, що чоловік, за описом схожий на Ярослава, рухався у напрямку залізничної станції. При цьому на вигляд він був розсіяним, дезорієнтованим. Запитував про дорогу. Коли ж, зі слів тієї жінки, вона запитала у незнайомця, куди той прямує, він їй відповів, що, мовляв, його чекає мама і йому потрібно на роботу», – з болем розповідає родичка зниклого.
До пошуків волинянина залучили професійних кінологів, працювала слідчо-оперативна група.
«Собака ніби й взяв слід, який довів кінологів до центру села Підгородного. А далі слід обірвався», – каже сестра чоловіка.
Враховуючи те, що багатодітний батько вийшов із батьківського дому без телефона, грошей та документів, то й визначити місце ймовірного перебування чоловіка за геолокацією складно.
Активну участь у пошуках зниклого безвісти чоловіка взяла слідча на пенсії Руслана Репетюк, яка нині працює у Луківській селищній раді. Жінка каже, що перш за все взялася допомогти, бо перебуває у далеких родинних стосунках із сім’єю Ярослава.
«Це розумний чоловік, який працює у Києві на фірмі, що обслуговує комп’ютерну техніку мережі аптек. Він був незамінною ланкою на роботі й не міг надовго відлучатися. А в Луків приїжджав до родини як на малу Батьківщину, бо виріс біля дідуся і бабусі. У цьому будинку наразі проживає його мама. Ввечері, як бувало не раз, він відлучався усамітнитися на природі. Це було йому близьке. Часто ходив до озера пішки або їздив велосипедом. Любив активний спосіб життя. Він сам по собі мінімаліст, а його сім’я настільки розвинена духовно, що особливої уваги матеріальним цінностям не приділяла», – розповідає пані Руслана.
Згадуючи про Ярослава, каже, що всі необхідні речі чоловіка завжди поміщалися у його невеличкому наплічнику – документи, телефон, гроші. І ось саме цей рюкзак чоловік не взяв із дому, вирушивши на чергову лісову прогулянку.
Будучи дуже раціональним, про всяк випадок він придбав два зворотні квитки на потяг до Києва – на 5 і на 9 травня. Казав, що це якщо його терміново викличуть на роботу.
«Судячи із того, що Ярослав нічого із собою не взяв, легко одягнувся і вийшов з дому, він не збирався надовго відлучатися», – каже пані Руслана.
Брат зниклого чоловіка знайшов біля хати його сліди і пішов за ними, але сліди обірвалися на лісовій дорозі перед селом Руда.
Того ж дня під час пошуків старша жінка, що мешкає біля залізниці у селі Підгородному, повідомила про те, що 3 травня у вікно її оселі постукав невідомий із такими ж зовнішніми прикметами, як і в Ярослава. Вона описала і розмову, яка відбулася між ними. Не було сумнівів – це він! Адже інформацію, яку повідомив незнайомій жінці «високий чоловік із бородою», не міг знати ніхто, окрім самого Ярослава Стречина та його рідних.
Він розповідав, що поспішає на потяг, що приїхав до матері, що не має наміру залишатися. Запитав, де перебуває. Після того з допомогою кінолога та пошукової собаки вдалося встановити, що від будинку згаданої вище жінки Ярослав пішов уздовж залізничної колії до магазину, що розташований у цьому ж населеному пункті. За цими слідами привела собака. До того ж, аналогічні сліди знайшли й біля батьківського будинку чоловіка в Лукові.
Після того інформації про місце перебування чоловіка немає.Зі слів пані Руслани, батьки Ярослава Стречина – відомі у селі люди, адже обоє до пенсії працювали медиками.
Зокрема, як каже жінка, покійний батько, будучи анестезіологом, був одним із засновників реанімаційного відділення у Ковелі, мама працювала терапевтом у військовому шпиталі, а згодом і в Луківській амбулаторії.
Як фаховий лікар мама Ярослава Раїса Іванівна припускає, що сину могло раптово стати недобре. Наприклад, розлади психіки або проблеми з пам’яттю він міг отримати внаслідок раптового мікроінсульту. Ліс недалеко від будинку, де він гостював. Його видно на горизонті. Це не є далека прогулянка. Ярослав добре знає стежки цього лісу, він знайомий йому з дитинства.
«Наскільки мені відомо, Ярослав жив роботою, тож здебільшого там і проживав, а не з дружиною і дітьми. У Києві поліція виходила до потяга, яким міг їхати Ярослав, навіть попри те, що фізично він на нього втрапити не міг, але безрезультатно. Його там не було. А якби він і дістався якимось чином до столиці, то одразу поїхав би на роботу», – каже пані Руслана.
Але, на жаль, на роботі, якою і жив, і дихав, чоловік так і не з’явився – ні тоді, ні до сьогодні.
Більше того, його керівниця дзвонила на телефон, залишений у батьківській хаті, й розпитувала, де він. Родичі повідомили про ситуацію, що склалася, але на тому боці слухавки попросили «у жодному разі не відповідати на дзвінки клієнтів, щоб не виникало збоїв у роботі».
Що цікаво, зі слів рідних, члени київської сім’ї чоловіка вели більш замкнутий спосіб життя і мало спілкувалися з людьми, у тому числі і з родиною Ярослава. Принципово не користуються соціальними мережами. Якщо у сім’ї виникали проблеми, про це не заведено було розповідати стороннім, навіть батькам.
Як колишньому працівнику поліції, а нині – Луківської селищної ради Руслані Репетюк вдалося організувати не лише пошуки односельця на високому рівні, а й залучити до них громаду.
«Прочісували ліс. Я навіть не сподівалася, що відгукнеться така велика кількість небайдужих людей, особливо враховуючи те, що пошуки стартували на другий день Великодня», – каже жінка.
До слова, і працівники поліції, і рідні Ярослава намагалися зв’язатися із його законною дружиною, взявши її контакти із мобільного телефона, що його чоловік залишив у батьківській хаті. Але спочатку по той бік слухавки відповідали, що, мовляв, не туди втрапили, а потім вимкнули телефон взагалі.
Й досі невідомо, чи знають діти у Києві, що їхнього батька розшукують на рідній Волині. А тим часом волинська рідня Ярослава Стречина продовжує пошуки чоловіка і все ще вірить у диво. Адже, враховуючи те, що з моменту його зникнення минуло п’ять діб, кожна хвилина, година, день нині на вагу золота.
У Ковельському РУП ГУНП у Волинській області, що розслідує справу зниклого волинянина, інформацію підтвердили.
«3 травня до нас надійшло повідомлення від родичів стосовно безвісти зниклого Ярослава Стречина. Відомості зареєстрували належним чином і внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 – «Умисне вбивство». Працівники поліції проводять розшукові заходи, обстежують ліс та прилеглі території. До пошуків долучились і місцеві мешканці», – повідомила інспектор сектору моніторингу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Еліна Багінська.Усіх, хто має хоча б якусь інформацію щодо можливого місця перебування людини, просять телефонувати на гарячу лінію «102» або на номер 063-477-75-56.
Інформаційне агенство Волинські Новини нагадує прикмети зниклого чоловіка: високий (188 см), світло-русявий, з бородою, коротко стрижений. Був одягнений в синю куртку та джинси, чорну футболку, чорні черевики.
Вікторія СЕМЕНЮК
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це Інформаційному агенству Волинські Новини повідомила двоюрідна сестра волинянина Наталія Ільчук.
Нагадаємо, 2 травня 2021 року зник 48-річний Стречин Ярослав Георгійович, який приїхав з Києва до смт Луків Ковельського району до родичів на Великдень. Близько 20:00 він пішов до лісу в урочище «Кумар», що неподалік домівки, куди часто ходив по приїзду, в напрямку села Руда, та не повернувся.
Будучи прихильником здорового способу життя, Ярослав ніколи не скаржився на здоров’я. Міцний та високий – таким його описують рідні. Кажуть, що чоловік не зловживав алкоголем і не курив. За вдачею – спокійний.«На великі свята та при нагоді брат приїжджав до батьківської оселі в рідний Луків, бо ж мешкає та працює у Києві програмістом. Любив спілкуватися з природою, прогулюватися в лісі. Тому коли після вечері сказав, що трошки пройдеться знайомими йому стежками, не надали цьому значення. Якби ж знали, що він вже більше не повернеться додому…» – плаче сестра Наталія.
Варто зауважити, що Ярослав Стречин – батько трьох дітей, щоправда, двоє із них уже дорослі. Найменшій донечці – сім років. Попри те, що і сам, і його сім’я живуть у столиці, нині ні з дружиною, ні з жодним із дітей зв’язку немає.
«З жінкою у нього були напружені стосунки, тому не впевнена, що в Києві знають, що Ярослав у розшуку», – каже пані Наталія.
З її слів, наступного дня після зникнення, 3 травня, Ярослава бачила жінка із сусіднього села Руда.
«Ця жінка розповіла, що чоловік, за описом схожий на Ярослава, рухався у напрямку залізничної станції. При цьому на вигляд він був розсіяним, дезорієнтованим. Запитував про дорогу. Коли ж, зі слів тієї жінки, вона запитала у незнайомця, куди той прямує, він їй відповів, що, мовляв, його чекає мама і йому потрібно на роботу», – з болем розповідає родичка зниклого.
До пошуків волинянина залучили професійних кінологів, працювала слідчо-оперативна група.
«Собака ніби й взяв слід, який довів кінологів до центру села Підгородного. А далі слід обірвався», – каже сестра чоловіка.
Враховуючи те, що багатодітний батько вийшов із батьківського дому без телефона, грошей та документів, то й визначити місце ймовірного перебування чоловіка за геолокацією складно.
Активну участь у пошуках зниклого безвісти чоловіка взяла слідча на пенсії Руслана Репетюк, яка нині працює у Луківській селищній раді. Жінка каже, що перш за все взялася допомогти, бо перебуває у далеких родинних стосунках із сім’єю Ярослава.
«Це розумний чоловік, який працює у Києві на фірмі, що обслуговує комп’ютерну техніку мережі аптек. Він був незамінною ланкою на роботі й не міг надовго відлучатися. А в Луків приїжджав до родини як на малу Батьківщину, бо виріс біля дідуся і бабусі. У цьому будинку наразі проживає його мама. Ввечері, як бувало не раз, він відлучався усамітнитися на природі. Це було йому близьке. Часто ходив до озера пішки або їздив велосипедом. Любив активний спосіб життя. Він сам по собі мінімаліст, а його сім’я настільки розвинена духовно, що особливої уваги матеріальним цінностям не приділяла», – розповідає пані Руслана.
Згадуючи про Ярослава, каже, що всі необхідні речі чоловіка завжди поміщалися у його невеличкому наплічнику – документи, телефон, гроші. І ось саме цей рюкзак чоловік не взяв із дому, вирушивши на чергову лісову прогулянку.
Будучи дуже раціональним, про всяк випадок він придбав два зворотні квитки на потяг до Києва – на 5 і на 9 травня. Казав, що це якщо його терміново викличуть на роботу.
«Судячи із того, що Ярослав нічого із собою не взяв, легко одягнувся і вийшов з дому, він не збирався надовго відлучатися», – каже пані Руслана.
Брат зниклого чоловіка знайшов біля хати його сліди і пішов за ними, але сліди обірвалися на лісовій дорозі перед селом Руда.
Того ж дня під час пошуків старша жінка, що мешкає біля залізниці у селі Підгородному, повідомила про те, що 3 травня у вікно її оселі постукав невідомий із такими ж зовнішніми прикметами, як і в Ярослава. Вона описала і розмову, яка відбулася між ними. Не було сумнівів – це він! Адже інформацію, яку повідомив незнайомій жінці «високий чоловік із бородою», не міг знати ніхто, окрім самого Ярослава Стречина та його рідних.
Він розповідав, що поспішає на потяг, що приїхав до матері, що не має наміру залишатися. Запитав, де перебуває. Після того з допомогою кінолога та пошукової собаки вдалося встановити, що від будинку згаданої вище жінки Ярослав пішов уздовж залізничної колії до магазину, що розташований у цьому ж населеному пункті. За цими слідами привела собака. До того ж, аналогічні сліди знайшли й біля батьківського будинку чоловіка в Лукові.
Після того інформації про місце перебування чоловіка немає.Зі слів пані Руслани, батьки Ярослава Стречина – відомі у селі люди, адже обоє до пенсії працювали медиками.
Зокрема, як каже жінка, покійний батько, будучи анестезіологом, був одним із засновників реанімаційного відділення у Ковелі, мама працювала терапевтом у військовому шпиталі, а згодом і в Луківській амбулаторії.
Як фаховий лікар мама Ярослава Раїса Іванівна припускає, що сину могло раптово стати недобре. Наприклад, розлади психіки або проблеми з пам’яттю він міг отримати внаслідок раптового мікроінсульту. Ліс недалеко від будинку, де він гостював. Його видно на горизонті. Це не є далека прогулянка. Ярослав добре знає стежки цього лісу, він знайомий йому з дитинства.
«Наскільки мені відомо, Ярослав жив роботою, тож здебільшого там і проживав, а не з дружиною і дітьми. У Києві поліція виходила до потяга, яким міг їхати Ярослав, навіть попри те, що фізично він на нього втрапити не міг, але безрезультатно. Його там не було. А якби він і дістався якимось чином до столиці, то одразу поїхав би на роботу», – каже пані Руслана.
Але, на жаль, на роботі, якою і жив, і дихав, чоловік так і не з’явився – ні тоді, ні до сьогодні.
Більше того, його керівниця дзвонила на телефон, залишений у батьківській хаті, й розпитувала, де він. Родичі повідомили про ситуацію, що склалася, але на тому боці слухавки попросили «у жодному разі не відповідати на дзвінки клієнтів, щоб не виникало збоїв у роботі».
Що цікаво, зі слів рідних, члени київської сім’ї чоловіка вели більш замкнутий спосіб життя і мало спілкувалися з людьми, у тому числі і з родиною Ярослава. Принципово не користуються соціальними мережами. Якщо у сім’ї виникали проблеми, про це не заведено було розповідати стороннім, навіть батькам.
Як колишньому працівнику поліції, а нині – Луківської селищної ради Руслані Репетюк вдалося організувати не лише пошуки односельця на високому рівні, а й залучити до них громаду.
«Прочісували ліс. Я навіть не сподівалася, що відгукнеться така велика кількість небайдужих людей, особливо враховуючи те, що пошуки стартували на другий день Великодня», – каже жінка.
До слова, і працівники поліції, і рідні Ярослава намагалися зв’язатися із його законною дружиною, взявши її контакти із мобільного телефона, що його чоловік залишив у батьківській хаті. Але спочатку по той бік слухавки відповідали, що, мовляв, не туди втрапили, а потім вимкнули телефон взагалі.
Й досі невідомо, чи знають діти у Києві, що їхнього батька розшукують на рідній Волині. А тим часом волинська рідня Ярослава Стречина продовжує пошуки чоловіка і все ще вірить у диво. Адже, враховуючи те, що з моменту його зникнення минуло п’ять діб, кожна хвилина, година, день нині на вагу золота.
У Ковельському РУП ГУНП у Волинській області, що розслідує справу зниклого волинянина, інформацію підтвердили.
«3 травня до нас надійшло повідомлення від родичів стосовно безвісти зниклого Ярослава Стречина. Відомості зареєстрували належним чином і внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 – «Умисне вбивство». Працівники поліції проводять розшукові заходи, обстежують ліс та прилеглі території. До пошуків долучились і місцеві мешканці», – повідомила інспектор сектору моніторингу Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Еліна Багінська.Усіх, хто має хоча б якусь інформацію щодо можливого місця перебування людини, просять телефонувати на гарячу лінію «102» або на номер 063-477-75-56.
Інформаційне агенство Волинські Новини нагадує прикмети зниклого чоловіка: високий (188 см), світло-русявий, з бородою, коротко стрижений. Був одягнений в синю куртку та джинси, чорну футболку, чорні черевики.
Вікторія СЕМЕНЮК
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 16
Qwerty
Показати IP
8 Травня 2021 08:30
Біткоїни поїхав в Европу тратити.
Я до Qwerty
Показати IP
8 Травня 2021 10:38
У вас з головою все впорядку? У людей горе, а воно тут із себе петросяна корчить
Уважний до Qwerty
Показати IP
8 Травня 2021 10:41
Без паспорта?
Маск до Qwerty
Показати IP
8 Травня 2021 11:42
Ви душевно неповносправний, якщо таке пишете
Поля
Показати IP
8 Травня 2021 09:47
Дай Боже щоб скоріше знайшовся!
Питання до адмінів
Показати IP
8 Травня 2021 11:17
Як пропускати такі коментарі, як від Qwerty??? ЯК????
Євробидло
Показати IP
8 Травня 2021 12:10
Айтішнік вирішив злитися. Айтішніки добре знають як працюють служби пошуку, по яким алгоритмах і точках. Задумайтеся.
? до Євробидло
Показати IP
8 Травня 2021 15:26
Ви, бидло, пропили всі мозги.
Євробидло до ?
Показати IP
9 Травня 2021 00:54
Повторюю для тупих: айтішнік вирішив злитися. Спитай в сфері ІТ що це означає.
Оксана
Показати IP
8 Травня 2021 12:25
Розумію, що людям біда, але історію, як крутий детектив прочитала. Це, швидше, коиплімент автору. А Ярослав хай знайдеться живим!
Непоняв
Показати IP
8 Травня 2021 13:22
а шо ІТшнику робити в лісі? там компів немає, чого він туди пішов?
5 до Непоняв
Показати IP
8 Травня 2021 15:51
Ви це серйозно?? Людина пішла до лісу прогулятися,побути в тиші і спокої. Написано ж. Чи,по-вашому, раз айтішнік,то має 24 години на добу проводити за ноутбуком? Лікарям у ліс теж не можна ходити,бо там нема шприців і таблеток? І продавцям,бо там нема касового апарату? Ну вже таке щось пишуть іноді в коментарях,що ні в тин, ні в ворота.
Анонім до 5
Показати IP
8 Травня 2021 17:35
Та то типу він думає, що офігенний дотеп явив світу - юмористи х..ві.
Лісник до 5
Показати IP
8 Травня 2021 23:04
все правильно він написав, ліс лише для лісників, всі інші мають займатися тим на що вчилися, і взагалі треба на законодавчому рівні заборонити соватися по лісу всім крім лісників, мнс-ників, медиків і поліції.
ОДІН.
Показати IP
8 Травня 2021 14:24
А ДЕ ПОЛІЦІЯ З СОБАКАМИ,МЧС,ЄГЕРЯ ЛІСНИКИ ЯКІ ЗНАЮТЬ МІСЦЕВІСТЬ.МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН У НЬОГО ПЕВНО БУВ....
Лев до ОДІН.
Показати IP
8 Травня 2021 17:13
Мобілу він лишив вдома. Кінологи (поліція з собаками) працюють! Ну йпрст, читай же текст!
Вірші від Жадана, святковий концерт та виставка: як Луцьк відзначив День Гідності та Свободи. Фоторепортаж
Сьогодні 10:23
Сьогодні 10:23
У Володимирі з палаючого будинку врятували чоловіка
Сьогодні 10:06
Сьогодні 10:06
«Надії немає, нема куди їхати»: як у Нововолинську допомагають переселенцям із Донеччини
Сьогодні 09:34
Сьогодні 09:34
У Сумах пролунали вибухи: двоє загиблих та 12 поранених
Сьогодні 08:27
Сьогодні 08:27
Вимагав 400 доларів для судді? Волинського адвоката судять за шахрайство і зловживання впливом
Сьогодні 08:10
Сьогодні 08:10
Понад 60% німців проти надання Україні Taurus
Сьогодні 07:46
Сьогодні 07:46
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.