Згадати усіх: рік по трагедії донецького аеропорту

Рік тому, 21 січня 2015 року, після важкої 242-денної оборони донецького аеропорту українські бійці відійшли у бік Пісок. На місці аеропорту залишилися руїни.

Він був об'єктом інфраструктури, на реконструкцію якого під Євро-2012 витратили $875 мільйонів – грошей, які наразі терористи перетворили на купу каміння.

«Місячною поверхнею» називають те, що залишилося від двох терміналів, метеовишки та злітної смуги, які майже дев'ять місяців титанічними зусиллями і неймовірною силою духу утримували українські добровольці, десантники, розвідники та артилеристи. Про це пише 112.ua.

Сьогодні, через рік після того, як на території донецького аеропорту не ведуться активні бої, не всіх його жертв знайшли і впізнали, про деяких забули, а про когось просто ніколи не чули. Згідно з даними Олега Микаца, який на той момент був командиром 93-ої механізованої бригади, за час боїв за донецький аеропорт гарячу точку пройшли близько тисяча осіб.

Ми хочемо нагадати про тих, хто ціною власного життя захищав точку на карті, яку в один момент охрестили стратегічною, але про необхідність утримувати яку досі сперечаються. Звичайно, всіх поіменно ми згадати не зможемо. Тіла багатьох бійців досі не знайшли, деяких ще не упізнали, хтось донині вважається зниклим безвісти. Міноборони після завершення оборони ДАП нарахувало 28 зниклих. Про точну кількість загиблих і поранених також досі не відомо. Цифри наводять найрізноманітніші, але без сумніву, кількість жертв аеропорту обчислюється сотнями. Відомо, що в боях останніх днів загинули не менше 60 українських військових, ще кілька десятків потрапили в полон.

Сама оборона ДАП, особливо після падіння метеовишки, була подвигом, але сьогодні ми пропонуємо згадати деяких, чиї історії розчулюють до глибини душі.

Сергій Колодій

Сергій Колодій, капітан, командир роти, 93 омбр. Сергій Колодій народився в Харкові в лютому 1981 року. Сергій з 1 серпня воював у донецькому аеропорту. Він загинув 28 вересня 2014 року під час боїв в аеропорту з боку вул. Путилівська Роща. Дізнавшись про те, що один зі взводних опорних пунктів заблокований російськими військовими, Колодій поодинці на БМП висунувся на допомогу. Вступивши в бій російським танком, він дав солдатам можливість вийти з оточення. У тому бою Колодій врятував 20 бійців. Завдяки героїзму офіцера були врятовані 20 військовослужбовців. У жовтні 2014 року Сергій Колодій указом президента був представлений до ордена ім. Богдана Хмельницького III ступеня. Похований у с. Пересічне Харківської області.

Максим Пресняков



Командир розвідроти 93-ї бригади загинув 18 січня біля донецького аеропорту. Напередодні загибелі Пресняков розмовляв з батьками і зізнався: "Тут пекло!" У той день один із снарядів прилетів прямо до місця, де спали Пресняков і його бійці. Тоді всі залишилися живі. Через день на дзвінок батьків відповів чужий голос і повідомив, що Максима більше немає. Максим Пресняков загинув від осколка гранати, коли закривав собою важко пораненого товариша по службі Едуарда Панченка. Той після ампутації ноги і тривалого лікування помер у госпіталі.

Бійці їхали на двох бронемашинах. Перша машина підірвалася на фугасі, Пресняков їхав верхи "на броні". Від вибуху його відкинуло на кілька метрів, з люка за ним викинуло ще одного бійця. Преснякова контузило, але він встиг витягнути третього. Бойовики почали масований обстріл, і "Артист" кинувся до кабіни, щоб прикрити пораненого бійця. Він майже відтіг хлопця на безпечну відстань, коли їх обох накрило чергою. Капітан Максим Пресняков загинув миттєво.

Деякі волонтери кажуть, що бойовики вели полювання саме на Преснякова. За нього, живого чи мертвого, сепаратисти оголосили солідну винагороду. Батькам Максима товариші по службі привезли його каску і бронежилет.

Євген Півень

Майор з 79-ої аеромобільної бригади міг відправитися на ротацію додому, однак вирішив залишитися в аеропорту. Під час одного з боїв, ще в жовтні, майор разом з підлеглими опинилися на позиції, яка активно прострілювалася противником. Тоді аеропорт атакували не менше двох сотень бойовиків. Щоб прикрити своїх бійців, Півень залишився на полі бою. Товариші по службі кажуть, що ціною життя майора живими залишилася ціла рота солдатів.

"Коли диверсійна група спробувала пройти на поверх - натрапила на групу, де Євген Олексійович перебував. Зав'язався бій, осколками трохи поранило. У підсумку Євген Олексійович загинув, але героїчно загинув", - розповів заступник командира батальйону по роботі з особовим складом Ярослав Колашник. Посмертно Євгену Півню було присвоєно звання підполковника.

Андрій Горбань



29 листопада під час одного з найважчих штурмів аеропорту російськими військовими і бойовиками молодий десантник наодинці півгодини утримував ворога на ділянці найжорсткішого протистояння. Хлопець був важко поранений, але друзям вдалося відтягнути його у більш безпечне місце, але поруч з позицією впала граната, і Андрій впав з третього на другий поверх. Серце не витримало і зупинилося вже у лікарні під час операції.

ЧИТАТИ ЩЕ: ХАЙ УСІ ЗНАЮТЬ, ЯК ВОНИ ЗАХИЩАЛИ АЕРОПОРТ. СПОГАД ТЕСТЯ ЗАГИБЛОГО ВОЛИНЯНИНА

Олексій Тищик

Посередині Олексій Тищик

Лейтенант, командир взводу. Загинув у бою з російськими військовими 28 вересня. В Олексія залишилися дружина і маленька дочка. До війни він працював юристом, а в армію пішов добровольцем. БТР, у якому знаходився Тищик та ще шестеро бійців, згорів у результаті прямого влучання снаряда бойовиків. Олексій не дожив до свого тридцятиріччя всього кілька днів. Мати Олексія, суддя Дніпропетровського апеляційного суду через два дні після загибелі сина наклала на себе руки. Олексій Тищик посмертно був представлений до ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Віталій Нагорняк



Командир відділення 93-ї бригади гранатометним вогнем стримував атаки противника, щоб дати можливість своїм товаришам по службі відійти. Разом з Віталієм 17 січня 2015 року загинули В'ячеслав Лисенко і Тамаз Сухіашвілі. У загиблого героя залишилися дружина і діти.





У перші кілька днів після того, як аеропорт упав, вдалося знайти та вивезти з території на впізнання тіла 52 бійців, багато з яких були поховані під завалами. Багатьох дістати не вдалося, і їх впізнавали по відео. Серед тих, хто загинув в останніх запеклих боях або залишився під завалами нового терміналу, значилися Євген Яцина, Олег Мусієнко, Василь Григор'єв, Андрій Гаврилюк. Деяких з цих бійців пізніше нібито бачили в полоні, але ніхто з них поки так і не повернувся. Також вдалося впізнати і поховати снайпера Олександра Олефіра, стрілка Андрія Купріянова, Дмитра Пєтухова. Повного списку загиблих протягом останнього тижня оборони аеропорту немає досі. Тіла деяких бійців не знайдені, за деякими досі триває упізнання.

У полон за останні два дні оборони ДАП потрапили Олег Кузьміних, Володимир Костів, Валентин Ніколаєнко, Вадим Бабенко, Сергій Зулинський, Ігор Брановицький, Анатолій Свирид, Руслан Коношенко, Олександр Михайлюк, Юрій Шкабура, Максим Козаченко, Станіслав Паплинський, Олександр Скрипнюк.

ЧИТАТИ ЩЕ: ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ. НЕВІДОМІ ПОДРОБИЦІ НАЙТРАГІЧНІШОЇ СПЕЦОПЕРАЦІЇ

У Генеральному штабі, коли пристрасті щодо аеропорту вляглися, ще раз нагадали, що аеропорт був стратегічною точкою й утримували його заради аеродрому. У цьому, втім, ніколи ніхто не сумнівався. А ось для просування вперед сил нібито було надто мало, тому коли на місці Донецького аеропорту ім. Сергія Прокоф'єва не залишилося вже нічого, було прийнято рішення відійти на захід. Всього на кілометр, у Піски. Там досі тривають бої, хоча і не так активно як рік тому. А донецький аеропорт досі залишається найбільш гарячою точкою на карті військового Донбасу.



Колись донецький аеропорт виглядав так

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---