«Зелений коридор» чи м’ясорубка: як волиняни виходили з-під Іловайська
Волинські бійці, яким вдалось вийти з Іловайського котла, розповіли, що відбувалось там насправді.
Іловайська трагедія особливо зачепила Волинь, адже в операції брала участь 51-а механізована бригада, в якій служили волиняни, бійці спецроти «Світязь», а також чимало волинян у складі добровольчих батальйонів.
Журналісти «Громадського. Волинь» поспілкувались з військовослужбовцями роти спеціального призначення «Світязь», полку «Азов» та 51-ої окремої механізованої бригади. Кожен боєць розповів свою історію та своє бачення трагічних подій.
Чоловіки з волинських підрозділів поділилися своїми думками стосовно того, що призвело до котла та за яких умов його можна було уникнути. Про болючі спогади трагічних подій – у сюжеті.
«Командування сектору М обіцяло батальйону «Азов» підтримку танками, підтримку артилерії, підтримку навіть з повітря», - розповідає боєць Сергій «Чек» Ващук.
З його слів, артилерія працювала, щоправда, невідомо в якому напрямку. Ще був один танк, який зробив декілька пострілів у напрямку Іловайська і поїхав. Фактично, добровольці приїхали в Іловайськ на цивільній техніці.
«Ми в Іловайсьну насправді навіть важкої техніки не мали», - продовжує Роман «Крук» Мельник, боєць роти спецпризначення «Світязь». У такій ситуації опинилися ще декілька добровольчих батальйонів. Як наслідок - полон.
Про вихід з Іловайська під ворожими кулями замість обіцяного коридору розповіли Максим Лящук, боєць 51-ої бригади, та В’ячеслав Хоміцький, спецрота «Світязь».
«По 29 серпня нас обстрілювали і з градів, і з Ураганів, і з мінометів. 29 серпня о 7 ранку була сформована колона, вона була поділена на 2 частини. Ми виходили з «Донбасом». Під час виходу були поранені 2 наших бійці. Один із них, Іщук Володимир, 26 серпня помер. Іншого ми ще встигли відправити в госпіталь», - пригадує В’ячеслав Хоміцький.
Спогадами ділиться і боєць «Азова» Андрій Д’яченко.
«Ми вийшли з котла, доки він ще не замкнувся і з нього можна було вийти.
Наше керівництво і особисто Андрій Білецький пробував до стукатися до Генштабу, говирили, що потрібно звідти виводити українські війська. До нас не дослухалися, тому ми прийняли рішення виходити самостійно. А волинська 51-а бригада і добровольчі бітільйони там залишилися і понесли втрати. Якби у нас було адекватне командування, мона було б не допустити оточення Іловайська», - вважає боєць.
«З усього, з чого вони моли гатити, з того й гатили», - пригадує Тарас «Цитрамон» Самчук, боєць 51-ої бригади.
«Почалась та мясорубка, той так званий «зелений коридор». Це дуже страшны речы, словами це не передати. Дуже багато загинуло, дуже багато потрапли в полон. Була дуже велика паніка. Прміром, людина біжить, спіткнулася, впала. Позаду їде техніка – ніхто вже не дивиться, їде прямо. Ми якось зупинялися, підбирали поранених, підбирали усіх, хто міг заскочити до нас. Один такий був момент – ми зупинилися, щоб підібрати пораненого, у той момент тнас обганяє БМП. І тут – постріл. Попадає в БМП. Мені на ноги падає голова в шоломі», - пригадує жахливий момент Тарас.
Під час тіє м’ясорубки особливо зрозуміли бійці ціну життя – наскільки хочеться жити, - каже боєць.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Іловайська трагедія особливо зачепила Волинь, адже в операції брала участь 51-а механізована бригада, в якій служили волиняни, бійці спецроти «Світязь», а також чимало волинян у складі добровольчих батальйонів.
Журналісти «Громадського. Волинь» поспілкувались з військовослужбовцями роти спеціального призначення «Світязь», полку «Азов» та 51-ої окремої механізованої бригади. Кожен боєць розповів свою історію та своє бачення трагічних подій.
Чоловіки з волинських підрозділів поділилися своїми думками стосовно того, що призвело до котла та за яких умов його можна було уникнути. Про болючі спогади трагічних подій – у сюжеті.
«Командування сектору М обіцяло батальйону «Азов» підтримку танками, підтримку артилерії, підтримку навіть з повітря», - розповідає боєць Сергій «Чек» Ващук.
З його слів, артилерія працювала, щоправда, невідомо в якому напрямку. Ще був один танк, який зробив декілька пострілів у напрямку Іловайська і поїхав. Фактично, добровольці приїхали в Іловайськ на цивільній техніці.
«Ми в Іловайсьну насправді навіть важкої техніки не мали», - продовжує Роман «Крук» Мельник, боєць роти спецпризначення «Світязь». У такій ситуації опинилися ще декілька добровольчих батальйонів. Як наслідок - полон.
Про вихід з Іловайська під ворожими кулями замість обіцяного коридору розповіли Максим Лящук, боєць 51-ої бригади, та В’ячеслав Хоміцький, спецрота «Світязь».
«По 29 серпня нас обстрілювали і з градів, і з Ураганів, і з мінометів. 29 серпня о 7 ранку була сформована колона, вона була поділена на 2 частини. Ми виходили з «Донбасом». Під час виходу були поранені 2 наших бійці. Один із них, Іщук Володимир, 26 серпня помер. Іншого ми ще встигли відправити в госпіталь», - пригадує В’ячеслав Хоміцький.
Спогадами ділиться і боєць «Азова» Андрій Д’яченко.
«Ми вийшли з котла, доки він ще не замкнувся і з нього можна було вийти.
Наше керівництво і особисто Андрій Білецький пробував до стукатися до Генштабу, говирили, що потрібно звідти виводити українські війська. До нас не дослухалися, тому ми прийняли рішення виходити самостійно. А волинська 51-а бригада і добровольчі бітільйони там залишилися і понесли втрати. Якби у нас було адекватне командування, мона було б не допустити оточення Іловайська», - вважає боєць.
«З усього, з чого вони моли гатити, з того й гатили», - пригадує Тарас «Цитрамон» Самчук, боєць 51-ої бригади.
«Почалась та мясорубка, той так званий «зелений коридор». Це дуже страшны речы, словами це не передати. Дуже багато загинуло, дуже багато потрапли в полон. Була дуже велика паніка. Прміром, людина біжить, спіткнулася, впала. Позаду їде техніка – ніхто вже не дивиться, їде прямо. Ми якось зупинялися, підбирали поранених, підбирали усіх, хто міг заскочити до нас. Один такий був момент – ми зупинилися, щоб підібрати пораненого, у той момент тнас обганяє БМП. І тут – постріл. Попадає в БМП. Мені на ноги падає голова в шоломі», - пригадує жахливий момент Тарас.
Під час тіє м’ясорубки особливо зрозуміли бійці ціну життя – наскільки хочеться жити, - каже боєць.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
