Волинь: як допомогти військовому та його сім'ї реабілітуватися

Безоплатну допомогу військовим та їх сім’ям психологи надають у Луцьку. Згідно з їхнім аналізом 58% усіх волинян, які перебували у зоні АТО, мають посттравматичні розлади, а 1% бійців схильний до суїциду.

Під час інтерв’ю для Інформаційного агентства Волинські Новини кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології та безпеки життєдіяльності, психоконсультант, психотерапевт Мирослава Мушкевич розповіла, що торік зробили діагностичний зріз і виявили характеристики посттравматичних розладів, які проявляються в учасників бойових дій.

«Ми дослідили, що 58% усіх осіб, які перебували в зоні АТО мають посттравматичні розлади. У них поганий сон, кошмарні сновидіння, відчуття провини за те, що вижили, а інші загинули. Також спостерігаємо у бійців так звані флешбеки – повернення в минулі переживання, неадекватні реакції під час голосних криків, раптових плескань у долоні, тихих кроків. Виникає погіршення пам’яті, уваги, депресивний настрій, розчарування. Під час нашої діагностики, ми побачили що, хоч і були особи, які схильні до суїциду, але це - лише 1%», - розповідає Мирослава Мушкевич.

ПОСТТРАВМАТИЧНІ РОЗЛАДИ В АТОШНИКІВ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХНІХ СІМЕЙ

Допомоги психологів потребують не лише учасники АТО, вважає науковець, велику увагу потрібно звертати і на сім’ї. Мирослава Мушкевич каже, що найважче близькі справляються із невмотивованою агресією бійців та зловживанням алкоголем, - они не знають, як правильно діяти. Також насторожує рідних, пояснює психолог, й те, що вночі чоловіки прокидаються з криками, вибігають на вулицю чи лягають на землю через жахіття у снах.

У рамках проекту «Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям» допомогу військовим та їх родинам надає й кандидат психологічних наук, доцент кафедри медичної психології та психодіагностики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Антоній Мельник. Зауважимо, проект реалізують завдяки підтримки Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

З слів психолога, допомоги в дечому потребують більше члени сім’ї військових, аніж самі учасники АТО.

«Ми прокласифікували запити, які до нас надходять, та помітили, що першою чергою, участі вимагають матері, жінки військових. Щодо самих учасників АТО, то перше питання, яке у них виникає «що зі мною коїться? Я якийсь не такий».

Близьким потрібно пояснювати, чому чоловіки так себе поводять. Їхня поведінка – це віддетермінована реакція на ту травму, яку вони отримали раніше. Ситуація складається так, що коли військові уже вдома, то їхнє тіло перебуває ніби, у стані небезпеки. Тому, коли близькі будуть розуміти це, вони легше сприйматимуть вихід стресу через, на перший погляд, нестандартну поведінку. Це ніби сказати хворому, що три дні після операції у нього будуть сильні болі. Тоді людина це легше сприйматиме, аніж коли біль з’явиться неочікувано», - пояснює Антоній Мельник.

Допомагають фахівці й волонтерам, у яких виникає емоційне вигорання, стреси через надмірні переживання.

СКІЛЬКИ ПОТРІБНО ЧАСУ ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Психотерапевт Мирослава Мушкевич розповідає, що реабілітація може тривати від одного місяця до року, а то й більше. Усе залежить від конкретного випадку. Втім, додає фахівець, групові зайняття із сім’єю пришвидшують цей процес.

«Ми не можемо говорити про миттєву результативність занять. Втім ми допомагаємо учаснику АТО впоратися з його ситуацією і разом шукаємо можливі шляхи вирішення. А далі проходить час, і людина сама собі може допомогти переусвідомленням пережитого. У нас є такі особи, які прийшли один-два рази і більше не приходять, бо вважають, що психолог не може зарадити. Але є й такі люди, які відвідують заняття з жовтня 2014 року і до сьогоднішнього дня.

Проміжок реабілітації у кожного свій: місяць чи рік, може, і більше. Втім, ми відкриті для всіх.

На кожного, хто до нас приходить, заводимо особову картку. Ми не вказуємо прізвище чи назву бригади, таким чином дотримуємося принципу конфіденційності. Лише ім’я та вік. Є люди, які проходять реабілітацію, а потім, через певний час відчувають, що їм потрібна допомога та йдуть до нас знову. Трапляються випадки, коли чоловіки повертаються після зони АТО повторно.

Дуже ефективно, коли приходять сім’єю. Кожен висловлює свої переживання, бачення тих чи інших проблем й вдається знайти порозуміння, бо вдома не завжди усе можна обговорити», - розповідає Мушкевич.

Коли на реабілітацію з'являються учасники АТО, каже психотерапевт, то вони здивовані, що психологічна допомога безоплатна. З її слів, це позитивний момент, завдяки якому захисники Батьківщини та їхні родини відчувають турботу.

ПРОБЛЕМИ З АЛКОГОЛЕМ

Непоодинокі випадки, коли у чарці намагаються «втопити» своє горе ті, хто повернувся із «пекла» війни.

«З усіх опитаних, 37.5% зловживають алкоголем. З таким контингентом найважче працювати. Чоловіки мають пояснення, що, буцімто, вони пережили страх, знову до нього повертаються, а це - найкращий спосіб розвантаження. Говорять ще так: «я не зловживаю спиртним, а так собі допомагаю, це дозволяє розслабитися».

Ситуація з алкоголем може загостритися тоді, коли зі сторони рідних є нарікання і звинувачення.

Втім, якщо людина щойно приїхала зі сходу й випадки пияцтва поодинокі, то не варто надавати цьому особливого значення», - наголошує психоконсультант Мирослава Мушкевич.

ДОПОМОГА ДІТЯМ, У ЯКИХ БАТЬКИ У ЗОНІ АТО

Психологи наголошують, що особливу увагу треба приділяти дітям, аби їхня фантазія не завела у «нетрі». А коли вони починають ставити запитання, то відповіді необхідно давати на кожне, втім нейтральні, деталізує про це Мирослава Мушкевич.

«На стан дітей впливає мамина реакція на те, що тато перебуває у зоні АТО. Зокрема, як скільки сильно вона переживає. Тут ситуація така: дитині, зазвичай, не важливо, яку вона інформацію отримала по телевізору чи в школі, головне – реакція батьків. Дитина бачить поведінку мами й інтерпретує по-своєму. Тому, коли ставить багато запитань, але коли не отримує відповідей та пояснень, де її тато та що з ним, вона може закритися у собі, з’явиться відчуття непотрібності та передчуття горя. Як наслідок – незадоволення світом, негативізм до близьких та інших людей.

Це неправильно, коли мама, нічого не пояснюючи дитині, говорить, що все гаразд, а натомість сама переживає. Діти усе це бачать та відчувають. На кожне своє запитання дитина заслуговує відповіді.

У кожній сім’ї своя специфіка реакцій на стреси, втім, є загальні поради: коли мама плаче і в дитини є запитання, то треба їй усе правильно пояснити. Важливо повідомити дитині інформацію про наявну ситуацію відповідно до її запитань, в міру необхідності, відповідно до когнітивних і емоційних можливостей дитини. Звісно, не можна говорити, що тато вбиває чи зараз на війні, варто більше робити акцент на позитиві. Важливо казати, що тато захищає Батьківщину. Треба пояснювати, що мамі зараз складно, їй потрібна допомога. Головне – не боятися спілкуватися з дитиною. Підбадьорюйте, кажучи, що кожен її хороший вчинок – це плюс для тата і мами. Дитина повинна знати, що її батько - герой, він прагне гарного життя для сім’ї, щоб рідні відчувати себе комфортно, жили під мирним небом, аби дитина гордилася своїм татом. Категорично не можна казати, що тато у біді, його можуть вбити, бо це формує в дитини страхи і у своїй уяві вона може «зайти» дуже далеко, а на основі цього з’явиться невроз чи ще гірші наслідки», - наголошує психолог.

Тобто, варто намагатися уникати надмірно драматичних чи деталізованих повідомлень, а навпаки - заспокоїти дитину.

Коли батьки бачать, що дитина стала більш агресивною, є порушення сну, якщо вона надто пильно придивляється до емоцій близьких, експресивно реагує на певну поведінку мами, інших рідних, зауважує Мирослава Мушкевич, це є ознакою внутрішніх переживань і напруги. У таких випадках, вважає психолог, необхідно звертатися до спеціаліста за допомогою.

ПРИКЛАД РЕАБІЛІТАЦІЇ ВОЛИНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО

Психолог Антоній Мельник розповідає про успішний приклад реабілітації одного з військових. Спеціаліст каже, що чоловікові вдалося повернути віру в себе.

«Був випадок, коли військовослужбовця, ударною хвилею знесло з башти танка і він вдарився об дерево. Від цього волинянин отримав черепно-мозкову травму і важкі поранення. Як розповідав чоловік, він уже був «вантажем 200». Як наслідок, став заїкатися й отримав весь «букет» наслідків психологічної травми: негативні спогади, депресія, відсутність сну та інше. Ми з ним займалися. Крім нашої реабілітації, порадили вишивати, коли він не може вночі заснути. Це дуже заспокоює, особливо людей із флегматичним типом темпераменту.

Зараз у військового знято комплекс неповноцінності через дефекти мовлення. Він став упевненішим, почав невимушено спілкуватися з людьми. У таких ситуаціях важливо дати людині висловлювитися, вербалізовувати свої думки, звісно, якщо є така потреба. Бо є такі чоловіки, яких дратують запитання про минулі події. Також траплялися випадки, коли військовий відмовлявся від запрошення на зустріч у школах, бо боявся, що його запитають чи він вбивав.

Кожен випадок - індивідуальний, але, якщо займатися вирішенням проблем, то результат обов’язково буде», - вважає Антоній Мельник.

ПРО ПРОЕКТ «ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА УЧАСНИКАМ АТО ТА ЇХ СІМ’ЯМ»

Згідно з проектом, з військовими займаються 5 психологів й допомагають волонтери. Усі послуги безоплатні, адже підтримку надають благодійники.

Про проект розповідає кандидат психологічних наук, доцент, психоконсультант, психотерапевт Мирослава Мушкевич.

«Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім’ям» - це продовження попереднього проекту, який тривав до нового року та підтримувався Фондом Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Впродовж трьох місяців до нас звернулося достатньо багато людей, провели діагностику 380 осіб.

Ми організували проект, бо до нас приходили мами, дружини волинян, які були в зоні бойових дій. Вони просили допомогу не лише для учасників АТО, а й для себе. У зв’язку з цим, ми почали розмірковувати як допомогти, що можливо зробити для країни у такий важкий час. Та прийшли до висновку, що саме така робота буде корисною для волинян-героїв і їхніх сімей.

Зараз у нашій команді працює 5 психологів, усі - кандидати наук. Це люди, які мають великий досвід роботи із клієнтами, які потрапили у стресові ситуації. Також нам допомагають і волонтери, вони опрацьовують психодіагностичні дані.

Зауважу, ми працюємо згідно з підібраними методиками діагностики, які базуються на пропозиціях Міністерства оборони України, наших напрацювань й досвіду іноземних колег.

Завдання нового проекту – допомогти учасникам АТО і їхнім сім’ям. Адже сім’ї військових теж часто страждають, й бувають випадки, коли вони потребують більшої допомоги, ніж самі воїни.

Ми працюємо з ними як індивідуально, так і в групах. Тобто вони можуть приходити особисто зі своїми проблемами чи гуртом - усією сім’єю. Наш новий проект триватиме впродовж року, а мобільні телефони працюють цілодобово.

Для людей, які до нас звертаються – усе це безкоштовно, адже нас підтримує фінансово благодійний Фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

Наприкінці проекту запланований випуск монографії», - розповідає психотерапевт.ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ЗА ТАКИМИ НАПРЯМКАМИ:

1. Робота з психічною травмою та її наслідками в учасників бойових дій (емоційні порушення та синдром посттравматичного стресового розладу).
2. Корекція та терапія нав’язливих станів, розладів сну.
3. Корекція та терапія психосоматичних розладів та сексуальних дисфункцій.
4. Робота з сім’ями учасників бойових дій (батьками, шлюбними партнерами, дітьми).
5. Робота з людьми, які зазнали втрати близьких.
6. Робота з людьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.
7. Проблеми подружніх стосунків та сімейних дисгармоній.
8. Труднощі спілкування з особами протилежної статі.
9. Дитяча корекція та психотерапія (емоційні розлади, страхи, психічні травми, виникнення проблем у навчанні та спілкуванні).
10. Профілактика та корекція емоційного вигорання у волонтерів та осіб, які надавали допомогу родинам учасників АТО, які загинули або були у полоні.

КОНТАКТИ

Психологічна допомога надається з понеділка по п’ятницю з 14:00 до 18:00 за адресою: місто Луцьк, вулиця Потапова, 9, корпус № 2 СНУ імені Лесі Українки.

Контактні телефони: (066) 354-13-85, (096) 974-12-39, (063) 926-42-33.

Розподіл досліджуваних за наявністю ознак посттравматичного стресового розладу. Показники у відсотках.Розподіл вираженості ознак посттравматичного стресового розладу в учасників зони АТО. Показники у відсотках.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---