З фронту - у мирне життя: як Луцьк зустрів волинських «амазонок»

Дві волинянки, зв'язкові 51 бригади (тепер 14-ої), вийшли живими з-під «Іловайського котла».

Дівчат-воїнів, які стали на захист України, шанують у суспільстві, високо оцінюють їхній подвиг. Аби вони відчували себе не лише «амазонками», а й принцесами, меценати приготували їм безліч приємних сюрпризів та гарний відпочинок.

Інна Свередюк та Марина Бачинська - зв’язкові 14-ї ОМБР, яка розташована у Володимирі-Волиньському, сьогодні, 27-го червня, приїхали в Луцьк. Тут вони не у військовій формі, а в гарненьких сукенках, із подарунками в руках та квітами.

Так, волонтери допомагають їм на день відійти від воєнної справи та згадати, що вони жінки, леді. А у цьому їм допоможуть косметичні, перукарські процедури, масаж, смачні страви у ресторані та чимало приємних несподіванок.

Десятки журналістів чекали з нетерпінням приїзду волинських «амазонок», дівчата з радістю та трепетом дивилися на відео- та фотокамери, до такої уваги вони не звикли, скромно питали у волонтерів: «Чому саме ми? За які заслуги?».

Герої – так називають Інну та Марину їхні краяни.

Інні Свередюк 25 років, вона каже, що служба в армії – це її обов’язок, і не важливо, що жінка, адже у військовій справі знає сенс.

«Спочатку я служила у Володимирі-Волинському, зв’язківцем 51 ОМБР, тепер - у 14-й. В зоні АТО ми були три місяці: два місяці в Луганській і місяць в Донецькій областях. Було страшно, потрапляли ми і під обстріли, ночували в окопах, різне було, це ж війна. Пригадую, як дивом нас доля врятувала від «Іловайського котла». Ми прямували туди, й в останню мить керівник повернув нашу машину, де були дівчата, сказав бути ближче до тилу. Так, ми дислокувалися десь кілометрів 10 від місця трагедії. А наші хлопці поїхали…», - пригадує Інна.Вона каже, що сьогоднішній день для них справді диво, адже відчувають навколо себе стільки уваги та турботи.

Її бойова подруга Марина Бачинська каже, що перші обстріли пронизували страхом все тіло, втім, бойовий досвід допоміг подолати страх та звикнути.

«Спочатку було дуже боязко, особливо під час обстрілів, втім, людина звикає до всього. Ми пристосувалися. Головне наше завдання на сході було – забезпечити зв’язком наших військових. Втім, як жінки, інколи, куховарили, допомагали чоловікам. До нас було хороше ставлення. Цікаво й те, що у Донецькій області місцеве населення достатньо позитивно ставилося до українських військових, а в Луганській чомусь гірше. Звісно, були такі, хто питав чому ми сюди приїхали, але чимало людей приходили й допомагали нам. Хто їжею, якимись речами – чим могли», - розповідає у коментарі для Інформаційного агентства Волинські Новини Марина Бачинська.Координатор проекту «Меценати для солдата» Руслат Теліпський каже, що подібні заходи планують продовжити для українських захисників, але усе залежить від активності меценатів та благодійників.

«Розважальна програма для дівчат величезна: косметичні послуги, масаж, перукарня, подарунки від меценатів (годинники, картини), багато морозива, а ввечері - концерт. Це вийшло дуже спонтанно. Ми роздавали бійцям сертифікати від одного з ресторанів, аби там наші захисники могли відпочити. А нам сказали, що є такі дівчата, яких теж варто підтримати. Ми й погодилися організувати для них свято. Дійсно, вони зараз тут, до них стільки уваги, турботи. Вони не очікували такого. Такі речі підіймають бойовий дух, жінки відчувають, що недарма роблять свою справу, їх суспільство потребує і шанує. Вони - воїни, наші захисники. Та водночас – ніжні жінки», - наголошує громадський активіст.Отримавши подарунки, дівчата відправилися на відпочинок: задоволені, з вогниками в очах та усмішками радості.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---