USD 41.60 41.90
  • USD 41.60 41.90
  • EUR 41.50 41.80
  • PLN 10.00 10.24

Онук більшовицького ватажка воює за Україну на Донбасі

15 Квітня 2015 22:00
Правнук видатного українського письменника Михайла Коцюбинського Ігор (на фото) повернувся після річної служби у зоні АТО. Про це повідомляє BBC-Україна.

Історія родини Коцюбинських демонструє складність й трагічність долі багатьох українців XX століття.

Михайло Коцюбинський став класиком української літератури, його син Юрій командував Червоною більшовицькою армією, яка штурмувала Київ, влаштувавши у місті різанину.

Вже у XXI столітті правнук видатного письменника Ігор Коцюбинський пішов в АТО протистояти проросійським бойовикам.

В очікуванні війни

"Путін 1 березня сказав, що фактично оголошує війну. Думали, що буде повномасштабна війна, що російські війська підуть через північну Чернігівщину", - згадує Ігор Коцюбинський.

Михайло Коцюбинський з дружиною Вірою
Михайло Коцюбинський з дружиною Вірою


Так він пояснив позаштатному кореспонденту ВВС Україна Олені Сидоренко власні переживання у перші дні у війську навесні минулого року.

Ігор Коцюбинський працює директором чернігівського музею Михайла Коцюбинського, який став класиком української літератури з його "Тінями забутих предків", які екранізував Сергій Параджанов.

Як пояснює Ігор Коцюбинський, пішов до армії без вагань, перед цим підтримував Майдан і не сумнівався, що російська армія може піти його рідною Чернігівщиною углиб України.

Так само, як і майже сто років тому багатотисячна Червона армія, за участі діда Ігоря Коцюбинського – Юрія, пішла через Харків на Київ.

Червоний командир

Юрій Коцюбинський був затятим більшовиком і палко підтримав Червону армію.

Керівництво УНР з військовими у Києві в листопаді 1917 року
Керівництво УНР з військовими у Києві в листопаді 1917 року


Після приходу до влади більшовиків в Росії і створення Української народної республіки в Києві комуністи не досягли успіху в столиці України.

Тому наприкінці грудня 1917 року зібрались у Харкові за участі російських революціонерів і створили альтернативну Українську радянську республіку.

Серед її секретарів був і 21-літній Юрій Коцюбинський, який згодом став комісаром військових справ і головнокомандувачем армії радянської України.

"Фактичними командувачами армії були російські діячі Антонов-Овсієнко та Муравйов, а молодий Юрій Коцюбинський був своєрідним "весільним генералом". Більшовикам це давало можливість говорити, що це - громадянська війна, а не "зовнішня армія" увійшла в Україну", - пояснив історик Ярослав Фейзулін.

Юрій Коцюбинський брав участь у взятті більшовицькою армією Києва у січні 1918 року й вигнанні Центральної ради. Після цього у місті кілька тижнів тривали погроми та розстріли проукраїнських активістів й "класових ворогів" більшовиків.

Вже тоді діячі українського руху звинувачували Юрія Коцюбинського в зраді.

"Морально нам байдуже, що робили з Києвом ваші товариші. Але не однаково нам, що серце України в залізних лещатах здушила людина, яка носить прізвище — Коцюбинський", - у тому ж 1918 році написав у статті "Лист без конверта" Сергій Єфремов, майбутній віце-президент Української академії наук та друг Михайла Коцюбинського.

Сам письменник помер ще в 1913 році.

Ця велика стаття стала тоді своєрідним маніфестом, у якому сина письменника Коцюбинського звинувачували у зраді "ідеалів батька".

Київ у 1917 році напередодні наступу більшовиків
Київ у 1917 році напередодні наступу більшовиків


"Так, всі вони пішли служити більшовикам", - визнає Ігор Коцюбинський.

Його рідним дідом був Роман Коцюбинський, молодший син відомого письменника. Юрій Коцюбинський був старшим сином у сім’ї й є двоюрідним дідом Ігоря Коцюбинського.

Розстріляна сім’я

"Дід Роман був на кшталт фронтового кореспондента. Він пішов в більшовики у 19-му році", - розповів Ігор Коцюбинський.

Їх обох розстріляли у 1937 році.

До того часу Юрій Коцюбинський встиг побувати на найвищих посадах у владі радянської України, але його репресували через "антирадянську діяльність".

"Думаю, аби Михайло Коцюбинський дожив до 30-х років, його б теж розстріляли", - додає Ігор Коцюбинський.

На початку березня 2014 року він отримав повістку до війська, адже мав військову спеціальність - у радянські часи закінчив талліннське військово-політичне училище.

"За фахом я мав би служити в "стройбаті". Але їх вже немає, то призвали в танкову бригаду. Я був заступником командира роти з роботи з особовим складом", - розповів Ігор Коцюбинський.

Під час АТО воював на Луганщині, неодноразово потрапляв під обстріли.

"Спочатку дали нам по 15 патронів вистріляти, потім в Сумській області ще 20 патронів дали. Але коли приїхали в Луганську область - там уже ніхто патронів не шкодував", - розповів пан Коцюбинський.

Як і більшість мобілізованих навесні 2014 року, Ігор Коцюбинський сам купував собі і форму, і військові обладунки.

"На бронежилет і кевларовий шолом мені зібрали київські музейники. Потім воно все згоріло… Доводилося самому і форму купувати", - згадує правнук письменника.

Але про перебування в АТО і свої плани Ігор Коцюбинський багато не розповідає: "Спочатку треба відійти".

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus