На Волині контрактника-Героя вшанували односельчани
Колишнього учня школи села Низкиничі Іваничівського району, загиблого військовослужбовця – Герой України - 27-го травня вшанували у рідному селі, - інформує БУГ.
Увіковічнити пам’ять військовослужбовця у граніті вирішили мешканці села Низкиничі, які і зібрали необхідні кошти і встановили меморіальну дошку.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Андій Комаристий нагороджений орденом “За мужність” III ступеня, на жаль, посмертно.
Біда прийшла в Україну підступно та підло, ім’я її – неоголошена війна. Можна звикнути до багатьох речей, але не можна звикнути, коли впродовж останнього року ледь не щодня Україна ховає своїх кращих синів і дочок, убитих окупантами на сході країни.
Не обійшла біда і село Низкиничі Іваничівського району – 4 вересня 2014 року пішов із життя Андрій Комаристий.
Йому було лише 20 років, він любив спорт, займався в ДЮСШ і неодноразово відстоював честь міста та області на різноманітних турнірах з гандболу, мріяв стати відомим спортсменом.
Після 8-ми класів Низкиницької ЗОШ, хлопець вступив до Броварської спортивної школи, потім навчався в Нововолинському ВПУ №1, здобуваючи професію гірника.
Після здобуття освіти деякий час працював на шахті №1, та незадовго записався на контрактну службу в армію. У складі 24-ї механізованої бригади він із перших днів конфлікту перебував у зоні АТО. Був кулеметником і неодноразово рятував своїх побратимів від смерті.
Під час шалених сепаратистських обстрілів біля села Хрящовате Луганської області Андрій був тяжко поранений, врятувати життя не вдалось, про його загибель повідомили сім’ю 4-го вересня, поховали - 8-го вересня.
“Поки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Андрій з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні” , – розповідають вчителі Низкиницької школи.
Педагоги, які навчали Андрія згадують, що юнак був дуже товариським та відкритим до спілкування, на нього можна було покластися. Його візитною карткою була усмішка, яку і до сьогодні пам’ятають. Навіть після закінчення навчання у школі він часто приходив у гості до вчителів та товаришів, адже відчував, що йому тут раді.
Пам’ять про Андрія Комаристого, який поклав життя за мирне небо над головою, завжди буде жити у серцях його рідних, близьких, друзів, знайомих, а його подвигом пишається уся Україна!
До слова, пам’ять про Андрія Комаристого та ще двох волинських Героїв - Сергія Бугайчука, Ігоря Кантора, які загинули на сході, - закарбувалися у меморіальних дошках на фасаді Нововолинського вищого професійного училища, де навчалися хлопці.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Увіковічнити пам’ять військовослужбовця у граніті вирішили мешканці села Низкиничі, які і зібрали необхідні кошти і встановили меморіальну дошку.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Андій Комаристий нагороджений орденом “За мужність” III ступеня, на жаль, посмертно.
Біда прийшла в Україну підступно та підло, ім’я її – неоголошена війна. Можна звикнути до багатьох речей, але не можна звикнути, коли впродовж останнього року ледь не щодня Україна ховає своїх кращих синів і дочок, убитих окупантами на сході країни.
Не обійшла біда і село Низкиничі Іваничівського району – 4 вересня 2014 року пішов із життя Андрій Комаристий.
Йому було лише 20 років, він любив спорт, займався в ДЮСШ і неодноразово відстоював честь міста та області на різноманітних турнірах з гандболу, мріяв стати відомим спортсменом.
Після 8-ми класів Низкиницької ЗОШ, хлопець вступив до Броварської спортивної школи, потім навчався в Нововолинському ВПУ №1, здобуваючи професію гірника.
Після здобуття освіти деякий час працював на шахті №1, та незадовго записався на контрактну службу в армію. У складі 24-ї механізованої бригади він із перших днів конфлікту перебував у зоні АТО. Був кулеметником і неодноразово рятував своїх побратимів від смерті.
Під час шалених сепаратистських обстрілів біля села Хрящовате Луганської області Андрій був тяжко поранений, врятувати життя не вдалось, про його загибель повідомили сім’ю 4-го вересня, поховали - 8-го вересня.
“Поки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Андрій з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні” , – розповідають вчителі Низкиницької школи.
Педагоги, які навчали Андрія згадують, що юнак був дуже товариським та відкритим до спілкування, на нього можна було покластися. Його візитною карткою була усмішка, яку і до сьогодні пам’ятають. Навіть після закінчення навчання у школі він часто приходив у гості до вчителів та товаришів, адже відчував, що йому тут раді.
Пам’ять про Андрія Комаристого, який поклав життя за мирне небо над головою, завжди буде жити у серцях його рідних, близьких, друзів, знайомих, а його подвигом пишається уся Україна!
До слова, пам’ять про Андрія Комаристого та ще двох волинських Героїв - Сергія Бугайчука, Ігоря Кантора, які загинули на сході, - закарбувалися у меморіальних дошках на фасаді Нововолинського вищого професійного училища, де навчалися хлопці.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Двоє ковельчан промишляли психотропами. Тепер їх судитимуть
Сьогодні 14:17
Сьогодні 14:17
Розстріляв із кулемета батька і сина з 100-ї бригади. Як покарали вбивцю-військовослужбовця
Сьогодні 13:29
Сьогодні 13:29
Електронні рапорти у Армія+ прирівняли до паперових
Сьогодні 13:11
Сьогодні 13:11
Бенксі намалював у Лондоні сьому картину за тиждень
Сьогодні 11:49
Сьогодні 11:49